2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Мечеть Джума-Джамі

Мечеть розташована в центрі Євпаторії на набережній і становить одну з головних домінант морського фасаду старої частини міста. Збудована в середині XVI ст. визначним турецьким зодчим грецького походження Коджа Сінаном (1489-1588 рр.). Закладено мечеть 1552 р. Час закінчення будівництва не встановлено.

Джума-Джамі відігравала важливу роль у житті кримського ханства. В ній хани одержували ярлики на ханство.

В основу композиції та об’ємно-просторового вирішення Кодаса Сінан поклав творчо переосмислені та вдосконалені конструктивні вирішення славетного собору св. Софії в Константинополі. Мечеть – прямокутна в плані, компактна, за об’ємно-просторовим вирішенням центрально-банева споруда. Побудована вона з каменю (конструктивні частини з вапняку), ззовні потинькована (первісно тиньку не було).

Головний зал мечеті поділений стовпами центрального підбаневого квадрата на три нави, середня з яких у два рази ширша від бічних. Квадратний у плані центральний об’єм переходить вгорі у восьмигранник, перекритий головною банею діаметром 11 м. Баня прорізана внизу вінцем з 16 півциркульних широких вікон. Через пандативи та стрілчасті попружні арки баня передає навантаження на потужні стовпи та північну стіну мечеті. З заходу та сходу до центрального об’єму прилягають двоярусні тридільні галереї, перекриті по 1-му ярусу плоским балковим перекриттям, а по 2-му – з кожного боку трьома на низьких барабанах невеликими банями. З півдня середня частина перекрита півбанею як у св. Софії Константинопольській. З півночі (головного фасаду) до мечеті прилягає п’ятиколонна аркова галерея, перекрита п’ятьма сферичними банями на низьких підбанниках. Усі бані мечеті первісно були вкриті свинцевими листами (нині – оцинкованим залізом).

На межі XVIII та XIX ст. північну галерею фасаду закладено й перетворено в закрите приміщення, яке використовувалось як літня мечеть, про що свідчить наявність тут міхрабу. Відкриту галерею відновлено під час останньої реставрації мечеті (1962-1985 рр.). До мечеті ведуть троє входів: північний (головний), східний та західний. Останні мають портали з кілеподібними арками.

Малі бані, оточуючи високий четверик з головною банею, створюють характерний для творчості Сінана динамічний пірамідальний абрис усієї споруди, нарощування об’ємів якої підкреслюється двома витонченими за формою стрункими мінаретами з загостреними конусними верхами. Мінарети, розташовані зі сходу та заходу будівлі по осі головної бані, були зруйновані в період 1798-1836 рр. і повністю відновлені під час реставрації 1962-1985 рр.

Внутрішній простір мечеті добре освітлений великою кількістю вікон, різних за формою, але композиційно узгоджених між собою. Розташування їх переважно у верхній частині мечеті сприяє враженню конструктивної легкості споруди.

У головному залі по осі південної стіни розташовано нішу міхрабу (висота від підлоги – 4,5 м), перекриту сталактитовим склепінням. Нішу фланкують дві півколонки. Поряд, з західного боку – мінбар (кафедра) у вигляді сіні на чотирьох стовпчиках, які несуть високий наметовий верх.

У 1962-1985 рр. група співробітників Київських науково-дослідних реставраційних майстерень під керівництвом архітектора Є.Лопушинської провела на базі ґрунтовних наукових досліджень великі ремонтно-ресгавраційні роботи з відновленням первісного вигляду споруди. Розібрано північну фасадну стіну та відновлено колонну аркову галерею. Для її відбудови були використані первісні капітелі. Відреставровано карнизи, віконні обрамлення, кам’яну підлогу, дерев’яні хори, відновлено кам’яну та дерев’яну частини мінбару, малювання міхрабу (художник – І.Редько). За аналогією з малюваннями турецьких мечетей часів виникнення Джума-Джамі розмальовано склепіння. Відновлено мінарети, а їхні конусні завершення увінчано півмісяцями на мідних кулях.

Внаслідок ґрунтовної реконструкції мечеть постає нині в максимально наближеному до первісного задуму вигляді і є єдиною спорудою такого класу в Україні, виконаною всесвітньо відомим зодчим.

Ззовні мечеті зі сходу та півночі збереглися залишки кладовища з мармуровими надгробками, вкритими високохудожнім рослинним різьбленням.

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 60 – 61.