Раковицький цвинтар, українські поховання
Раковицький цвинтар локалізація
На Раковицькому цвинтарі виявлено такі українські поховання та поховання осіб, пов’язаних з Україною:
• отець Фавстин Ганниткевич , (ks. Faustyn Gannitkiewicz) парох і декан в Межиріччі (Międzyrzec Podlaski)— біженець із Холмщини, греко-католицький священник і катехит у Кракові, громадський діяч, автор численних релігійних та катехитичних публікацій (помер 18.04.1893, поховання розташоване в полі Gb, poludnie; 50.074906, 19.955292);
Поховання отця Фавстина Ганниткевича, греко-католицького пароха і декана в Межиріччі – біженця з Холмщини. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
Нагробок Фавстина Ганниткевича. Загальний вигляд
Нагробок Фавстина Ганниткевича. Напис на надгробку
Поховання греко-католицьких священників Терликевичів – біженців з Холмщини. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• отці Григорій (Grzegorz) і Йосип (Józef) Терлікевичі (Terlikiewiczowie) (12.03.1802–03.08.1879 і 28.08.1830–12.05.1878) – греко-католицькі капелани Холмської дієцезії, підписані як "Жертви схизматицької Москви". Григорій Терлікевич (Terlikiewicz Grzegorz, 1802-1879) народився у с. Груд на Підляшші, закінчив Духовну семінарію в Холмі, арештований та ув’язнений у в’язниці в Седльцях за опір проти розпоряджень російської влади, осуджений на висилку до Сибіру, після пом’якшення вироку змушений до виїзду з родиною до Галичини. Йосафат Терлікевич (Terlikiewicz Józef, 1830-1878) народився та мешкав у с. Груд. Студент семінарії в Холмі та головної семінарії в Варшаві. Разом з ним похований його син Станіслав. Місце поховання: поле IIA, західний ряд, місце зліва від Wilczków, 50.074390, 19.952144;
Поховання Григорія (12.03.1802-03.08.1879) та Йосипа (28.08.1830-12.05.1878) Терлікевичів – греко-католицьких капеланів Холмської дієцезії, підписане як "Жертви схизматицької Москви" – пам'ятка ліквідації греко-католицької церкви на Холмщині та Підляшші. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Родина Черлюнчакевичів (rodzina Czerlunczakiewiczów) — поховання у родинному гробниці. З цієї родини походив о. Йосиф Черлюнчакевич (1829-1911), настоятель греко-католицької парафії Воздвиження у Кракові (Йосиф Черлюнчакевич (2.04.1829, Олешичі – 16.01.1911, Перемишль) – греко-католицький священник, доктор богослів'я, професор Львівського та Ягеллонського університетів, двічі обирався деканом богословського факультету Львівського університету і чотириразово деканом богословського факультету Ягеллонського університету– kw. pas 78-wsch- po prawej Kołodzieja).
• отець Маріан Росинський (ks. Marian Rosiński) (1828-1898) – греко-католицький настоятель, емігрант з Холмщини – поле U;
• Людвіг Сембратович (Ludwik Sembratowicz, 24 грудня 1837 — 1 травня 1892) — українець, генерал-лейтенант австрійської армії. Військову службу розпочав у 1857 році в чині капрала, згодом отримав звання поручника. Під час служби пройшов курс навчання в армійській стрілецькій школі у Вероні. Перебуваючи у Відні, виконував обов’язки особистого ад’ютанта фельдмаршал-лейтенанта графа Карла Туна. У травні 1866 року був підвищений до звання капітана. Після війни повернувся до картографічно-розвідувальної служби. Принаймні частина носіїв цього прізвища має лемківське коріння та походить із околиць Нової Весі (Nowej Wsi), поле 4, 50.074825, 19.955004);
Поховання Людвіга Сембратовича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
Поховання Людвіга Сембратовича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Василь Старосольський (Bazyli Starosolski) (+1914) – брат Володимира Старосольського (Володимир-Степан Якимович Старосольський) – (8.01. 1878, Ярослав – 25.02.1942, Маріїнськ) – український громадсько-політичний діяч, соціал-демократ, голова Української соціал-демократичної партії у 1937–1939 рр., в. о. міністра закордонних справ УНР у 1919–1920 роках, соціолог, правник, адвокат, професор, дійсний член НТШ (з 1923 року), автор «Теорії нації» (78 квартал праворуч від Jakubowskich, 50.075497, 019.952001);
• Альбін Лев Долинський (Albin Leon Doliński)– старший комісар будови цісарсько-королівських залізниць, 09.01.1839-5.05.1903 р. (поховання з греко-католицьким хрестом на обеліску з іменем та підписом Вечная память). Разом з ним похована його дружина Юлія Долинська (поле 43, 50.074879°, 19.951948°);
Нагробок Альбіна та Юлії Долинських. Фото І. Парнікози, 2024 р.
