Монастир св. Іоана Предтечі

Євген Осадчий

Городище Михайлівський чоловічий Іоанно-Предтечів монастир, 17 – 18 ст. (археол.). 0,2 км на північ від північної околиці села. Займає гору-останець правого корінного берега р. Псьол.

Розташований за 0,2 км на північ від північної околиці села. Займає гору-останець правого корінного берега р. Псел. Він розташований серед великого яру, схили якого утворюють навколо монастиря «амфітеатр».

Виявлений та обстежений Є.Осадчим у 2006.

Підпрямокутний у плані монастир займає верхню частину гори-останця. Розміри майданчика, обмеженого укріпленнями – 80 х 40 м, висота над рівнем заплави – 35 – 40 м.

Майданчик має природний ухил у східному напрямку. Схили гори круті, на окремих ділянках практично вертикальні. Зі східного, більш похилого боку, монастир має укріплення у вигляді двох ліній ескарпу. Перша лінія укріплень включає в себе в’їзд та напільні укріплення. Схил підрізаний таким чином, що при цьому утворилася вертикальна стіна висотою 3,5 м. Ескарп починається біля підошви гори та поступово піднімається до вершини. Саме цією дорогою іде підйом до монастиря. В’їзд до монастиря розташований зі східного боку. Висота укріплень коливається від 2,0 м з північного боку до 3,0 м з південного та східного. Майданчик рівний, має невелике підвищення у південно-західній частині. За 30 м на захід від першого ескарпу розташований другий. Він має протяжність 45 м та висоту 2,5 – 3,0 м та проходить від південного до північного схилу останця. У південній частині ескарп має кутовий виступ-бастіон. За даними писемних джерел, наведених Філаретом по периметру монастир було укріплено дерев’яною стіною.

У південно-західному куті монастиря знаходиться яма-резервуар для води, або, ймовірніше, залишки колодязя. Поверхня монастиря пошкоджена на поч. 20 ст., коли місцеве населення розбирало цегляні підмурки церкви та будинків. На даний час залишки церкви, яка розташована у центральній частині монастиря над другою лінією укріплень, простежуються у вигляді заглибин фундаменту, які утворилися під час вибирання цегли.

На поч. 20 ст. фундамент храму було розібрано, але при цьому збереглися його контури у вигляді котловану, заповненого уламками цегли. Ширина траншеї 4,0 м, глибина 0,7 м.

За формою котловану можна реконструювати план церкви. Храм прямокутний у плані, одноапсидний, безстовповий, довжина стіни 10 х 10 м. Зі східного боку розташований вхід, ширина якого 2,0 м. Товщина фундаменту стін становить близько 0,7 м. З руїн храму походять фрагменти цегли /0,26 х 0,12 х 0,7 м; 0,26 х 0,12 х 0,3 м/. Крім цегли, серед руїн церкви знайдено кілька фрагментів листового заліза, яким було вкрито баню.

У західній та північно-західний частині монастиря виявлені залишки двох споруд. Вони простежуються у вигляді розвалів цегляних печей та залишків фундаменту. Споруда-1 розташована у західній частині монастиря. У північному куті будівлі знаходилася цегляна піч, викладена кахлями. ЇЇ залишки були зруйновані скарбошукачами у 2005. Орієнтовні розміри споруди – 12 х 7,0 м. На відміну від церковного, її фундамент вцілів.

У північній частині монастиря, за лінією першого, напільного, ескарпу, виявлено залишки цегляного фундаменту споруди-2. Орієнтовні розміри споруди – 13 х 9,0 м. Фундамент був споруджений з трьох видів цегли /0,35 х 0,17 х 0,8 м; 0,26 х 0,12 х 0,7 м; 0,26 х 0,12 х 0,3 м. Серед цеглин зустрічаються фрагменти фігурної карнизної цегли. У північному куті будинку було виявлено залишки печі у вигляді завалу обпаленої цегли, вапна та кахлів.

Кахлі тут не мають поливи, а тільки прикрашені рослинним орнаментом. Також було виявлено плиту з мергелю квадратної форми, розміром 0,50 х 0,5 м товщиною – 0,1 м, якою, можливо, було викладено підлогу або передпічний простір. Серед знахідок з території споруди-2 можна відмітити димлену і розписну кераміку, уламки кахлів та фрагменти скляних штофів. Дах було вкрито листовим залізом, фрагменти якого виявлено серед битої цегли. З території монастиря походять численні фрагменти гончарного посуду 17 – 18 ст. та кахлів із зеленою поливою. Споруда-2, зважаючи на її розташування, може бути інтерпретована, як залишки будинку для паломників.

На території монастиря існувало два храми: Хрестителя Господня Іоанна та Введення Богоматері в Храм. Не виключено, що храм Хрестителя Господня Іоанна був розташований на ескарпі. Церква Введення Богоматері до Храму може бути локалізована на місці споруди-1. Архієпископ Філарет вказує на те, що це була тепла церква із братською трапезною. На даний час храми зруйновано.

Монастир було засновано у сер. 17 ст. За документом, датованим 1676 роком, говорилося, що у Михайлівському Іоанно-Предтечевому монастирі вже мешкав один чернець.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Білопільського району Сумської області у 2006 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2006/69. – С. 19.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 728 – 729.