Братська могила радянських воїнів

Світлана Бахтіна, Леніна Олійник, Яна Пересьолкова

Розмір зображення: 683:508 піксел

Братська могила радянських воїнів 1942 – 43, 1943, 1947, 1951 (іст.). Вул. Мерзляка, 10. В центрі села, біля клубу.

Поховано 20 воїнів РСЧА зі складу: 115-ї окремої танкової бригади 172-ї стрілецької дивізії та 1180-го стрілецького полку 57-ї механізованої бригади 350-ї стрілецької дивізії (6-а армія, Південно-західний фронт), які загинули в боях при обороні та визволенні сіл Петрівка (з 2016 перейменовано у с. Осиново), Благодатівка, Осадьківка, Болдирівка, Мар’ївка, хуторів Криничка, Осадчий від нацистських окупантів у квіт.-черв. 1942, лют., верес. 1943 у німецько-радянській війні 1941 – 45.

Відомі всі прізвища похованих воїнів. Серед них Герой Радянського Союзу І. Мерзляк.

Мерзляк Іван Дмитрович [15.04.1915, с. Новомихайлівка, Чернігівський пов., Таврійська губ. (тепер Чернігівський р-н, Запорізька обл.) – 09.03.1943, с. Петрівка (тепер с. Осиново), Куп’янський р-н, Харківська обл.] – Герой Радянського Союзу (1943), старший лейтенант РСЧА. Народився в сім’ї сільського священика. У 1930 через репресії батька родина була змушена втікати в Маріуполь. Закінчив ремісниче училище. Працював токарем на заводі «Азовсталь» в м. Маріуполі (Донецька обл.). 1935 – 37 – дійсна строкова служба в РСЧА.

З початком німецько-радянської війни 1941 – 45 добровільно пішов до лав Червоної армії. 1942 закінчив Харківське танкове училище у м. Ташкенті (Узбекистан). На фронті – з черв. 1942. Брав участь у Воронезько-Ворошиловградській операції та в розгромі італо-німецьких військ на р. Середній Дон у 1942. З січ. 1943 – командир 322-го танкового батальйону 115-ї окремої танкової бригади (6-а армія, Південно-Західний фронт). У лют. 1943, переслідуючи відступаючі німецькі війська в районі с. Новопсков (тепер Луганська обл.), батальйон прорвався у ворожий тил більш ніж на 40 км та захопив залізничну ст. Білокуракине. Під час рейду до с. Роздольне батальйон І. Мерзляка з 13-ма танками вступив у бій з моторизованою колоною гітлерівців, які мали 70 танків та 200 автомашин. У цьому бою було знищено 17 танків противника, 9 бронетранспортерів, 7 гармат, 11 автомашин та понад 360 окупантів.

У берез. 1943 танковий батальйон під орудою І. Мерзляка відбивав атаки нацистських окупантів, прикриваючи відступ на схід, за р. Сіверський Донець, військ 6-ї армії. Біля с. Вітрівка (Балаклійський р-н, Харківська обл.) танкісти понад добу утримували позиції, відбиваючи атаки ворога. В одній із контратак, у якій було знищено 5 ворожих танків, 6 гармат польової артилерії супротивника, І. Мерзляк був важко поранений та помер від ран у медсанбаті с. Петрівка (тепер с. Осиново). На бойовому рахунку комбата тільки за січ.-берез. 1943 числилося: 40 танків, 50 гармат, бл. 200 кулеметів, понад 1 тис. знищених гітлерівців і 400 взятих у полон. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 черв. 1943 за мужність та героїзм, проявлені в боях, старшому лейтенанту І. Мерзляку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки.

Названі на честь героя вулиці в селах Осиново, Новомихайлівка, а також одна із вулиць м. Маріуполя. Назавжди зарахований до списків курсантів Ташкентського вищого танкового командного училища. У рідному селі та смт Чернігівці (Запорізька обл.) на Алеї героїв встановлені бронзові погруддя І. Мерзляку.