• Ян Матейко (Jan Matejko) – приязний українцям художник (50.074644, 19.951765);
Поховання Яна Матейка на Раковицькому цвинтарі в Кракові. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Іван Владиславович Слешинський (Jan Sleszynski) (24.07.1854 – 09.03.1931) – доктор математичних наук, член-кореспондент Польської академії знань у Кракові. У 1880 році керівництво Одеського навчального округу призначило йому стипендію на два роки для наукової поїздки за кордон, де у Берліні він слухав лекції провідних науковців того часу. Після повернення Слешинський захистив дисертацію під назвою "Дослідження другої варіації простого інтегралу", а трохи пізніше його запросили до згаданого університету читати лекції з вищої алгебри. У 1906 році в Одесі відкрилися Вищі жіночі курси, де став викладати і Слешинський. У 1909 році Іван Владиславович залишив університет і в 1911 р. на запрошення Ягеллонського університету виїхав до Кракова. Тут вийшли друком багато його наукових праць. У 1921 році став членом-кореспондентом Польської академії знань у Кракові – kw. pas 66-wsch-21 – po lewej Kusek Franciszki.
Могила Івана Слешинського, Раковицький цвинтар. Краків, фото 2026 р.
• Микола Зиблікевич (Mikołaj Zyblikiewicz) – мер Кракова, польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму. У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1849—1851 роках навчався на правничому факультеті Ягеллонського університету. 1851 року отримав докторське звання, у 1855 — здобув статус адвоката. У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи. Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові. У 1866 році обраний членом міської ради Кракова. У 1874–1881 роках його двічі обирали президентом Кракова. Він був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених покійників (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), рестаурації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби. 1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі). У 1881—1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф I надав йому титул графа. В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова. Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був завзятим супротивником москвофільства. Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті (50.075032, 19.952618);
• отець Петро Рогала Левицький (ks. Piotr Rogala Lewicki). Напис на надгробку: "отець Петро Рогала Левицький. Почетний крилошанин. Настоятель греко-католицької парафії св. Норберта в Кракові. 1847-09.01.1914 р. Б.П." (50.073807, 19.950491); Необхідно ззначити також наявність поховання поштового касира Семеона Левицького (1846-1905) і дружини Марії (нар.1841), дітей: Петра Кароля Левицького та Анни Генрики Левицької з епфтафією "вечная пам'ять" (50.074771°, 19.955175°).
Нагробок Петра Рогали Левицького. Напис на надгробку: отець Петро Рогала Левицький. Почетний крилошанин. Настоятель парафії св. Норберта в Кракові. 1847-09.01.1914 р. Б.П. Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
Поховання отця Петра Рогали Левицького. Загальний вигляд
• Доктор Євген Барвінський (dr Eugeniusz Barwiński) — (нар. 3 січня 1874 року в Постолівці, помер 16 травня 1947 року в Кракові) — польський історик українського походження, архівіст, бібліотекар, видавець історичних джерел, секретар Історичного товариства у Львові в 1908–1914 роках.
Народився в родині Яна Барвінського, греко-католицького священника, та Юлії з Олесницьких. Ступінь доктора здобув у 1898 році. У 1906–1910 роках працював консерватором пам’яток у Галичині. У 1913 році обійняв посаду директора Державного архіву у Львові. Був віцепрезидентом, а згодом головою Головного управління Товариства дослідження історії оборони Львова та південно-східних воєводств.
У березні 1944 року німецька влада перевела його на роботу до Державного архіву в Кракові, де він працював до смерті.
Був нагороджений Офіцерським хрестом ордена Відродження Польщі, Офіцерським хрестом ордена Білого Лева та орденом «За культурні заслуги». Місце поховання: могила імовірно не збереглася.
