1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

У нас залишився останній маршрут подорожей по Закарпаттю – ми маємо ознайомитися з турківською групою пам’яток. З Мукачева туди дорога веде через Ужгород, на якому коротко спинимо увагу. Він існує ще з X ст. Тут містилась резиденція давньоруського князя Лаборця, який загинув у 903 р. в битві з угорцями. Але остаточно місто було відірване від Київської держави тільки на початку XI ст. Ужгород не раз був ареною повстань проти загарбників. У XIV ст. велике повстання очолив Петро Петенко. Його вояки захопили замок і довго трималися там, однак були розбиті. Після того король віддав Ужгород родині великих феодалів – Другетів. Ті споруди, які тепер є в замку, зведені в XVI і XVII ст.

Ужгородський замок складається з внутрішнього дворика, оточеного триповерховими житловими корпусами з чотирма баштами на рогах. Вони збудовані в 1653 – 1656 рр. Розташування житлових корпусів по периметру двору, влаштування відкритих аркад галерей – типове явище як для східноєвропейської, так і для української архітектури XVI – XVII сг. Таке планування ми вже бачили в межибізькому, чортківському та бере-жанському замках.

На південь від замка розташований зовнішній двір. Він охоплює дитинець з трьох боків, бо північна сторона неприступна через цілком прямовисні обриви скель, на яких стоїть замок. Великий двір оточений укріпленнями бастіонної системи з ровом десятиметрової глибини. Ще далі знаходились дерев’яні укріплення міста. Замок будували місцеві майстри, які додержували традицій Київської Русі: всі споруди вимурувані на цем’янково-вапняному розчині.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 385 – 386.