Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Український театр «Нова сцена»

Тетяна Росул

Український театр «Нова сцена»

Розмір зображення: 800:483 піксел

Український театр «Нова сцена», 1934 (іст.). Вул. Л. Толстого, 12. Будівля збудована на початку 80-х рр. 20 ст. на лівому березі річки Уж навпроти Театральної площі. Конструкція театру являє собою великий скляний паралелепіпед фойє-кулуара, захований під дахом, опертим на чотири потужні пілони. Нині Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв.

«Нова Сцена» з’явилася завдяки аматорському театру «Верховина», створеному в 1927 уродженцями Закарпаття при «Союзі підкарпатських русинських студентів у Празі». Його керівниками були Ю.-А. Шерегій та М. Біличенко. У 1931 частина студентів після закінчення навчання в Празі переїхала до Ужгорода і продовжила свою театральну діяльність в театральній студії «Веселка». Якщо колектив «Верховини» здебільшого перебував у Празі й на Закарпаття приїжджав лише в канікулярний період, то «Веселка» розгорнула свою діяльність у рідному краї. У 1933 на базі «Веселки» була організована спершу драматична секція «Просвіти» в м. Хуст, яка й дістала назву «Нова Сцена». Початковий склад трупи налічував 32 особи: 17 чоловіків та 15 жінок.

Першою виставою була опера С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Крім того, до репертуару входили драми «Маруся Богуславка», «Сорочинський ярмарок» М.Старицького та оперета «Флірт і кохання» Ю.-А.Шерегія. У 1936-37 «Нова Сцена» перебуває у статусі пересувного театру, успішно гастролює по Закарпаттю, на початку 1938 – у Празі. Без державних субсидій було дано 60 вистав. На той час репертуар налічував 12 п’єс. 01.05.1938 стараннями братів Ю.-А. і Є. Шерегіїв театр переходить у статус стаціонарного театру з офіційною назвою Український театр «Нова Сцена» в Ужгороді, з листопада – у Хусті. Історичним днем відкриття Українського театру «Нова Сцена» став 26.11.1938, коли на честь уряду Карпатської України була дана святкова вистава «Запорожець за Дунаєм». Першою прем’єрою театру «Нова Сцена» стала вистава «Часи минають» за однойменною драмою Ю-А.Шерегія, де відтворено життя закарпатського села початку 20 ст.

Творчий колектив у період з листопада 1938 до березня 1939 складали: режисери Юрій-Августин Шерегій і Микола Аркас, композитор і диригент Євген Шерегій, балетмейстер Володимир Лібовицький, художники Марія Тушицька і Михайло Михалевич, актриси й актори Марія Шерегій, Марта Долинай, Варвара Лакатош, Марія Кукурузова, Варвара Богдан, Олена Батько, Ірина Желтвай, Марія Павлюк, Іван Шутко, Дмитро Цугорка, Гриць Божок, Михайло Цірікус, Євген Приходько і Василь Йосипчук. Згодом у «Нову Сцену» влилися актори «Руського театру ім. М.Садовського» та «Дружества земського Підкарпатського народного театру».

Репертуар театру складали твори української та світової класики «Наталка полтавка» І. Котляревського, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Чорноморці» М.Лисенка, «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» і «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Нахмарило» Б. Грінченка, «Запорізький скарб» К.Ванченка, «Над Дніпром» О. Олеся, «Як сади зацвітуть» В. Гренджі-Донського, «Неофавстіада» та «Місяць і зоря» М.Чирського з музикою М. Аркаса, «Танго для тебе» Ю. і Є. Шерегіїв, «Біла хвороба» К. Чапека, «Барон Кіммель» В. Колло та ін. 13 березня 1939 відбулася генеральна репетиція вистави «Гайдамаки» Т.Шевченка, але вистава так і не вийшла. Впродовж п’яти років Ю-А.Шерегій з колективом «Нової Сцени» поставлено 34 прем’єри та показано 240 вистав на Закарпатті, а також в Кошицях і Празі. Розвиток театрального мистецтва в Карпатській Україні, який набирав перспективної ходи, був припинений окупацією краю угорськими військами (15.03.1939).