• Олександр Таневський (Aleksander Taniewski (Tetera), 1833-1904), підполковник російської армії, керівник відділу в повстанні 1863/4, поле 24, родинний гробівець (50.074144, 19.952204);
Поховання Олександра Таневського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Лев Лаврисевич (Leon Ławrysewicz) (21.03.1798-14.06.1854), греко-католицький священник, професор та ректор Ягеллонського університету, голово Краківського наукового товариства. о. професор Лев Лаврисевич, закінчив філософський та теологічний факультет Варшавського університету, а в 1823–1827 рр. виконував обов'язки віцепрокурора біля отця василіанина Йордана Міцкевича в Римі. Опісля у 1832 р. переїжджає до Кракова, де вже в 1833 р. захищає докторську дисертацію. Серед написаних о. проф. Л. Лаврисевичем праць – в т.ч. "Історія руської церкви". У 1850 р. церква св. Норберта згоріла разом з будівлею плебані. О. проф. Л. Лаврисевич, останні 4 роки свого життя терпляче працював на відбудову парафії. L. хоча він не привів монастирський комплекс до того вигляду який був перед пожежею, проте відбудував дах, який було вкрито черепицею, і приміщення плебані – поле H. (поховання не зберіглося);
• Григорій Барановський (Grzegorz Baranowski) – 27 січня 1894 — 26 грудня 1958 — останній дяк парфії св. Норберта. Похований разом із Оленою Барановською (Helena Baranowska) (15 січня 1925 — 18 червня 1956). Місце поховання: сектор V, ряд 8, місце 11 (четверта могила від головної алеї).— кв. V, р. 8, м. 11 (50.073681°, 19.950786°).
• Еміліян Сеневич (Emilian Sieniewicz) – 1833-1909 – греко-католицький священник, в’язень і вигнанець з Польського королівства, псаломщик та сповідник при Маріацькому костелі, поле Ra, гробівець ветеранів повстання 1863 р. (50.074022, 19.954845);
Поховання Еміліяна Сеневича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
Поховання Еміліяна Сеневича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Йосип Василько (Józef Wassilko) – 1844-1896, архітектор та інженер, керівник будови головного залізничного вокзалу в Кракові, поле VII. (50.074491, 19.952101);
• Іван Філіповський (Jan Filipowski) -Ц.К. воєнний капелан, священник, упокоївся на 55 год. свого життя, (1858 – 5.07.1913) – поле V (50.073807, 19.950491);
Поховання військового священника о. Івана Філіповського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
Поховання військового священника о. Івана Філіповського, Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Мирон Вахнянин (Myron Wachnianyn) – один із засновників Українського лікарського товариства (1910 р.), викладача на медичнім факультеті таємного Українського Університету у Львові, автора наукових праць з галузі медицини. Поле – Hd, ряд PŁD, поховання ZACH-NAR (50.073903, 19.956049);
Поховання Мирона Вахнянина. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р
• Юліуш Коссак (Juliusz Kossak) – народився 29 жовтня 1824 року в Новому Вісьничі, помер 3 лютого 1899 року. Українець за походженням, греко-католик, відомий художник. Народився в сім'ї судді Михайла Коссака та його дружини Антоніни із Соболевських у селі Новий Вишкові. Родина Коссаків гербу Кос мала руське походження, і хоча батьки Юлію вважали русинів частиною польського народу, він був хрещеним в греко-католицькій церкві, а в побуті родина володіла і спілкувалася українською мовою. За наполяганням матері, закінчив студії правничого факультету Львівського університету. Малюванню вчився в уродженця Хоросткова Яна Машковського, а пізніше Пйотр Михаловські. Вперше прибув до Варшави на початку 1840-х як «незвичайний талант». У березні 1848 році вступив до Народної гвардії у Львові. Був президентом Кола мистецько-літературного в Кракові (поле XIIB, ряд płn, місце: po lewej Wędrychowskich, 50.074756, 19.951170);
Поховання Юліуша Коссака. Раковицький цвинтар, Краків. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• отець Іван Борсук (ks. Jan Borsuk) –1842-1909- настоятель греко-католицької парафії Воздвиження у Кракові протягом 25 років, почесний крилошанин Перемишльської капітули. Разом з ним поховано жінок: Міхаліну Міхулову – дружину о. Борсука, Юзефу Міхулувну (дочку І. Борсука) та Олександру Лепку – дружину Богдана Лепкого (1877-1937), 50.074480, 19.953854 – на жаль, нагробок пошкоджений – впав хрест і потребує ремонту;
Поховання Івана Борсука (1842-1909) – настоятеля греко-католицької парафії Воздвиження у Кракові протягом 25 років, почесного крилошанина Перемишльської капітули. Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Микола Чижевський (Mikołaj Czyżewski) (1890–1954), командир артилерії 3-ої Залізної стрілецької дивізії Армії УНР, лицар ордену Залізного хреста, після війни професор Гірничо-Металургійної академії у Кракові (поле XXXVII, ряд 4, поховання 9, 50.076448, 19.955383);
Поховання Миколи Чижевського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Корнило Мандзій (Kornyło Mandzij) –1877–1950. судовий ад’юнкт цісарсько-королівського суду (B.C.K.) у Чорткові. Верхня частина його нагробку з кириличним та латинським написами впала та запала в землю. Сектор VII, західний ряд, місце ліворуч від Маєрберга (№ 28 або 30), тринадцята могила справа (50.074179°, 19.951578°).
