Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

1966 р. Історія українського мистецтва

Єдиною пам’яткою візантійської архітектури у Північному Причорномор’ї, що цілком збереглася до наших днів, є церква Іоанна Предтечі в Керчі. Церква стоїть на березі Керченської протоки в районі давнього порту.

Побудову її відносили до часів раннього середньовіччя, в основному, виходячи з напису 757 року, що зберігся на одній з колон [Н. И. Брунов. Памятник ранневизантийской архитектуры в Керчи.- «Византийский временник», т. XXV, 1928, стор. 87-105]. Проте дослідження останніх років дають підставу датувати будівлю X – XIII століттями. Колона з написом була використана тут повторно. На спорудження церкви у X – XIII століттях вказує ряд стилістичних рис: стрункі пропорції і розвинутий тип хрестовокупольної системи, складний профіль пілястрів, сітчасті орнаменти з цегли на фасадах та фресковий розпис, характерний для пізніших від ранньовізантійських часів.

За типом це шестистовпний хрестовокупольний храм з нартексом та чотирма мармуровими колонами з ранньовізантійськими корінфськими капітелями VI століття в центральній частині. Фусти, тобто стовбури колон, та мармурові капітелі було використано вдруге, первісно ж вони, мабуть, належали якійсь боспорській ранньосередньовічній будівлі [подібні прийоми бачимо в ряді середньовізантійських церков в Афінах – церква Апостолів XI ст., церква Архангелів X ст.]. На мармурові колони спираються хрещаті в плані стовпи, що несуть на собі систему арок та склепіння. Споруду завершує високий барабан з півсферичним куполом. Склепіння просторового хреста значно підвищені над боковими приміщеннями, чим підкреслюється об’ємний характер композиції. На сході споруда закінчується трьома гранчастими апсидами з неглибокими нішами та півколонками на фасадах.

Церква стоїть на глибокому й широкому фундаменті, стіни її зведено з блоків добре обтесаного каменю з прошарками цегли. Чотири ряди кам’яної кладки чергуються з чотирма рядами тонкої плінфи. Арки, склепіння, простінки й купол складені лише з цегли. Дуже цікаве було оздоблення зовнішніх стін споруди. По боках порталів стояли мармурові колони; фасади прикрашено сітчастими орнаментами з білокам’яних деталей, пілястрами складного профілю, які підкреслювали вертикальність композиції.

Всередині церква мала фрескові розписи, що частково збереглися до наших днів. Це два поясні зображення святих на бокових сторонах західних підкупольних стовпів. Характер розпису – яскравий колорит зображень, похилі плечі постатей святих, мазки-бліки, – а також техніка виконання характерні для живопису середньовізантійських часів. Особливості архітектури церкви теж свідчать про те, що побудована вона після X століття. Декорація її фасадів нагадує грецькі, а також балканські споруди X – XIV століть (Містра, Салоніки, Месембр). Деякі риси, характерні для церкви Іоанна Предтечі у Керчі, властиві і давньоруській архітектурі кінця XII – початку XIII століть (П’ятницька церква в Чернігові, Свірська церква в Смоленську та інші).

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 104 – 105.