Парафіяльне училище

Олена Конакова, Валентина Марьонкіна, Леніна Олійник

Розмір зображення: 679:423 піксел

Парафіяльне училище, кін. 19 ст. (архіт., іст.). Просп. Конституції, 1. На червоній лінії забудови проспекту. Головним фасадом звернено до провулку (без назви).

У 1-й пол. 19 ст. церковнопарафіяльна освіта в Харківській губернії залишалася головною формою отримання початкових знань для незаможних прошарків населення, здебільшого селянства. 1811 у Куп’янську відкрито парафіяльне училище, яке містилося спочатку у дерев’яному будинку, котрий знесли ще у 19 ст., а згодом для училища побудували нове приміщення із цегли. Двоповерховий з боку головного фасаду та одноповерховий з боку дворового фасаду. Така поверхова конфігурація мотивована похилістю рельєфу. Розташований на невеликій відстані від ділянки кол. Духовного училища по однойменному провулку.

Виконаний у простих класичних формах, характерних для невеликих споруд провінційних містечок Російської імперії серед. 19 ст. Вуличні фасади вирішені рівнозначно, з використанням елементів «цегляного» стилю та давньоруського зодчества, дворовий – у більш спрощених формах. Симетрію фронтального головного фасаду порушує парадний вхід на лівому фланзі, який акцентований трикутним профільованим фронтоном, та нерівномірно розташованими рустованими пілястрами і декоративними елементами геометричного малюнку на міжвіконній площі стіни. Втім ці форми зовнішнього оздоблення не впливають на архітектоніку фасаду.

На рівні першого поверху наріжні частини виділені рустами. По горизонталі поверхня стіни розмежована широким міжповерховим фризом, обмеженим профільованими карнизами. У поле фризу вміщений ряд заглиблених фігурних «дзеркал». Усі віконні прорізи прикрашені профільованими сандриками, невеликими карнизами; вікна другого поверху – карнизами з невеликими трикутними фронтонами, замковими каменями з ліпленням флорального характеру. Пластику головного фасаду посилюють гути та краплі різного розміру під тяглами, профільовані підвіконні карнизи на рівні першого поверху, круглі деталі пілястр тощо. Фасад з боку проспекту також вирішений асиметрично, має аналогічне декоративне оздоблення, але з меншою насиченістю. Завдяки рельєфу цоколь збільшений до рівня першого поверху. Торцеві та дворовий фасади, окрім маловиразних пілястр, декоративного оздоблення не мають.

Поверхня стін фасадів тинькована, пофарбована у світло-жовтий колір, декоративні деталі виділені білим кольором, цоколь покритий фарбою кольору цегли. Будівля значною мірою зберегла свою автентичність, вирізняється серед навколишньої забудови виразністю своїх фасадів.

Церковно-парафіяльна школа була 2-класною. В ній навчали дітей читанню, письму, 4-м діям арифметики над цілими числами, закону Божому. Крім цих знань, давалися початкові знання про природу, вчили церковному співу та короткій священній історії. Цей навчальний заклад призначався для нижчих прошарків населення: селян, робітників, міської бідноти. Господарська та навчальна база закладу була низькою. Кількість учнів у школі становила від 30 до 60 чоловік на один клас. Заклад існував на кошти парафії, учнів, різних пожертвувань, міських доходів. Кошти надавалися Куп’янською міською думою за розпорядженням Харківського цивільного губернатора з міських доходів щорічно по 500 руб., за оренду приміщення – 90 руб.

Так, у 1873 на пояснення штатного наглядача Куп’янського повітового училища про те, що вчитель Морозов змушений витрачати багато часу на навчання грамоті кожного окремого учня за різними книгами, які приносили самі учні, міський голова А. Шилін направив до Харківського губернського правління рапорт з проханням дозволити витратити 45 руб. для закупівлі однакових підручників. У 1874 учні Куп’янського міського парафіяльного училища отримали навчальні посібники.

У 1918 – 20 у приміщенні училища розмістили бійців загону частин особливого призначення. Ці загони брали участь разом із продзагонами в заготівлі хліба, займалися репресивними заходами до людей, які не підтримували ідеї революції і більшовиків.

Двір був оточений високою цегляною огорожею. Під час німецько-радянської війни 1941 – 45 у приміщенні були розташовані різні заклади. Після війни будинок пристосували для редакції газети «Колективний шлях» і друкарні, а в кін. 60-х рр. 20 ст. передали для музичної школи. Засновник та перший директор дитячої музичної школи Козловський Олександр Лукич. На дворовому фасаді встановлено гранітну меморіальну дошку на честь О. Козловського (0,5 × 0,3 м) з награвійованим портретом та присвятним написом.

Джерела та література:

Державний архів Харківської області, ф. 3, оп. 105, спр. 10. Державний архів Харківської області, ф. 4, оп. 39, спр. 100.

Куп’янськ: Зб. архівних документів і матеріалів. Державний архів Харківської області / Голов. ред. А. І. Епштейн; упоряд.: Л. М. Момот та ін. – Х.: Фоліо, 1994.

Борисова Т. М., Дяченко М. Т., Уманський М. В. Історичні та пам’ятні місця Харківщини. – Х.: Прапор, 1966.

История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. – К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1976. – Харьковская область.

Сліпушенко Т. В. Початкові загальноосвітні заклади Харківщини у ХIХ – на початку XX сторіччя. 2000. []

Кукса М. Куп’янщина в потоці історії: Історико-краєзнавчий нарис. – Х.: Гриф, 2000.

Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.

Удовик І., Кукса М. Україна, Слобожанщина, Куп’янщина. – Куп’янськ: Друкар, 1998. – Кн. 1.

Харьковщина в годы Великой Отечественной войны. Июнь 1941 – 1943 гг.: Сб. документов и материалов. – Х.: Прапор, 1965.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 65 – 66.