• Олександр Доценко (Aleksander Docenko) (1897–1941) – магістр права Київського університету та магістр філософії Варшавського університету, полковник Армії УНР, генеральний ад’ютант Головного отамана Симона Петлюри, ад’ютант Українського державного центру в Тарнові, документаліст і архівіст уряду УНР в еміграції, історик військової справи. (поле XXXVІІІ, ряд північний, поховання 2, 50.076132°, 19.954807°);
Могила Олександра Доценка, Раковицький цвинтар, Краків. Фото І. Парнікози, 2023 р.
• Юлія Рокіцінська (Julia Rokicińska), уроджена Матковська-Скибанович (Matkowska-Skibanowicz) (19 травня 1926 — 29 квітня 2022 року) – парафіянка парафії св. Норберта. Місце поховання: сектор V, ряд 7, місце 2 (50.073628°, 19.950690°).
• Микола Дубовицький (Mikołaj Dubowicki) (1903–1985), хорунжий Армії УНР, пізніше професор Гірничо-Металургійної академії у Кракові та Ченстоховської політехніки, хорунжий, активіст Стипендіального фонду імені С. Петлюри для української молоді. Народився 1903 року в селі Микуличин (нині в межах Яремчанської міської громади). Учасник польсько-радянської війни 1920 року — служив у школі підхорунжих Армії УНР. Після інтернування в Каліші пішов працювати в Краківську гірничо-металургійну академію, де був завідувачем кафедри металознавства та термічної обробки заліза та сталі (1954-1962 р.) деканом металургйіного факультету та звичайним професором, вивчав вплив ванадію та титану на властивості сталі. Автор наукових праць з металургії (поле XXXV, ряд західний, поховання 2, 50.076268, 19.956279);
Поховання Миколи Дубовицького. Раковицький цвинтар, Краків. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Юрій Корогода (Jerzy Korohoda) (1900–1992) – професор сільського господарства, працював у сільськогосподарських академіях Кракова, Вроцлава, Познані та Любліна. Хорунжий Армії Української Народної Республіки (УНР), випускник Господарської академії в Подєбрадах, діяч Союзу українських студентів-емігрантів. Селекціонер рослин і садівник, вивів 38 оригінальних і 28 селекційних сортів овочевих, кормових та декоративних рослин. Згодом став професором вищих сільськогосподарських навчальних закладів у Вроцлаві та Любліні, був членом Польської академії наук. (він похований разом ізі своєю дружиною Марією Новацькою Корогода (1914-2009): поле: IIA, ряд західний, праворуч від поховання Zabłockich, 50.074116, 19.951930);
Поховання Юрія Корогоди. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Іван Руденко (Jan Rudenko) (1896–1938), офіцер 5-ої Херсонської дивізії Армії УНР;
• Мартин Волков (Marcin Wołkow) (1892–1972) – український громадський і політичний діяч, Старшина Армії УНР, учитель, депутат Сейму IV і V каденцій у Другій Речі Посполитій, православний священник. Закінчив православну духовну семінарію та став настоятелем парафії в Сарнах. Був головою окружного управління та членом Головної ради Волинського українського об’єднання. Також брав участь у діяльності Товариства наукових лекцій імені Петра Могили. У 1935 році був обраний депутатом Сейму від виборчого округу № 58. Локалізація могили не встановлена;
