Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Паспортна інформація

Садиба І.П. Котляревського

Пам’ятка історії

1705 р.

Розміщення:

Полтавська обл., м. Полтава, Червона пл., № (за даними 1972 р.)

Загальний опис:

У 1968 р. біля садиби встановлено стелу з написом: “З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського. 1769-1838”.

Площа садиби – 272 м2, на якій розміщено: хату, комору, повітку, колодязь. У 1971 р. на території садиби встановлено погруддя поета (скульптор Г. Кальченко).

Будинок одноповерховий, дерев’яний, рублений. Фундамент – цокольно-кам’яний. Дах – тесовий, трискатний. Стіни – дерев’яні, потиньковані; підлога дерев’яна. Зовнішній обмір: довжина – 17,37 м, ширина – 7,43 м, висота – 2,55 м. В будинку 6 кімнат: кабінет – 17,29 м2, вітальня – 16,72 м2, кухня – 17 м2, світлиця – 32 м2, кімната економки – 8,5 м2, сіни – 7,7 м2. Комора дерев’яна, рублена з різьбленими стовпчиками й навісом, з тесовою чотирискатною покрівлею. Зовнішній обмір: довжина – 4,55 м, ширина – 3,8 м, висота – 2,77 м. Призначалася для збереження продуктів.

Повітка дерев’яна, стіни – глиномазані, дах критий очеретом. Зовнішній обмір: довжина – 8,4 м, ширина – 5,6 м, висота – 2,15 м.

Біля входу в садибу – чавунна меморіальна дошка з написом:

“Садиба І.П Котляревського. Земля Натхнення великого поета. Тут засвітив він зорю нової української поезії. Звідси вийшли з безсмертя “Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”. Івановій горі доземно вклонилися Тарас Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, Леся Українка, Панас Мирний, М. Кропивницький, М Заньковецька, багато інших діячів культури. Слава осяює це місце. Схилились до святині.”

Розмір: 0,91×0,53 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Хата класика української літератури Івана Петровича Котляревського знаходиться у Полтаві, на Соборній площі (тепер Червоній). Побудована в 1705 р. Родина Котляревських придбала хату і садибу в 1751 р.

Котляревський І.П. народився в дідівській хаті 9 вересня 1769 р. в сім’ї канцеляриста. В цій хаті пройшло майже все його життя за винятком 12-ти років військової служби (1796-1808) та 2-х років Петербурзького періоду (1808-1810).

В 1810-1815 р. займає посаду наглядача в Полтавському будинку виховання дітей бідних дворян, де проявив себе як здібний педагог. За сумлінне ставлення до обов’язків наглядача у 1817 р. одержав діамантовий перстень і чин майора. Під час Вітчизняної війни 1812 р. Котляревський І.П. сформував на Полтавщині в с. Горошине Хорольського Повіту 5-й козачий чинний полк.

Котляревський І.П. був близький до декабристів (його ім’я згадується в “Алфавіті декабристів”, з 1818 р. – член Полтавської масонської ложі “Любов до істини”). У 1812 р. обраний почесним членом Петербурзького Вільного товариства любителів російської словесності.

У 1818-1821 р. – директор Полтавського театру, де у 1818 р. були поставлені п’єси І.П. Котляревського “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”, які поклали початок новій українській драматургії. Вершиною творчості Котляревського є поема “Енеїда”, якій він присвятив майже все своє життя.

У 1823 р. Котляревський І.П перебудував дідівський будинок “за своїм смаком”.

З 1827 по 1835 р. працює піклувальником благодійного лікувального закладу в Полтаві. В 1835 р. пішов у відставку.

Помер І.П. Котляревський 10 листопада 1838 р. на 70-му році життя. Хата, як заповідав письменник перейшла до його економки, а потім переходила до осіб, які не мали до нього ніякого відношення.

У 1881 р. відбувся розподіл садиби на дві ділянки.

У 1891 р. будиночок придбав М.Головатинський, обклав дім цеглою, дах покрив залізом, завдяки чому зберігся до нашого часу сволок з написом, який свідчить про дату спорудження будинку.

Садиба, як меморіал, не збереглася.

Реставраційні роботи:

Будинок відроджено 1969 р. за малюнком Т.Шевченка, планом садиби за 1837 р. та спогадами сучасників письменника. Автор проекту реконструкції хати і садиби – архітектор В.Тертичний, консультант – П.Юрченко, інженер-конструктор – А.Малиновська. Документи зберігаються в музеї письменника, в Полтаві.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 529 від 10.12.1970 р.

Охоронний № : 16

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: смуга шириною 10 м по периметру пам’ятки.

Основна бібліографія, архівні дані:

БСЭ.- Изд. ІІ.- Т. 23.- М., 1953.- С. 280-281.

УРЕ.- Т. 7.- К., 1962.- С. 300-301.

КЛЭ.- Т. 3.- М., 1966.- С. 775.

Ротач А. Садиба І.П. Котляревського.- Харків: “Прапор”, 1976.

Архів музею І.П. Котляревського.

Ілюстративні матеріали:

Схематичний генплан садиби І.П. Котляревського.

Садиба І.П.Котляревського.

Фото загального вигляду садиби.

Фото жилого будинку.

Фото комори.

Фото меморіальної дошки на огорожі садиби.

Фото пам’ятного знаку на місці садиби.