Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Соболівка с

За адмін.поділом 16 – 18 ст. – Брацлавське воєводство

За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.

За адмін.поділом 20 ст. Теплицький район

Коментар: за переказом, було велике місто Соболів, з 2 укріпленнями. Були перекази про існування грецької Вознесенської церкви і Покровської церкви у Старій Соболівці. Але коли вони існували – невідомо. Було ур.Мазепина Долина – буцімто Мазепа зупинився тут на три дні, коли тікав до Туреччини [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9].

“Цікаво, що Мазепа перебував короткий час на Уманщині й після поразки під Полтавою у 1709 р. Він зупинявся біля Соболівки на висохлому річищі притоки р.Погрібної, яке завдяки цьому дістало назву ‘Мазепина Долина’.” [Мицик Ю.А. Умань козацька і гайдмацька. – К.: КМ Академія, 2002 р., c. 107 – без посилання на першоджерело, яким є ПЦ].

[Точка зору М.І.Жарких] – назва походить від якогось іншого Мазепи. Маршрут втікачки гетьмана Мазепи всім добре відомий (всім, окрім хіба що професорів історії України): Полтава (360 км від Соболівки) – Переволочна (315 км) – Очаків (255 км) – Бендери (210 км).

В 1649 р. – сотенне м-ко Уманського полку.

Сирійський мандрівник Павло Халебський відвідав Соболівку 14 (24) червня 1654 р. Він записав:

Затем мы проехали еще две мили и вечером прибыли к двум базарам с укреплениями, рвами и высокими крепостями внутри. Они называются Соболонка (Соболевка). В одной из крепостей есть одна церковь во имя Господа Христа, в другой — две величественные церкви во имя св. Николая и св. Михаила. Поблизости находятся два большие озера. Ради нас устроили большой крестный ход с хоругвями. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 2 (От Днестра до Москвы) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1897 г., кн. 4, с. 17.]