Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Свалява-Бистрий Свалявський район

Церква св. Миколи Чудотворця. 1588, 1759. (УПЦ)

У колишньому селі Бистрий (тепер це вулиця Сваляви) збудовано дерев’яний храм, що зачаровує бездоганними пропорціями, древніми довершеними формами.

У 1588 р. церква стояла на іншому місці й мала форми лемківської церкви. Відтоді збереглися дубові зруби та перекриття нави з одним заломом.

При вході зберігся неповний напис (верхній одвірок замінено): “SКУБ И ЦРКОВ ПРАВИЛИ”, на стінах бабинця – дати: “РКУ БЖ АΨЛГ (1733)” та “АΨ…В (17…2)”. Церкву перенесено на теперішнє місце в 1759 р. і перебудовано. Верхній залом перекриття нави переробили на коробове склепіння, перекриття над вівтарним зрубом також коробове, над бабинцем – плоске.

Незважаючи на переробки, церква за стилем залишається лемківською. На це вказує і висока барокова вежа з чудовим завершенням, і стрімке наростання об’ємів знизу догори, від вівтаря до вежі, і барокові главки над навою та вівтарем, а також типова ознака закарпатських лемківських церков – відкрита галерея з різьбленими стовпчиками довкола бабинця та нави. Глави було пофарбовано синім, червоним та білим кольорами (карнизи – сині). Іконостас датують другою половиною XVII ст.

Біля храму – невисока каркасна дзвіниця з бароковою главою, довкола – старий цвинтар з чудовими кам’яними хрестами. З кінця 1940-х років церква була закритою, але згодом її вдалося включити в список пам’яток архітектури.

У 1972 р. церкву реставрував відомий львівський архітектор та вчений Іван Могитич. Вірники почали відвідувати оновлену святиню, що викликало скандал у Свалявському райкомі КПРС і ледь не привело до знищення церкви. Багато настраждався напівлегальний церківник Михайло Русин, але з допомогою тодішнього голови райвиконкому Йосипа Долинича лихові вдалося запобігти.

Неоціненна пам’ятка вимагає ремонту, колоди зрубів порохнявіють, і деякі треба давно замінити. Ще в радянський період “правнуки погані” славних майстрів поглумилися над святинею: за 7 – 8 м від південного фасаду встановлено бетонний стовп високої напруги, а за кілька кроків перед головним фасадом закопано гігантський резервуар. По суті охоронну зону церкви знищено, як знищено й поле споглядання пам’ятки.

У другій половині XVII ст. в Бистрому служили священики з династії Ціванків, лише в 1733 р. Петро Ціванко назвався Ців’янковичем. Бистрий тоді був окремою парохією, а церква мала два дзвони.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 295 – 297.