Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Монастир св.Трійці (№ 10а)

Троїцький монастир 1747 р. (вул.Кірова) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 95].

Монастир св.Трійці засновано в 1722 р. єпископом Афанасієм Шептицьким як василіянський. Школа при монастирі відкрита в 1759 р. В листопаді 1795 р. його перетворили на православний монастир.

Церква св.Трійці – триконхова споруда 16 ст., зруйнована більшовиками в 1930-х рр. [Брайчевський М.Ю. Кам’янець-Подільський – місто-музей. – Український історичний журнал, 1967 р., № 2, с. 108] Знаходилась біля Нового моста. Вперше згадана в 1582 р. В 16 – 17 ст. – соборна, при ній резидували намісники львівських православних єпископів [Чи не перша згадка про такого намісника міститься в королівській номінації з 1516 р. (Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: 1994 р., т. 6, с. 476; Архив ЮЗР, ч. 1, т. 10, № 5)]. Братство відоме з 1603 р. На плані 1673 р. показана як мечеть Мустафи-паші. З 1722 р. – монастирська [Сецинский Е.И. Исторические сведения и приходах и церквах Подольской епархии. 1. Каменецкий уезд. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1895 г., т. 7, с. 28 – 31].

Отець Бучковський, “промотор братства св.Трійці”, згаданий в люстрації 22.03.1734 р. В цьому ж документі згадана кам’яниця оо.василіян на вул.Зарванській [Крикун М.Г. Люстрація Кам’янця-Подільського 1734 р. – Український археографічний щорічник, 1993 р., т. 2, с. 234, 240].

Дзвіниця надбудована (або збудована заново ?) в 1749 р. В 1854 р. збільшена центральна баня, зроблено залізний дах замість гонтового. В 1859 р. розтесано вікна, до вівтаря прибудовано з півночі ризницю, з півдня – паламарню [Сіцінський Ю. Вплив візантійсько-атенської архітектури на будівництво мурованих церков на Поділлю. – Записки наукового товариства ім.Шевченка, 1925 р., т. 138-140, с. 48].

На південь від церкви знаходяться келії. Їх північний двоповерховий корпус споруджено в 1745 – 1747 рр., прибудова з півдня – 1837 – 1838 рр. В 1858 р. вони з’єднані з церквою. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1986 г., т. 4, с. 191; СКУ, с. 28 – 31; ПОДЕВ, 1868 г., №№ 18 – 21].

Вінницький облвиконком у 1933 р. вирішив пристосувати церкву для антирелігійного музею [Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні. – К.: 1995 р., т. 2, с. 167].