1967 р. Історія українського мистецтва

Збудований майже одночасно з Богоявленською церквою, храм Троїці в Межирічі близький до неї за планово-просторовою організацією та архітектурою. Однак пропорції його кремезніші, а куполи не мають дрібних членувань і ніш. Ніщо не порушує і не розбиває масив головного об’єму, а ступінчасті контрфорси ще дужче підкреслюють монолітність храму. Різниця між висотою центрального і бічних куполів тут не така значна, як у Богоявленській церкві, тому силует її хоч і компактніший, але важчий. Особливої урочистості і величі надають храмові чотири хрещаті стовпи, дуже тонкі й широко розставлені, що несуть п’ять куполів і систему склепінь. Через це в інтер’єрі панує просторість. Вона розкрита п’ятьма куполами; урочистість їх підсилюють височенні вікна, через які линуть промені сонця, заливаючи інтер’єр. Пізніше, під час ремонту в 1610 році, було зроблено нові склепіння в апсидах з гарною різьбою в стилі Відродження, однак вони не порушують цілісності й краси інтер’єру. Головний фасад виділено лише невеликим аркатурним фризом у межах середнього нефа та великими круглими вікнами в бічних нефах. У нішах аркатури були фрескові зображення, що трохи пом’якшувало суворість архітектури храму. Пристосування до оборони були зроблені в церкві пізніше, можливо в 1610 році.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 45.