Театральна творча естафета була підхоплена після Другої світової війни Закарпатським обласним українським музично-драматичним театром, відкритим згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 12.11.1945. Почав функціонувати 01.01.1946 рр. як Народний театр Закарпатської України у приміщенні на пл.Театральній, 8.

Перша прем’єра відбулась 07.11.1946 виставою «Під каштанами Праги» К. Симонова. основою трупи стали актори Житомирського театру імені М. Щорса на чолі з художнім керівником Володимиром Магаром.

Крім того, до складу трупи входили колишні актори Земського народного театру Підкарпатської Русі, «Нової Сцени» та місцевої молоді, набраної на конкурсній основі. Головним режисером призначено П. Алєксєєва, згодом – Віталія Авраменка, художником-оформлювачем – Федора Манайла. Закарпатський театр було включено в єдину культурно-мистецьку систему, що існувала на теренах СРСР, тобто прийняв на себе всі виклики нового часу: вимоги щодо формування репертуару, засоби втілення образів, оформлення сцени тощо.

Поступово у театрі сформувалося потужне ядро трупи, завдячуючи художнім керівникам і режисерам: Віталію Авраменку (1945-60), Гнату Ігнановичу (1946-48, 1959-63), Григорію Воловику (1948-53), Михайлу Терещенку (1953-56), Олесеві Грибу (1967-68), В. Нестеренку (1971-1973), Віктору Аведікову, Івану Марушці, Ярославу Гелясу (1974-85), Станіславу Мойсеєву (1989-91), Юзефу Фекеті (1992-1994), Олександру Саркісьянцу (1995-2012), Анатолію Філіппову (з 1997 ).

За десятиліття своєї діяльності театр виніс на суд глядача кілька сотень вистав за п’єсами української, російської і світової класики. Це «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Украдене щастя» І. Франка, «Камінний господар» Лесі Українки, «Лимерівна» П. Мирного, «Майська ніч», «Циганка Аза» М. Старицького, «У неділю рано зілля копала» В. Василька, «Мати Наймичка» Т. Шевченка, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвида та О. Рябова, «Трембіта» В. Масс і М. Червінського, «Свої люди, поквитаємось» О. Островського, «Васса Желєзнова» М. Горького, «Севільський цирульник» П. Бомарше, «Кумедний випадок» К. Гольдоні, «Дванадцята ніч» У. Шекспіра, «З коханням не жартують» П. Кальдерона, «Витязь Янош» Ш. Петефі, «Гордубал» К. Чапека та багато ін.

Чимало вистав було постановлено і за творами закарпатських авторів: «Верховино, світку ти наш» М. Тевельова, «Жменяки» М. Томчанія, «Чаклунка синіх гір» В. Сичевського, «Вернигори» В. Вовчка, «Микола Шугай» І. Стецюри, «Голос великої ріки» Д. Кешелі, «Повінь» Ф. Потушняка, «Закарпатське весілля» В. Руснака, «Его» Ю. Чорі, «Покаяння» О. Духновича, «Танго для тебе» братів Шерегіїв та ін. Художнє оформлення спектаклів робили художники Федір Манайло, Андрій Коцка, Микола Манджуло, Валентина Франківська, Вікторія Гресь, Сергій Маслов, Ігор Панейко, Віра Степчук, Емма Зайцева.

Географія гастрольних поїздок закарпатського театру дуже широка. Вистави театру дивилися глядачі Литви, Естонії, Білорусії, Молдови, Казахстану, Мордовії, Північної Осетії, Адигеї, Чечено-Інгушетії, Росії, Чехії, Словаччини та Румунії.

На даний час в театрі працює чимало видатних митців: народні артисти України Марія Харченко, Анатолій Філіппов, Лариса Білак, заслужені артисти України Людмила Іванова, Мая Геляс, Ярослав Мелець, лауреати обласної премії ім. братів Шерегіїв – Василь Шершун, Михайло Фіщенко, Наталія Засухіна, Людмила Котик, Олена Сайдулаєва, Олександр Мавріц, Василина Грицак та ін.

