Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Михаїла

Михайлівська церква 1783 р. (дерев.) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 15].

В 1962 р. Волинський обком КПУ рекомендував зняти пам’ятку з державного обліку. Підстава: діє. Потребує ремонту (Лист Волинського обкому КПУ до ЦК КПУ від 4 жовтня 1962 р.)

Джерело: сайт «Українська спадщина»

Михайлівська церква 1783 р. (дерев.) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.].

Дерев’яна церква св.Михаїла 1783 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 78].

Михайлівська церква 1783 р. (дерев.) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

МИХАЙЛОВСКАЯ ЦЕРКОВЬ, 1783 г. В 1877 г. к западному фасаду пристроена трехъярусная колокольня, придавшая характерному для Волыни силуэту церкви черты московской архитектуры XIX в.

Деревянная, трехсрубная, одноглавая. Срубы равновысокие. Центральный – квадратный в плане, бабинец и апсида – прямоугольные. Неф перекрыт сомкнутым, срубным сводом на световом восьмерике. Срубы на каменном фундаменте, обшиты вертикально досками с нащельниками. Массы памятника отличаются монументальностью и лаконизмом композиции, их объемы имеют пропорции куба, согласуются между собой. В интерьере пространство нефа высотно раскрыто, все части церкви объединены арочными проемами, контуры которых гармонично сочетаются с формой верха церкви. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 68].

Михайлівська дерква (дер.), 1783 р., с. Смолява Горохівського р-ну Розміщена на околиці села. Побудована на кошти поміщика Олександра Зелінського. У 1877 р. до західного фасаду прибудовано дзвіницю у псевдоросійському стилі, а до північної стіни вівтаря – ризницю. Тоді ж стіни обшито вертикально дошками з нащільниками, розтесано вікна, підведено кам’яний фундамент.

Дерев’яна, тризрубна, одноверха. Бабинець і вівтар прямокутні в плані, нава квадратна. Центральний зруб перекритий восьмигранною шоломоподібною банею на світловому восьмерику, що увінчується глухим ліхтарем із маківкою. Бічні зруби перекриті двохилими шпилястими, зі звісами, дахами. В інтер’єрі нава перекрита зімкнутим, зрубним склепінням, вівтар і бабинець – плоскими підшивними стелями. Усі частини церкви сполучені між собою арочними отворами. Біля західної стіни бабинця розташовані прямокутні в плані хори.

Дзвіниця дерев’яна, триярусна, покрита високим шатровим дахом, що увінчується глухим ліхтарем із маківкою. Перший ярус квадратний у плані, другий і третій – восьмигранні.

Пам’ятка належить до типових творів волинської школи дерев’яної архітектури.

Джерела та література:

Девятисотлетие православия на Волыни. В 2 т. Т. 2. – Житомир, 1892. – С. 158;

Переверзев К. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии / К. В. Переверзев. – Житомир, 1914. – С. 103;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х т. Т. 2. – Киев : Будівельник, 1985. – С. 68

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 130 – 131.

Довідка на сайті