Могила Осипа Назарука, фото за Wikipedia
• Осип Назарук (Osyp Nazaruk) (01.01.1883 – 29.03.1940), міністр УНР, поле XXXIV, західний ряд, поховання 25, координати поховання 50.075617, 19.956048;
• Йосип Білевич (Józef Bilewicz) (09.10.1866 – 15.10.1942)(Jozef Bilewicz) (9 жовтня 1866 — 15 жовтня 1942) — випускник Олександрівського військового училища, полковник російської армії. З 1918 року служив в Армії УНР. Генерал-хорунжий, заступник командира 3-ї піхотної дивізії II Подільського корпусу. В еміграції в Польщі обіймав посаду начальника штабу Групи військ Армії УНР. Лицар Хреста Симона Петлюри. Похований разом із Тетяною Рубою (1913–1963) (поле LXXV, ряд 13, поховання 11, 50.077159, 19.949941);
Поховання Йосипа Білевича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Андріан Марущенко-Богдановський (Adrian Maruszczenko-Bohdanowski) (17.08.1897 – 11.11. 1941 р.), полковник Армії УНР, інженер-металург, похований разом із Кароліною Богданівською, інженер, інспектор шкіл, померла 31.12.1984 р. у віці 87 років (поле LXXIII, ряд 27, місце 9, 50.076158, 19.953054);
Поховання Андріана Марущенко-Богдановського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Дмитро Переверзів (Dymitr Perewerziw) (31.01.1868 – 27.10.1928) – полковник, начальник постачання 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. Закінчив 1-шу Київську гімназію, Київське піхотне юнкерське училище у Останнє звання у російській армії – полковник. Лікувався у Києві від важких поранень. служив у Першій Запорізькій стрілецькій дивізії. У 1923 р. жив на еміграції у Кракові, працював на важких фізичних роботах. Помер та похований у Кракові.(поле 3, ряд південний, місце 12, могила не знайдена);
• Олекса Чалий (Oleksa Czalyj) (1896 – 1929) – козак Армії УНР;
Пам’ятник-могила українців, що померли в таборі для полонених у Домб’є, проєкт кургану, виконаний інженером Т. Преторіусом. (50.076936, 19.948835);
Пам'ятник на могилі жертв табору в Домб'є, Краків, Раковицький цвинтар. Фото 2021 р.
• Богдан Лепкий (Bohdan Łepki) (поле XXXIV, південний ряд, гробниця Szajdzieckich, 50.075486, 19.955883). Письменник у гробниці свого товариша греко-католика українця Ігнатія Володимира Шлидзицького – апеляційного судді, що народився в Тарнові 11.10.1874 р. помер в Кракові 18.05.1933 р. На надгробку є напис українською мовою «Богдан Лепкий поет» і встановлений у 1972 р. барельєф письменника (скульптор Григорій Пецух). 2026 р. барельєф знищено вандалами. Зараз встановлено його зменшену копію. Праворуч від могили Лепкого поховання Ореста Захарка (13.06/.1933-21.11.2026).