1943 за ухвалою Петрівської сільради створено братську могилу в с. Петрівка (тепер с. Осиново), до якої були перепоховані останки загиблих воїнів з навколишніх сіл, а також відбувалися перепоховання новознайдених останків воїнів у 1947, 1951.

1959 на братській могилі (15 × 15 м) споруджено пам’ятник. На двоступеневому цегляному тинькованому постаменті (3,0 × 3,6 × 3,2 м) встановлено типову залізобетонну скульптуру «Воїн з вінком» (вис. 2,8 м), згодом обміднену. На чоловому боці постаменту, який первинно мав форму паралелепіпеда із заглибленою поличкою, містилася гранітна меморіальна дошка, з присвятним написом та переліком прізвищ похованих воїнів.

1988 територію могили впорядковано. Постамент пам’ятника укріплено і вкрито теразитовим тиньком; меморіальну дошку замінено на білу мармурову (1,8 × 0,84 м), яка складається з 6 рівновеликих частин, припасованих щільно одна до одної, з переліком 20 прізвищ похованих воїнів.

У 1980-х рр. обабіч пам’ятника споруджено пам’ятний знак на честь загиблих односельців під час німецько-радянській війні 1941 – 45 у вигляді 2 ідентичних стел (2,0 × 4,36 × 0,25 м), вкритих теразитовим тиньком. На кожній з них прикріплено по 4 білі мармурові меморіальні дошки, які за аналогією до дощок постаменту, складаються з 5 рівновеликих частин, припасованих щільно одна до одної, з прізвищами односельців, присвятними написами (підфарбовані бронзовим розчином) та традиційною радянською символікою, ідентичною в оздобленні постаменту пам’ятника (зображення гірлянди лавра з орденською стрічкою, ордену Вітчизняної війни та зірки Героя Радянського Союзу). Площа пам’ятки вкрита типовими заводськими бетонними плитами, територія відокремлена від навколишнього середовища металевим тросом на стовпчиках (вис. 0,5 м). Обабіч братської могили висаджений сквер.

Джерела та література:

Облікова картка військового поховання № 904 (424) від 20 вересня 1991 р. Купянського райвійськкомату // Матеріали Куп’янсько-Шевченківсько-Дворічанського райвійськкомату.

Центральний архів Міністерства оборони РФ, ф. 33, оп. 793756, спр. 31.

Матеріали Петрівської сільської ради. Стаття про братську могилу. 1970-ті рр.

Калинин В. В., Макаренко Д. Г. Герои подвигов на Харьковщине. – Х.: Прапор, 1970.

Братська могила радянських воїнів. Харківська обл., Куп’янський район, Петрівська сільрада, с. Петрівка / Харківський історичний музей: паспорт 2.4.1155-2.20.18; Борисова Т. М. – 15.05.1976. – Матеріали Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини».

Братська могила радянських воїнів. Харківська обл., Куп’янський р-н, с. Петрівка / Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»: паспорт об’єкта культурної спадщини; Путятін В. Д. – 24.02.2010.

История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. – К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1976. – Харьковская область.

История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. – К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1981. – Запорожская область.

Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.: Наук. думка, 1987.

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: В 2 т. – М.: Воениздат, 1988. – Т. 2.

Исаев С. И., Левченко В. Н. Герои – освободители Харьковщины. – Х.: Прапор, 1988.

Книга Пам’яті України: У 20 т. – Х.: Наукова редакція Харківського обласного видання Книги Пам’яті України, 1996, 2003. – Т. 9; Т. 20.

Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941 – 1945. – К.: Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», 2000.

Кукса М. Війна. Куп’янщина. Пам’ять. 60-річчю Великої Перемоги присвячується. КПЛ. Куп’янщина, події, люди. – Куп’янськ; Балаклія: ВД «Балдрук», 2005.

Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.

Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 93 – 94.