Пам’ятні знаки Героям Радянського Союзу
Лідія Чувпило
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область. Куп’янський район. Великобурлуцька, Вільхуватська, Дворічанська, Шевченківська територіальні громади. – Харків: 2021 р., с. 111.
Пам’ятні знаки Героям Радянського Союзу, 2013 (іст.). Вул. Слобожанська, у сквері.
9 трав. 2013 встановлено на Алеї Слави на честь перемоги у Другій світовій війні (1939–45) та з метою вшанування пам’яті видатних людей смт Дворічна, яким було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 3 залізобетонні однакові бюсти (вис. 0,6 м), які пофарбовано під бронзу на плінтах квадратної форми з мармурової крихти (0,05 × 0,65 × 0,65 м) та на цегляних постаментах (1,6 × 0,5 × 0,5 м). З чолового боку постаментів вмонтовано мармурові дошки з напівовальною верхньою частиною (0,4 × 0,45 м) з присвятним написом.
Біля кожного постаменту встановлено гранітні вазони (вис. 0,45 м). Постаменти розміщено на майданчику (2,0 × 5,0 × 0,15 м), викладеному бетонними плитами. Поряд з майданчиком викладено тротуарними плитами пішохідну доріжку.
Ковальов Олексій Федорович (1913–87) – ст. сержант, лейтенант, Герой Радянського Союзу (1944).
Під час Другої світової війни (1939–45) воював на Західному, Резервному, Брянському, Південно-Західному, Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому, 2-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. Був навідником, командиром гармати, командиром вогневого взводу артилерійської батареї. 5 разів було поранено.
Особливо командир гармати О. Ковальов відзначився під час літнього наступу 1944. 19 лип. в бою за с. Радіщево Смоленської обл. (РФ) залишився один біля гармати й прийняв нерівний бій з німецькими танками, в ході якого підбив 7 танків супротивника. Під час прориву оборони супротивника поблизу с. Карманово з прямої наводки знищив 2-мм і 57-мм гармати супротивника. 18 лип. в бою за вис. 206,9 м на території Волинської обл. підбив один важкий танк ворога. 20 лип. першим зі своєю гарматою форсував р. Західний Буг і влучним вогнем підтримував переправу стрілецьких підрозділів, знищивши 3 самохідна артилерійська установка «Фердинанд».
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 верес. 1944 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ст. (1985) та 2-го ст. (1944), двічі орденами Червоної Зірки (1944, 1945) та медалями.
У 1945 закінчив курси молодших лейтенантів. Проходив військову службу у складі Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. У серп. 1946 лейтенант О. Ковальов вийшов у запас.
Працював і мешкав у м. Лисичанськ Луганської обл., де помер 30 листоп. 1987.
Лялін Василь Костянтинович (1920–89) – військовий льотчик-розвідник, полковник авіації, Герой Радянського Союзу (1944).
Під час Другої світової війни (1939–45) лейтенант В. Лялін спочатку був льотчиком-спостерігачем 1-ї ескадрильї 316-го розвідувального авіаційного полку. Потім начальником зв’язку, а у 1943 – штурман 1-ї ескадрильї 8-го окремого розвідувального авіаційного полку.
Літав на літаках Су-2 та Пе-2. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Південному та 4-му Українському фронтах. 2 рази було поранено. Відзначився тим, що до 25 жовт. 1943 капітан В. Лялін здійснив 171 вдалий бойовий виліт на далеку повітряну розвідку із загальним нальотом 292 год.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 квіт. 1944 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора (1942, 1943), 2 орденами Вітчизняної війни 1-го ст. (1943, 1985), 2 орденами Червоної Зірки та медалями.
Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1952 закінчив Військово-повітряну академію імені Ю. О. Гагаріна у смт Моніно Московської обл. (РФ). У 1961 полковник В. Лялін вийшов у запас.
Мешкав у м. Одеса. Працював у обласному тресті будівельних матеріалів. Помер 18 лип. 1989 у м. Одеса.
Титов Микола Петрович (1908–89) – підполковник, Герой Радянського Союзу (1945).
До лав РСЧА було призвано у жовт. 1929. Військову службу проходив у частинах Об’єднане державне політичне управління – НКВС у 1929–31. Під час Другої світової війни (1939–45) воював на Південно-Західному, Західному, Брянському, Прибалтійському, 1-му та 2-му Прибалтійських і 1-му Білоруському фронтах. У 1942 закінчив Курси удосконалення командного складу «Постріл». Потім займав різні посади у командному складі РСЧА. Двічі було поранено, 6 разів контужено.
Відзначився під час форсування р. Німан поблизу с. Меречь (Меркіне) Варенського р-ну Литовської РСР (тепер м. Меркіне, Варенського р-ну, Алитуського пов., Литва). 14 лип. 1944 полк під його командуванням, не маючи ніяких спеціальних інженерних засобів, під щільним артилерійським і кулеметним вогнем противника, одним з перших форсував р. Німан і захопив плацдарм на його західному березі. Протягом доби бійці полку відбили 9 ворожих контратак, у т. ч. й при підтримці танків і самохідна артилерійська установка. Попри чисельну перевагу противника у силах і засобах, полк під командуванням М. Титова не лише втримав плацдарм, але й значно розширив його в глиб.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 берез. 1945 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений орденами Червоного Прапора (1945), Суворова 3-го ст. (1944), Вітчизняної війни 1-го ст. (1985) та 2-го ст. (1943), Червоної Зірки та медалями.
У 1948 закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Служив начальником відділу Управління бойової і фізичної підготовки штабу Харківського військового округу. У 1954 полковник М. Титов вийшов у запас.
Мешкав у м. Харкові. Викладав у Харківському інституті іноземних мов. Помер 2 берез. 1989 у м. Харкові.
Територію обмежено металевою огорожею. Навколо зелені насадження.
Література
Матеріали Дворічанського краєзнавчого музею Дворічанської селищної територіальної громади Куп’янського району Харківської області.
Дикань А. П. Герои Харьковщины. – Х.: Харьков, 1998.
Герои Советского Союза. Краткий биогр. словарь. В 2 т. – М.: Военное издательство, 1987. – Т. 1.
Герои Советского Союза. Краткий биогр. словарь. В 2 т. – М.: Военное издательство, 1988. – Т. 2.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область. Куп’янський район. Великобурлуцька, Вільхуватська, Дворічанська, Шевченківська територіальні громади. – Харків: 2021 р., с. 111 – 112.