Могила Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі у Кракові. Фото Володимира Держка
• Степан Смаль-Стоцький (Stefan Smal-Stocki), (поле XXXIV, ряд – płd, поховання 7, 50.075488, 19.955867);
Могила Степана Смаль-Стоцького у Кракові (Раковицький цвинтар, гробівець Смаль-Стоцьких). Фото Bircznin
• Юрій Новосільський (Jerzy Nowosielski), поле LXIXPASB, ряд, 1, поховання 12 (50.075298, 19.956018); На цвинтарі знаходяться також поховання родини Новосільських, зокрема батька Юрія – Новосільського Степана (Nowosielski Stefan, 1884-1966) – вояка УГА, а потім працівника залізниці в Кракові, його родини (kwatera 24, rząd zachodni, grób 7, 50.074144°, 19.952070°), а також дружини Юрія Новосільського – польки Софії Гутовської (Zofia Gutowska, Kwatera: LXX, Rząd: płn, Miejsce: 36, 50.075524°, 19.954411°);
Поховання Юрія Новосільського, Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Теодозій Сташко (Teodozy Staszko) – (1910 — 27 березня 1939) — магістр філософії, асистент Ягеллонського університету, член правління краківського осередку товариства «Просвіта», активіст Товариства охорони військових могил, член Організації українських націоналістів (ОУН), голова Української студентської громади у 1934/1935 навчальному році. поле XXXVIII, ряд – płd, поховання 16, 50.075979, 19.954484). За могилу не сплачено належних внесків, тому вона перебуває під загрозою ліквідації.;
Поховання Теодозія Сташка. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Степан Томашівський (Tomasziwskyj Stefan) – 9.01.1875-21.12.1930) – український історик, публіцист і політичний діяч, доцент і професор історії Ягеллонського університету, учень професора Михайла Грушевського, популяризатор політичної думки В’ячеслава Липинського. Діяч українського визвольного руху, голова Наукового товариства імені Шевченка у Львові, член Військової управи Легіону Українських січових стрільців. У 1918–1919 роках — спеціальний делегат влади Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на мирних переговорах у Парижі, дипломат ЗУНР та Української Народної Республіки (УНР). Редактор і видавець львівського двотижневика «Політика». Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка з 1899 року, голова товариства у 1913–1915 роках. Автор низки праць з історії української державності. Останні роки життя перебував у Кракові (поле Вb, східний ряд місце з-права від Anna Deji, 50.072964, 19.954140);
Поховання Степана Томашівського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікоза, 2021 р.
• Лев Ґец (Leon Getz) (1896-1971) – український художник, творець і багаторічний директор музею Лемківщина в Сяноці (1931-1944), вояк Легіону Українських січових стрільців і Української Галицької армії. Похований разом з третьою дружиною Анною Ґец, уродженою Меканюк (1912-2001), поле 69а, 4 ряд, правий бік (50.075852, 19.947850);
Поховання Лева Ґеца. Краків. Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
На цьому ж цвинтарі похована і його друга дружина, теж українка Марія Ґец (01.01.1907 – 15.05.1953), що померла під час спроби подружжя покінчити життя самогубством (кватера VI, ряд 8, місце 4, координати могили 50.073725°, 19.950987°). На чорній плиті вибито: "śp Maria z Drymałków GETZ 15 XII 1904-15.05.1953 najukochańsza zona artysty malarza (святої пам'яті Марія з Дрималків Ґец 15 грудня 1904 – 15 травня 1953 найулюбленіша дружина художника-маляра)".
Могила Марії Ґец (01.01.1907 – 15.05.1953), Раковицький цвинтар, Краків. Фото І. Парнікози, 2026 р.
Напис на плиті на могилі Марії Гетц: "святої пам'яті Марія з Дрималків Ґец 15 грудня 1904 – 15 травня 1953 найулюбленіша дружина художника-маляра". Фото І. Парнікози, 2026 р.
Лев Шепарович (Leon Szeparowicz) – 04.03.1887, с. Колодіївка, нині Тисменицький район, Івано-Франківська область — 01.06.1941, Краків – інженер, випускник факультету зв’язку Політехнічного університету в Карлсруе, сотник Української галицької армії (УГА) та Армії Української Народної Республіки (УНР), учасник Першого зимового походу та Київського походу. Інженер-електрик, сотник-інженер, командир розвідувального полку, згодом начальник зв'язку в Начальній Команді УГА, брат Юрія, Романа і Юліяна Шепаровича. Разом із ним поховані Єва Шепарович (30 жовтня 1868 — 8 травня 1940) та магістр Ян Медвідь (1891 — 30 січня 1965). поле XXXVII, pld, поховання 8 (50.076305, 19.955341).
