2009 р. Берегсас – місто палаців

Олег Супруненко

Дата: 02.12.2009

Замок на замку та інші коштовності міста

Чудові дегустації могли б проводитись в іншому палаці – колишньому мисливському будинку графа Шенборна, збудованому наприкінці 19-го століття. У 1913 році в ньому відкрили угорське державне винне господарство, яке в 1920-му перейшло у власність чехословацької республіканської спілки виноробів, а 1954-му стало Берегівським винзаводом. За радянських часів Берегівський радгосп-завод, що виготовляв марочні вина („Троянда Закарпаття”, „Променисте”, „Берегівське”) був відомий всьому СРСР.

За новітніх часів відбулися малозрозумілі процеси, наслідком яких завод практично припинив діяльність (принаймні, суттєво здав позиції). У цій навколоісторичній статті недоречно розбиратися в правових та економічних колізіях щодо приватизації винзаводу. Тут прикре інше: стародавня будівля із гострою вежею, яка справляє враження справжнього середньовічного замку, нині є неприступною фортецею, яку можна роздивитись тільки з відстані.

Неодноразово сам і з гостями намагався потрапити хоча б під її стіни – та де там. В останній раз охорона ввічливо порадила звертатися до директора за дозволом зайти за паркан та пофотографувати. Проситися не хотілося. Питається, чому споруда, яка має всі принади для того, аби стати одним із символів Берегсасу, залишається закритою від городян та гостей міста? Тепер навколо винзаводу жваво розвивається туристична інфраструктура, а найголовніша родзинка – закрита. Хіба власники винзаводу щось втратять, коли відкриють ворота гостям, облаштують кілька майданчиків для винних дегустацій, проведуть обрізку дерев у парку, аби палац було краще видно?

Джерело: “Закарпаття online”