У 1987 Закарпатський обласний український музично-драматичний театр перейшов у нове приміщення на вул. Л.Толстого, 12, із глядацькою залою на 815 місць, сучасним обладнанням, гримувальними, фойє. У 2011, згідно з рішенням Закарпатської обласної ради № 344 від 13.12.2011, театру присвоєно ім’я братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. У 2012 на колонах фасаду встановлено бронзові меморіальні дошки з барельєфним зображенням портретів Юрія-Августина і Євгена та театральних масок. Автор: скульпт. Б. Корж.

Шерегій Юрій-Августин Миронович (16.01.1907, с. Дусино, Свалявський р-н, Закарпатська обл. – 25.05.1980, м. Братіслава, Словаччина) – режисер і драматург.

Народився у сім’ї греко-католицького священика. Після закінчення горожанської школи навчався в Ужгородській гімназії, на філософському факультеті Карлового університету в Празі (1926-30). Як актор-аматор виступав у драматичних гуртках «Пласту», «Кирило-Мефодіївського Братства», «Культури» в Ужгороді та ін. У 1927 заснував і очолив аматорський гурток «Верховина» в Празі. У 1931 в Ужгороді створив театральну студію «Веселка» та став членом Руського театру імені Миколи Садовського. Ю.-А. Шерегій – фундатор Українського державного національного театру «Нова Сцена» в Ужгороді та Хусті.

Як актор, володів універсальним талантом перевтілення, з успіхом виконуючи ролі в драмах, класичних комедіях, фарсах, оперетах. Та водночас завжди залишався умілим організатором театральної справи. Поставив 252 вистави та 28 хореографічних композицій.

Брак власної драматургії з місцевого життя спонукав до написання авторських п’єс. З-під його пера під псевдонімом Юрій Грім з’являються драматичні твори на місцевому матеріалі (всього 33): «Нова генерація» (1929), «Слово і серце» (1934), «Голодний» (1934), «Рафі-Мафі» (1935), «Танго для тебе або флірт і кохання» (1936), «Діти XX століття» (1938), «Часи минають» (1938). Важливе місце в його драматургічній творчості посідає трилогія з історії Закарпаття: «Потиська Русь», «Анастасія – дочка Ярослава Мудрого», «Золотий меч». Написав декілька п`єс і словацькою мовою.

Опинившись перед загрозою переслідувань з боку окупаційної влади, у 1939 р. емігрував до Югославії, де в Бачці та Руському Керестурі очолив театр місцевої «Просвіти», поставивши 16 вистав за період 1939-40-х рр. У 1940 переїжджає до Праги, де відкриває Українську драматичну студію, виконує обов’язки її директора, режисера і актора. 1942-44 – директор, режисер Підкарпатського театру м. Дрогобич, 1944-46 – художній керівник словацького театру м. Пряшів (Чехословаччина), 1946-48 – режисер Українського народного театру м. Пряшів (Чехословаччина), 1947-54 – художній керівник словацького театру м. Кошици (Чехословаччина), 1956-59 – режисер державного сільського театру, м. Братіслава, (Чехословаччина), 1959-60 – художній керівник угорського обласного театру м. Комарні (Угорщина), 1960-62 – режисер парку культури і відпочинку м. Братіслава, (Чехословаччина), 1963-69 – режисер драматичного відділеня народної школи мистецтв м. Братіслава (Чехословаччина), 1971-73 – художній керівник самодіяльного українського театру ім. Т. Шевченка м. Братіслава (Чехословаччина). Творчий доробок поповнив фундаментальною монографією про становлення і розвиток театрального мистецтва в Закарпатті «Нарис історії українських театрів на Закарпатській Україні і ЧСР від 1918 до 1945 року» у 3-х томах.