Нагробок Лева Шепаровича, Раковицький цвинтар, Краків, 2026 р. Фото І. Парнікози
• Ольга Лясківська (Olha Laskiwśka) (27.08.1906 – 27.02.1983, багаторічний діяч УСКТ в Ельблонгу, вчителька української мови, поле LXXIII, ряд 8, поховання 14, похована разом із Владиславом Лясковським, Катериною Лясківською, Леоном Лясківським та Ядвігою Пастушак, 50.076463, 19.952473); поруч з похованням Лясківської знаходиться поховання з греко-католицьким хрестом та підписом "Okulicz Kozaryn";
Поховання Ольги Лясківської на Раковицькому цвинтарі в Кракові. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Олег Чижевський (Oleg Czyżewski) – син Миколи Чижевського (1930-1971) видатний фізик та спелеолог, поле PAS 84, ряд 18, поховання 2 (50.076134, 19.955703);
Поховання Олега Чижевського. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Йосип Голинський (Józef Hołyński) – 1899-31.08.1972. Діяч української греко-католицької спільноти, боєць УГА, випускник торгівельної академії у Львові, викладач економічних шкіл, підстаршина Української галицької армії (УГА). від 1923 р. вчитель у Рівному, 1925-27 рр. – професор торгівельної школи у Влоцлавку, потім працював у Львові та Чорткові. Під час окупації перебував у Кракові та працював в УДК, з 1941 р. візитатор українських професійних шкіл в краківському дистрикті і Ряшівщині, організатор української освіти. , З 1941 року — інспектор українських шкіл у Генеральній губернії. У 1944 році організовував українське шкільництво для біженців у Нижній Сілезії. Ініціатор відновлення греко-католицької парафії в Кракові, довірена особа митрата о. М. Дєнька. Поховання в полі VII, ряд 7 місце 6 (50.074062, 19.951702);
• На Раковицькому цвинтарі поховані також представники українських родин Гуків (родинний гробівець), Сас-Новосільських, Василь і Франтишка Римарі та інші українці. У кварталах V і XI розташовані братські могили українських воїнів австро-угорської армії, які загинули або померли під час Першої світової війни (1914–1918); їхнього місця розташування не вдалося встановити. На цвинтарі похована Юдита з Потоцьких Падлевська (Judyta z Potockich Padlewska, 1817–1889) — дружина Володислава Падлевського (Władysław Padlewski) та мати Зигмунта Падлевського (Zygmunt Padlewski), які брали участь у Січневому повстанні 1863 року. Володислав Падлевський, якому на той час було близько шістдесяти років, воював у повстанських загонах Бердичівського повіту. Після розгрому його загону його заарештували й 21 листопада 1863 року стратили в Києві. Зигмунт Падлевський, керівник Плоцького воєводства, був заарештований козаками. Під час допитів він нікого не видав і 15 травня 1863 року був страчений. Після конфіскації родинного маєтку Мала Чернявка в Бердичівському повіті Юдита залишила територію Російської імперії. Померла вона в Кракові й похована на полі 10 (50.073914°, 19.953717°). На Раковицькому цвинтарі похований також Едмунд Рожицький (Edmund Różycki) — повстанець із Києва, командир волинської кавалерії під час Січневого повстання. Після кількох переможних сутичок його загін опинився в оточенні російських військ, однак Рожицькому вдалося пробитися до Галичини. Він жив в еміграції, а згодом, за згодою австрійської влади, оселився в Кракові (50.074049°, 19.954666°). Ще один учасник Січневого повстання, похований на цвинтарі, — Маріан Дубецький (Marian Dubiecki, 1827–1893), який із травня 1863-го до квітня 1864 року виконував обов’язки секретаря Русі в Національному уряді. Пізніше його заарештували й засудили до страти, яку замінили каторгою. Після амністії він переїхав до Кракова (50.073935°, 19.954651°). На цвинтарі похований також Адам Стальони-Добжанський (Adam Stalony-Dobrzański) — православний художник, який був учителем Юрія Новосільського (Jerzy Nowosielski). Його могила розташована на полі XVIII, у ряду 18, могила 7 (50.076110°, 19.950973°).
• Поховання жертв Явожна. В 2019 р. Євген Місило ідентифікував розміщення поховань українців-в’язнів концтабору Явожно, які були визнані особливо небезпечними і розстріляні в краківській в’язниці Монтелюпіх. Знайдено могили 49 страчених на Раковицькому цвинтарі і на військовому цвинтарі по вул. Прандоти (ul. Prandoty).
Хоча відомі усі місця поховання тіл осіб, страчених у в’язниці Монтелюпіх, самі могили, окрім однієї, не збереглися. У зв’язку з тим, що їх утримання не оплачувалося, після того, як збіг передбачений законом термін, тобто 20 років, були здебільшого виділені для поховання інших осіб, мешканців Кракова. Частина – ще у 60–70-х роках. Деякі проіснували до 2009 р. Однак, як запевняє адміністрація цвинтаря, останки в’язнів табору в більшості не були усунуті з могил і вони повинні знаходитися там надалі, під новими похованнями.
