Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Вінницькі пам’ятники нічийні

Дата: 17.04.2008

Серед місцевих пам’ятників немає монументів та архітектурних пам’яток. Заліплені жуйками очі, обліплені продуктами життєдіяльності голубів, з надламаними вусами та підставками на платформі, аби не впасти. Приблизно такий збірний портрет вінницьких пам’ятників та пам’ятних знаків. Кому чимало їх встановлено, городяни часто не здогадуються.

Тим часом, як запевняють спеціалісти міського управління архітектури, у Вінниці взагалі немає монументальних витворів, усього кілька монументів, які взагалі можна назвати пам’ятниками, а все решта – просто пам’ятні знаки, які не мають ні найменшої художньої цінності, а досить часто й навпаки: є лише прикладом того, яким не має бути пам’ятний знак.

Точна кількість невідома. З пам’ятниками Вінниці пов’язаний цілий ряд загадок. Перша – їх кількість. Ніхто, навіть спеціалісти міського управління містобудування та архітектури, не в змозі сказати принаймні приблизне їх число. При запитанні про нього витягають цілу папку записів та починають рахувати: “Раз, два, три… а це не пам’ятник, чотири… може п’ять…, знову не те…” і так далі.

Врешті-решт підрахувати ці пам’ятники так і не вдалось. Мовляв, останнім часом з’являється все більше і більше нових різноманітних пам’ятних знаків, присвяченим тим чи іншим подіям, чи визначним об’єктам міста – як, наприклад, першому вінницькому трамваю, чи тваринам, або навіть відчуттям. До речі, живучість останнього – так званого каменя кохання – щиро дивує працівників управління архітектури. Як вони запевнять, вже практично не вірилось у те, що його відновлять. Ба ні, один із улюблених пам’ятних знаків міста таки повернули, хоч і в іншому місці.

Хто відповідальний? Іншим, не менш болючим питанням, яке стосується пам’ятників та пам’ятних знаків міста, є нагляд за ними. Конкретної установи, яка б мала за них відповідати, просто не існує. У вінницькому комунальному господарстві кажуть, що до їх обов’язків приводити до ладу такі споруди не відноситься. Це питання більше до зеленого господарства міста. Хоча, як додали після того у комунальному господарстві, звичайно, час від часу і вони чистять пам’ятники та майданчики перед ними.

У зеленому господарстві “20 хвилинам” відповіли практично так само, як і в комунальному – догляд за пам’ятниками – не їхня компетенція. Та додали, що багато пам’ятників є відомчими і за них відповідають ті, хто відповідає за територію, де вони встановлені. Зіпсував Шевченка – плати. Псування пам’ятників веде за собою кримінальну відповідальність. – Згідно зі статтею 298 Кримінального кодексу України умисне псування пам’яток історії чи культури карається штрафом до 1700 гривень або позбавленням волі на строк до трьох років, – розповідає начальник дільничних інспекторів Замостянського райвідділу міліції Олександр Паламарчук. – Ті самі дії, вчинені щодо пам’яток національного значення, караються позбавленням волі на строк до п’яти років. А якщо це все вчинила ще й службова особа з використанням службового становища, то їй загрожує позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Монументи, яких немає Два погруддя Шевченку знаходяться у різних кінцях міста – одне біля школи № 30, а друге – у дворі будинку-інтернату геріатричного профілю (будинку престарілих). Письменнику майже належить ціла площа (Театральна), влаштована з розрахунком, що там врешті-решт колись встановлять йому пам’ятник.

Наразі Вінниця очікує та бореться за встановлення двох нових пам’ятників. Першого вже згаданого пам’ятника Тарасу Шевченку, другого – литовському князю Ольгерду. І хоча як і один, так і другий прямого та безпосереднього стосунку до Вінниці не мають (вони Вінниці не відвідували, і не мали зв’язків з нашим містом), навкруги їх увіковічення на площах міста вже який рік точаться суперечки.

Що стосується Шевченка, то основна проблема в образі, в якому має постати Кобзар у центрі міста. З ним уже кілька років не можуть визначитись чиновники. Конкурси, де скульптори презентували свої пропозиції стосовно того, яким має бути пам’ятник у Вінниці, гадають уже п’ять років.

Щодо великого литовського князя, який за легендами подарував Вінницю у подарунок своїм племінникам, чим в принципі і обмежується його причетність до нашого міста, то тут навіть з місцем ймовірного пам’ятника вже були визначились. Він мав бути встановлений біля підніжжя Центрального мосту. Але підтверджень причетності Великого князя до Вінниці так і не були пред’явлені. А проти встановлення такого монументу виступав сам начальник міського управління містобудування та архітектури Сергій Царенко.

Ми запитали у вінничан: “Який пам’ятник потрібен Вінниці?”

Дмитро, програміст: “Я б поставив пам’ятник Леніну. Єдина нормальна людина за останніх сто років”.

Любов Юхимівна, пенсіонерка: “Я не проти пам’ятників, але, думаю, в нашому місті їх достатньо. Краще б щось для дітей гарне зробили”.

Ірина, держслужбовець: “Пам’ятників у Вінниці бракує. Але який конкретно потрібен – не можу сказати”.

Сергій, автослюсар: “Ніяких ідей немає, вже достатньо в місті пам’яток”.

Ірина Купецька. Над темою працювали: Марина Щербацька, Тетяна Турецька