Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Ющенко з губернатором у Вінниці нічого не відкопали

Дата: 07.08.2008

Після того як на розкопки масових захоронень радянських військовополонених до Вінниці приїздив президент, і навіть сам із лопатою спускався в яму, роботи там узагалі припинилися.

Наразі останки 1850 солдат лежать у мішках на складі в одній із військових частин. Їх викопали на території колишнього табору для полонених солдатів Радянської Армії “Шталаг №329”. У деяких місцях дослідники з київського підприємства “Пам’ять і слава”, які вели розкопки, нараховували по сім шарів поховань.

Після цього 22 червня під час візиту до Вінниці на місці розкопок побував Президент України. Ющенко тоді з лопатою спускався в яму з похованнями – фото про це обійшли всі українські газети та Інтернет. Але насправді президент не викопав жодної кістки.

– Бо він копав біля двох силових кабелів, – розповів один із офіцерів. – Видно, кістки позабирали ще при прокладанні кабелів, тому там марно було щось шукати.

А коли президент поїхав, розкопки взагалі припинились.

– Уже з місяць тут не ведуть роботи, – розповідає колишній командир цієї частини, ветеран-пошуковець Микола Лабунський. – Кажуть, у киян на це нема часу, бо вони нині копають у Старокостянтинові німецькі могили. Зрозуміло, німці більше платять…

Виконавці робіт кивають на старий клен, який росте вздовж шурфу. Мовляв, дерево мають зрізати військові. Заступник командира частини посилається на угоду, де сказано, що всі роботи виконуються за кошти підприємства “Пам’ять і слава”.

– Ми створили для дослідників усі необхідні умови, – каже він. – Завжди йшли їм назустріч, коли вони просили змінити графік робіт. Але угода діяла до 31 липня 2008 року, і її треба поновлювати. Тому дивно чути докори на адресу військових, що ми нібито гальмуємо проведення розкопок. Адже, крім траншеї, де росте дерево, є й інші траншеї – там дерева не ростуть.

Свої тривоги й у ветеранів. Адже підняті із землі останки 993 військовополонених уже відвезли у Славуту Хмельницької області на меморіал Пам’яті. На друге вересня там заплановано перепоховання всіх відкопаних останків 1850 солдатів.

– Уявіть, що приїде хтось із родичів загиблих, а ми йому – вибачте, – каже відомий вінницький пошуковець Дмитро Александров. – Віддали останки у Славуту, їдьте туди. Це просто не по-людськи.

За словами Дмитра Александрова, ветерани й надалі наполягатимуть на тому, щоб кістки залишили у Вінниці. “Чи вдасться це зробити, не знаємо, бо з нами у міськвиконкомі вже й говорити не хочуть”.

– Про те, що на друге вересня у Славуті заплановано перепоховання цих 1850 останків, ми дізналися випадково, – каже Микола Лабунський. – Із нами вже й інформацією не діляться.

Десять років Микола Лабунський служив у цій частині командиром – з 1977 по 1988. Його попередник розповідав, що у 1975 році напередодні 30-річчя Перемоги в частину приїздили двоє цивільних. Їх на територію не пропустили. Але згодом вони з’явилися уже з дозволом із політвідділу. За кілька днів гості накопали зо два мішки кісток і забрали їх із собою, поїхавши й не сказавши нікому жодного слова.

– Значить, уже тоді “нагорі” було відомо про масові поховання полонених Вінниці, – продовжує співрозмовник. – Чому ж було не розпочати пошук прізвищ загиблих? Це ж скільки родичів могли б дізнатися про місце упокоєння своїх рідних. Але радянська пропаганда тримала язик за зубами. Очевидно, щоб уникнути масових відвідань частини…

Вісім траншей, колишніх силосних ям, стали могилою приблизно для чотирьох тисяч полонених. Тільки чотири з них уже повністю розкопані, а останки вивезені. Ще дві, за словами військових, незаймані. І дві – перша й друга недочищені. Саме у першу траншею спускався глава держави, коли 22 червня приїжджав до Вінниці для участі у перепохованні частини останків під меморіалом на вулиці Київській.

Разом із президентом у траншею тоді спускалися також командувач ПС та його перший заступник і губернатор. Останньому, щоправда, лопати не вистачило. Поки її принесли, дали саперну лопатку. Як уже згадувалося вище, ніхто нічого не відкопав.

Після від’їзду президента розкопки у цій траншеї припинили.

За парканом військової частини – ще більше поховання. Дослідники встановили шляхом контрольних розкопок, що там знаходяться останки 7200 полонених. Сюди й пропонують перепоховати кістки тих, чиє життя обірвалось у таборі на території військової частини.

Віктор Скрипник