Берлін м

Берлін (нім. Berlin — столиця Федеративної Республіки Німеччина, окрема федеральна земля. Населення — 3,5 мільйони осіб, найбільше місто країни, друге за населенням місто ЄС після Лондона. Неодноразово був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Маркграфства Бранденбург, Королівства Пруссія, Німецької імперії, Східної Німеччини. З часу возз’єднання Німеччини в 1990-му році — загальнонімецька столиця. Важливий політичний, інформаційний, культурний та науковий центр Європи. Великий транспортний вузол, одне з найвідвідуваніших міст континенту. Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Місто — важливий осередок діячів мистецтва з усього світу. Місто має пам'ятки пов'язані з українцями: меморіальні дошки О. Довженку та Л. Українці, а також Будинок з Тризубом. В місті за адресами : Wrangelstr 10; з 5 квітня 1937 року — Kirchstr, 4; з січня 1941 року — Humboldtstr, 12 мешкав український дипломат Василь Кужим.

У Берліні у ресторані навпроти кав'ярні Ам-Цо Улас Самчук в травні 1941 р. вечеряв к компанії редактора української газети «Український вісник» Володимира Панченка Юревича, діяча ОУН Ярослава Барановського, працівника студентських та політичних організацій Костя Мельника, сотника Богдана Гнатевича і незмінного секретаря численних організацій ОУН Михайла Селешка. Берлін був переповнений емігрантами зі сходу, в тому числі з Волині. Це були полонені з польської армії та втікачі з Західної України.

Джерела:

В 1939 р. Яків Гальчевський після звільнення з німецького полону проживав в готелі «Еберіус» у Берліні на Зоорлянденштрассе, 65 (Гальчевський Я. Проти червоних окупантів. З воєнного нотатника. Я. Гальчевський. – К.: ФОП Стебляк, 2018.- 560 с.).

Середницький Ярослав Формування польського збройного підпілля в час українського національного відродження. 1939-42 роки. Тернопіль: Мандрівець, 2020 – 232 с.

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ "Київська фортеця".