Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Мандруємо минулим Вінниці

Дата: 22.04.2008

– Усі старі будинки, які є сьогодні на Соборній, будувались у кінці ХІХ – на початку ХХ століття, – розповідає викладач історії Алла Бєлова. – Саме тоді почалось капітальне будівництво приміщень із аптеками, магазинами, ательє, прибуткових будинків, які здавались в оренду. Сюди потягнулись поміщики, офіцери, які споруджували тут для себе особняки. Наприклад, капітан Кочетков, звільнившись зі служби, працював у Вінниці вчителем фізкультури в реальному училищі і жив у власному особняку (на вулиці Пушкіна, нині – міське управління архітектури) – кращий вінницький будинок у стилі модерн. Звичайно, за цей час багато чого знесли і перебудували, але стару Вінницю все ж таки можна впізнати.

У 1912 році у Вінниці було дев’ять готелів, пишні презентаційні назви яких відповідали тодішній моді на французький кшталт. Це “Бель-В’ю”, “Європейський”, “Континенталь”, “Гранд-Отель”. Один з них – найбільший – шестиповерховий готель “Савой” і сьогодні є чи не найкращою спорудою міста. Будівництво його закінчилось у 1912 році. Готель мав єдиний у місті електричний ліфт, що на той час було технічною новинкою у Вінниці, гарячу воду і чудовий ресторан. Нині – це готель “Україна”.

Будинок міського театру на вулиці Театральній. Тут був зал на 1000 місць, невеликий вестибюль, фойє на другому поверсі, сцена та службові кімнати. Небагато міст, подібних до Вінниці, мали у той час такі зручні гарні театральні приміщення. У 1944 році театр був зруйнований і відновлений за проектом Д. Чорновола. У місцевому театрі проходили вистави столичних драматичних та оперних груп з Москви, Петрограда, Києва, Риги, Варшави, Одеси. За кошти міської управи в театрі влаштовувались вистави для поранених і солдатів, які лікувались у шпиталях і лазаретах.

1936 року в центрі міста, на розі вулиць Леніна – 9 січня (нині Соборна – Архітектора Артинова) споруджено будинок обласної ради, що спочатку призначався для Наокомхарчпрому – цукротресту. Величний адмінбудинок з модернізованим великим ордером вже проектно планувався для облради та був переданий обласному комітетові комуністичної партії. Тепер це обласна рада та обласна державна адміністрація.

У 1610 році староста – поляк Валента Олександр Калиновський – пожертвував 30 тисяч золотих і два села для монастиря єзуїтів у Вінниці. Приблизно в 1610-1611 роках єзуїти збудували костьол і започаткували діяльність колегіуму. Нині це архітектурна пам’ятка – Вінницький обласний архів.

У 1930 році з метою підготовки вчителів у Вінниці було створено інститут соціального виховання. Розташований він був у “Мурах” і мав у своєму складі чотири факультети: історико-економічний, мови та літератури, агробіологічний і технічно-математичний. У 1933 році його реорганізовано у педагогічний інститут з чотирьохрічним терміном навчання. На двох його факультетах – соціальних наук та математичному готували вчителів для середніх навчальних закладів. Протягом 1931-1935 років інститут закінчили 450 випускників.

Серед них відомий український письменник, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка Михайло Стельмах. З метою прискорення випуску вчителів у 1935 році педагогічний інститут реорганізували в учительський з дворічним терміном навчання. 1936 року інститут закінчили 266 випускників. Педколектив нараховував 36 викладачів, із них – один професор і 21 доцент.

Деякі старі будинки Вінниці дешевше знести, ніж реставрувати. Принаймні до такої думки схиляється частина чиновників. Як пояснили „20 хвилинам” у міському управлінні містобудування та архітектури, реставрація приміщень – процедура досить дорога. І на це в державі наразі не вистачає грошей. Так, лише проектна документація для реставраційних робіт може коштувати сотні тисяч гривень, а це, як відомо, лише близько 10% вартості решти робіт. Кошториси ж самих ремонтів сягатимуть кількох мільйонів гривень, не менше, – так запевняють спеціалісти.

Обласному архіву та краєзнавчому музею з ремонтом пощастило. Вони отримали такий собі подарунок у вигляді бюджетної субвенції, де були передбачені кошти на реставрацію цих будівель, що є нічим іншим, як історичними пам’ятками. Ще однією з відносно давніх будівель міста, якій, так би мовити, пощастило, і її все ж таки відновлять, є приміщення краєзнавчого музею. Його представники обласної влади пообіцяли відремонтувати вже до 2010 року. Щоправда, обійдеться це орієнтовно в двадцять п’ять мільйонів гривень. Проте після завершення ремонту Вінницький обласний академічний театр буде як новенький.

Щодо решти старих будинків, то розраховувати на косметичний ремонт, не кажучи вже про реставрацію, їм не варто. Це стосується і будинків, розташованих безпосередньо в центрі міста, вздовж вулиці Соборної. Тут основні надії варто покладати на комерсантів, які користуються згаданими будинками і безпосередньо зацікавленні в їх гарному естетичному вигляді, а не в облізлій штукатурці своїх офісів.

Ірина Купецька

Над темою працювали: Марина Щерацька, Оксана Циба