1946 Магар Володимир Герасимович (05.07.1900, с.Карніболот Кіровоградської обл. -11.08.1965, м.Запоріжжя) – головний режисер Закарпатського обласного українського музичго-драматичного театру (1946 – за сумісництвом).

Навчався в Київському театральному інституті (1929-34), 1944-65 – головний режисер Запорізького обласного державного музично-драматичного театру ім.М.Щорса. Народний артист СРСР й УРСР (1960). Нагороджений орденом «Червоного Прапора». Ролі у виставах: «Російські люди», «Під каштанами Праги», «Ластівка».

1949-59 Ратміров (Тимківський) Андрій Юхимович (15.10.1884, м. Єлисаветград, Херсонська губернія – 27.02.1967, м. Ужгород) – актор, режисерпоставник Закарпатського обласного українського музичго-драматичного театру. Заслужений артист УРСР (1955). Ролі у виставах: «Втрачений дім», «За двома зайцями», «Безталанна», «Мартин Боруля», «Трембіта».

1974-85 Геляс Ярослав Томович (21.11.1916, с. Терпилівка Тернопільської обл. – 06.10.1992, м. Львів) – головний режисер Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру. Заслужений артист УРСР (1953), Народний артист УРСР (1964). Нагороджений орденами «Знак Пошани», «Червоного Прапора». Помер у Львові.

Ролі у виставах: «Ціною любові», «На сьомому небі», «Чаклунка синіх гір», «Дон Карлос», «Дарую тобі життя», «Незабутнє», «Президент» «Жменяки», «97», «Тигр та гієна», «Перстень з діамантом», «Сорочинський ярмарок», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Знай наших», «Твої вершини», «Весілля в Малинівці», «Ніч на Івана Купала», «Отелло», «Обочина», «Поема про любов», «Циганка Аза», «В степах України», «Третій», «Убий лева», «Той перший день» та ін.

Джерела і література

Андрійцьо В. «Нова сцена» Театр Карпатської України. – Ужгород: Гражда, 2006. – 128 с.; Баглай Й. Український театр «Нова сцена»: 70-річчя від дня заснування (1934) // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2003 рік. Рекомендаційний бібліографічний посібник. – Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2004. – С. 57-59; Баглай Й. Український театр «Нова сцена» в Хусті // Тези 1-ї народознав. Науково-практ. конф., присвяч. 2000- річчю від дня народж. М. Лучкая. 17-18 листоп., 1989 р. – Ужгород, 1989. – С. 39-41; Ігнатович Г.Г. Від гасниці до рампи: Нариси з історії українського театру на Закарпатті. Кн.1. – Ужгород: Ліра, 2008. – 344 с.; Кн.2. – Ужгород: Ліра, 2011 – 168 с.; Зайцев О. Режисери Закарпатського театру ХХ сторіччя. – Ужгород: Аутдор-Шарк, 2014. – 244 с.; Руснак, В. І. Театр Срібної Землі : закарпат. облас. укр. муз.-драм. театр на півстоліт. рубежі. – Ужгород : Карпати, 1996. – 184 с.; Зайцев О. Д. Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр. Буклет. – Ужгород: Шарк, 2010. – 32 с.; Любов глядача – найвище визнання : золоті сторінки історії та сьогодення театру Срібної Землі / упоряд. В. В. Кобаль. – Ужгород : Карпати, 2010. – 258 с.; Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр / авт., упоряд. О. Д. Зайцев, тексти: В. В. Кобаль, О. Д. Зайцев, фото О. Попов. – Ужгород : Шарк, 2010. – 28 с.; Кобаль В. Імена корифеїв театрального мистецтва присвоєно Закарпатському облмуздрамтеатру // Ужгород. – 2011. – 3 вересня; Недзельский Е. Угро-русскій театр. − Ужгород, 1941. − 108 с.; Шерегій Ю. Нарис історії Українських театрів Закарпатської України до 1945 року. – Нью-Йорк–Париж– Сідней–Торонто–Пряшів–Львів,1993. – 413 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 149 – 153.