Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Замок-фортеця

Грандіозний комплекс споруд Хотинської фортеці сформувався в підсумку двох основних будівельних етапів. До першого етапу належить основне ядро – нерегулярний у плані замок. Створений у період застосування метальної зброї, замок якнайліпше відповідав вимогам свого часу і був неприступною твердинею в середній течії Дністра. Оборонні споруди другого етапу – могутні укріплення бастіонного типу – збудовані згідно з новими досягненнями фортифікаційної науки й пристосовані до нового виду зброї – далекобійної артилерії. Розміщені на значній відстані від давнього ядра, на сусідніх пагорбах, ці укріплення з трьох боків (півдня, заходу та сходу) надійно захищали підступи до замку.

Замок займає вузький невисокий мис на правому березі Дністра, частково обмежений безіменним потоком.

Будівництво замку поділяється на кілька періодів. Найдавніша його частина – північна – посідала гострий кут мису. Як виявлено дослідженнями Г.Логвина та Б.Тимощука (1961 – 1962 рр.), у XIII ст. тут існував мурований замок, зведений на місці давніших дерев’яних укріплень. Дослідження замкової каплиці 1970 р. дали змогу встановити дату її зведення – 1230 р. Від оборонних споруд XIII ст. залишилися лише фрагменти оборонних мурів.

Найсуттєвіші перебудови замку провадилися в 2-й половині XV ст. за молдавського господаря Стефана Великого, коли Пониззя входило до складу Молдавського князівства. Удосконалення укріплень Хотина виявилося насамперед у збільшенні площі замку – він розширювався в напрямку північ – південь. З півдня було прибудовано нові ділянки мурів, надбрамну та дві наріжні башти, а рівень двору піднято на 8..10 м. На місці рову, який захищав замок XIII ст., було збудовано два житлові палаци з глибокими підвалами. Наймогутніша башта – північна – прямокутна в плані. Облаштована трьома ярусами бійниць, вона ( забезпечувала оборону замку з півночі. Кругла в плані Комендантська башта західного оборонного муру прилягає до західного боку палацу. Майже в центрі східного оборонного муру підноситься ще одна, невелика за площею і квадратна в плані башта.

У 1538 р. під час війни з Польщею замок був дуже зруйнований польськими військами. У середині XVI ст. здійснено відбудову оборонних споруд та подальше збільшення території замку в південному напрямку. У цей час заново зведено південний оборонний мур із в’їзною баштою в центрі, перед якою викопано глибокий рів. Менший рів влаштовано з внутрішнього боку надбрамної башти – він відділяв її від замкового двору. Товщину оборонних мурів збільшено до 8 м, а їхню висоту та висоту башт – до 25..30 м.

Давнє ядро Хотинського замку, яке сформувалося в 15 – 16 ст., має нерегулярну форму плану, підпорядковану конфігурації ділянки, й нагадує неправильний овал, витягнутий вздовж Дністра з майже прямолінійним східним оборонним муром, збудованим паралельно берегу річки.

До нашого часу збереглися могутні оборонні мури та п’ять башт, а на території замкового двору – західний (комендантський) палац, замкова каплиця та казарми.

Башти Хотинської фортеці, які мають майже однакову висоту з оборонними мурами й мало виступають за лицьову поверхню муру, надають фортеці надзвичайної монолітності й могутності.

Скромними засобами – контрастом кольору цегли та природного каменю, – в оборонних спорудах Хотинського замку досягнуто великого ефекту. Зовнішня поверхня західного оборонного муру та стіни Комендантської башти прикрашені викладеним з цегли орнаментом у вигляді чотирьох горизонтальних рядів прямокутників та розміщених над ними двох рядів трикутників, завершених хрестами. Орнамент з червонуватої цегли, що нагадує подільську народну вишивку, виразно прочитується на тлі сірих кам’яних мурів, оживляючи величезну їхню поверхню.

Західний (комендантський) палац – мурована, прямокутна в плані двоповерхова будівля, яка західним причілком прибудована до внутрішньої поверхні оборонного муру. Під прямим кутом до її південно-східного рогу прилягає приміщення сходової клітки. Збереглись готичні білокам’яні одвірки вікон та обрамлення дверей палацу з характерним профілюванням, а також оригінальне оздоблення його фасадів білокам’яними блоками та червоними цеглинами, розташованими в шаховому порядку.

Замкова каплиця – невелика за розміром будівля, до південного фасаду якої прилягає корпус казарм. Храм складається з нави з невеликими конхами в товщі південної та північної стін, мініатюрної півкруглої апсиди та прямокутного бабинця. Дослідженнями М.Говденко (1970 р.) встановлено дату спорудження каплиці – 1230 р., а також послідовність її перебудов [ці дослідження ніколи не були опубліковані, не пройшли наукової апробації. – Прим.М.Жарких]. Романсько-готичний храм первісно був перекритий цегляним склепінням на білокам’яних попружних арках, які спиралися на різьблені консолі, білокам’яний пояс та пучкові колонки. До цього ж періоду належить унікальний білокам’яний перспективний портал, пишно оздоблений складним профілюванням та різьбленням. У середині XVI ст. стіни каплиці зсередини потовщено прикладками і зведено нове склепіння меншого діаметра. На цих стінах збереглися фрагменти малювань XVI ст.

Казарми – мурована, прямокутна в плані споруда, що прибудована до внутрішньої поверхні східного оборонного муру. Має лінійну семикамерну розпланувальну структуру.

З розвитком важкої артилерії Хотинський замок, незважаючи на міць і неприступність оборонних споруд, став вразливим до обстрілу.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 286 – 287.