Тільки у трьох встановлених Є. Мисило досі випадках (Василь Бушкевич, Стефан Лісєчко і Антоній Войтко), останки було ексгумовано і перенесено до новозбудованої крипти на полі ХХІХ. Вона знаходиться під самим цвинтарним муром від південної сторони, відразу поруч із ремонтованим цвинтарем полеглих у Першій світовій війні (50.074382, 19.947199). В цій «братській», безіменній могилі з написом «Пам’яті тих, що відійшли», спочивають також останки інших ексгумованих осіб.
Безіменна могила з написом «Пам’яті тих, що відійшли», де спочивають ексгумовані рештки розстріляних в Монтелюпіх українців. Краків. Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
До сьогодні вціліла могила 4 в’язнів Явожна розстріляних на Монтелюпіх 6 серпня 1947 р.: поле LXXV – ряд 11 – поховання 16: Іван Дубик (Dubik Jan), отець Івана і Катерини, народжений 20.01.1901 р. в Кречкові, Перемишльський повіт; Дзівік Роман (Dziwik Roman), сина Івана і Марії, народився 12.01.1911 р. у Володжу, пов. Бжозів; Котларчик Микола (Kotlarczyk Mikołaj), син Павла і Софії, народжений 6.05.1924 р. в Гронжовій, Перемишльський повіт; Мачишин Микола (Maczyszyn Mikołaj), син Семена та Ядвиги, народжений 6.12.1911 р. в Гронжовій. Усі розстріляні в в’язниці Монтелюпіх: 6.08.1947 р. Дата поховання: 7.08.1947 р. координати поховання 50.077219, 19.949978.
Могила 4 в’язнів Явожна розстріляних на Монтелюпіх 6 серпня 1947 р. Краків, Раковицький цвинтар. Фото Парнікози, 2021 р.
• Кароль Пьотрович (Karol Piotrowicz). Увагу привертає знайдене Артуром Мельником поховання Юліана Березницького (Bereźnicki Julian, ok. 1850-1901), міського ардного, директора Powszechnej Kasy Oszczędności у Кракові, поле VIII, гробівець Березницьких (50.074703, 19.952362). На нагробку зазначено також доктора Кароля Пьотровича – директора бібліотеки польської академії уміння у 1901-1940 рр., який був в'язнем у Старобільську (Луганщина) та розстріляний по катинському списку в Харкові та, імовірно, похований в П'ятихатках під Харковом.
Гробівець Березницьких з символічним похованням Кароля Пьотровича. Краків, Раковицький цвинтар. Фото І. Парнікози, 2021 р.
• Волинський монумент (50.073117, 19.951133).
Джерела:
Впорядкування українських поховань на Раковицькому цвинтарі
Краків для українця. Частина 4 – Під крилами білого орла: 1924 – 1939 рр.
Краків для українця. Частина 6: Від занепаду до відродження: 1945-2015 рр.
Полум'я братерства – акція вшанування могил козаків та старшин УНР в Польщі, 2019 р.
Поховання українських греко-католицьких священників-біженців з Холмщини
Пост Є. Мисила про українські поховання на Раковицькому цвинтарі, 2019 р.
Список осіб похованих на Раковицькому цвинтарі до 1939 р.
Українські поховання на Раковицькому цвинтарі на сайті УІНП
Мельник Артур. Могила Мирона Вахнянина (2020 р.)
Kolańczuk А. Ukraińscy emigranci polityczni w życiu naukowym, kulturalnym, społecznym i gospodarczym Drugiej Rzeczypospolitej / Południowo-Wschodni Instytut Naukowy w Przemyślu. Przemyśl, 2017. 396 s.
Загальний вигляд могили Миколи Томашівського
Юліан Редько. Український Університет у Львові (1920–1925)
Могила проф. Стефана Смаль-Стоцького. Фото Є. Мисило, 2019 р.
Parafia grekokatolicka w Krakowe. Przeszłość i teraźniejszość. 2018 -73 c. oraz foto
Поліція Кракова не вбачає націоналістичного мотиву у нарузі над могилою Лепкого (5.07.2026 р.) news.novyny.live
Bubień, W. Kraków na butach. Śladami powstańców styczniowych. Kraków: Muzeum Historyczne Miasta Krakowa, 2013. 32 s.