Будинок з історією (Луначарського, 67)

Віктор Вечерський, Євген Малик

Будинок, 19 ст., у якому мешкав Рябінін І.М. (іст., архіт). Вул. Луначарського, 67. На червоній лінії забудови вулиці. Будинок двоповерховий цегляний, складається з 12 кімнат, загальною площею 227,9 м кв.

Мурований двоповерховий будинок стоїть на північній околиці історичного середмістя, виходячи чоловим фасадом на червону лінію вул. Луначарського (колишньої Олексіївської) в шерегу одноповерхових садибних будинків. Чоловим північним фасадом звернений до ансамблю Спасо-Преображенського собору. За своєю композиційною роллю є рядовим об’єктом, що формує історичну забудову.

Збудований у 1-ій пол. 19 ст. як садибний будинок з використанням так званого зразкового проекту, розробленого 1809 архітекторами Луїджі Руска та Василем Гесте. При цьому розміри будинку зменшено в 1,5 рази, щодо проектних, дещо ускладнено декор, що цілком допускалося тодішніми будівельними нормами. Протягом 19 ст. до дворових фасадів зроблено численні прибудови. Обабіч будинку по червоній лінії вулиці були муровані брами з хвіртками (збереглися частково). На захід від будинку на червону лінію виходить дерев’яний сарай пізнішого часу. Прямокутного плану садиба, значно зменшена, порівняно з первісними розмірами, нині щільно забудована різноманітними господарськими спорудами, серед яких виділяється старий цегляний погріб.

Будинок вирішено в дуже стриманій стилістиці пізнього провінційного класицизму на основі використання альбому зразкових (типових) проектів 1809. Будинок у плані прямокутний, внутрішніми капітальними стінами поділений на чотири основні приміщення. Головний вхід первісно був влаштований з подвір’я. Перший поверх, що виконував господарсько-допоміжні функції, низенький, трохи заглиблений в землю, з квадратовими віконцями в цокольній частині фасаду. Від другого житлового поверху його відділяє широкий горизонтальний фриз. Другий поверх значно вищий, ніж перший. На чоловий фасад виходять сім прямокутних вікон витягнутих пропорцій, облямованих тягнутими наличниками й увінчаних прямими сандриками (нині одне вікно замуровано). Наріжники акцентовані рустованими лопатками.

Будинок мурований з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькований і побілений. Опалення пічне. Перекриття плоскі, по дерев’яних балках. Підлоги дощаті, сходи дерев’яні. Дах вальмовий, по дерев’яних кроквах, укритий шифером.

Власником цього будинку з 1865 став Рябінін Іван Матвійович (1834 – 1912) – відомий путивльський історик і краєзнавець, статський радник, купець першої гільдії і дворянин.

Квартира сім’ї І.Рябініна була розташована на другому поверсі. Тут він мешкав до самої смерті. Працював гласним Путивльського повітового земства, мировим суддею, земським начальником 5-ї дільниці Путивльського повіту. З 1881 протягом 14 років був церковним старостою Спасо-Преображенського собору. Під його керівництвом протягом 1899 – 1900 було здійснено капітальний ремонт собору та дзвіниці, а в 1903 – 07 – реставрацію соборного іконостасу. Є автором кількох книг та наукових публікацій з історії Путивля та його найвизначніших пам’яток: «История о Путивле, уездном городе Курской губернии» (1911), «О Путивльском Преображенском соборе и о тех церквах и монастырях, кои имели связь с собором» (1902) та інших. Поховано І.Рябініна навпроти його будинку, на подвір’ї Спасо-Преображенського собору. З 1997 його іменем названо одну з вулиць Путивля.

Будинок І.Рябініна є пам’яткою архітектури та історії місцевого значення з охоронним № 85-См. Нині – це житловий будинок.

[Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 453 – 454; Лепьошкіна О. М. Перший історик Путивля. До 170-річчя від дня народження І. М. Рябініна / О. М. Лепьошкіна // Путивльський краєзнавчий збірник. – Вип. 1. – Суми, 2004. – С. 6 – 13; Ожегов С. Типовое и повторное строительство в России в XVIII – XIX веках / С. Ожегов. – М.: Стройиздат, 1984. – 166 с.; Рябинин И. М. История о Путивле, уездном городе Курской губернии / И. М. Рябинин. – Путивль, 1911. – С. 104 – 111, 151 – 152; Собрание фасадов, Его Императорским Величеством высочайше апробированных для частных строений в городах Российской империи. – Часть 1. – СПб., 1809. – Чертеж № 23.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 969 – 970.