Українці в Мадриді та Іспанії

Найраніші українські сліди в Мадриді вкриті мороком. Представникам української громади вдалося відшукати, той факт, що іспанський король добивався звільнення ув’язненого царською владою 1914 р. А. Шептицького та нав’язав через консула в Одесі дипломатичні зв’язки з УНР. Хор О. Кошиця не виступав в Мадриді, але 21 та 23 листопада 1921 р. хор імені Леонтовича виступав у .

Одними з перших на захист Мадрида від франкістів в серпні 1936 р. встигли приїхати 37 уродженців Західної України, котрі заробляли на хліб як шахтарі й металурги в Бельгії та Франції.

У 1948-50 рр. з ініціативи української греко-католицької церкви за підтримки Ватикану та Червоного хреста та при повній фінансовій допомозі іспанського уряду до Мадриду на навчання в Мадридському університеті та Політехнічному університеті прибули молоді українці – колишні вояки дивізії «Галичина», яких утримували в Ріміні, а пізніше Великій Британії. Іспанія шукала свого місця в повоєнному світу тож поставила на підтримку переслідуваних східних народів та їх церкви. Так їй вдалося на тлі холодної війни відновити зв’язок з Західним світом. До цих студентів долучилися і окремі українські родини. Разом українська громада нараховувала не більше 50 осіб. В 1947 р. створена Українська студентська громада. Першим головою вибрано Юрія Карманіна, що перебував Іспанії ще до появи студентів, отже зустрічав перших з них і служив перекладачем.

Будівлі університету в Мадриді пов’язані з навчанням групи українських студентів це факультет ветеринарії, факультет фармації, ліснича школа, гірнича школа, школа телекомунікації, факультет філософії і літератури, школа агрономії, факультет політичних наук, школа економіки та ін. Товариство українських студентів католиків «Обнова». Створено ще в 1930-х рр. у Львові. Після Другої світової війни український студентський центр був в Мюнхені, де функціонував Центральний союз українських студентів (Див. ). Комірка «Обнови» в Мадриді була створена на початку 1947 р. Товариство організовувало лекції науковців з УВУ з Мюнхена та українського інституту в Сарселі.

Головним меморіальним місцем української громади в Мадриді є будівля колишнього гуртожитку українських студентів , на якій встановлена меморіальна дошка. Гуртожитком та студентами опікувалася спеціально створена іспанська організація «Католицька організація університетської допомоги». Українські студенти створили хор та танцювальний ансамбль, завдяки чому активно пропагували українську культуру. 1948 р. концерт українського хору у репрезентаційній залі Міністерства культури, на який прибули представники західних держав.

В пропам’ятній книзі монастиря в Сантьяго де Компостелла зроблено запис хору українських студентів, а монастирю було подаровано український прапор. Український хор брав участь у двох зустрічах Пакс Романа в Фатімі у 1956 та 1958 рр.

1958 р. місцем виступу хору українських студентів в Мадриді став Клуб каталонців.

В Мадриді вдалося також створити український відділ «Радіо-Насіональ». У квітні 1951 р. було створено українську редакцію цього Радіо, яку очолив Дмитро Штикало з Франції. Перша українська радіопередача в Іспанії відбулася 20 квітня 1951 р. Спочатку передачі виходили в ефір тричі на тиждень по 15 хв. З часом мовлення було переведено на щоденну основу по 45 хв. В 1952-1963 рр. українську редакцію очолював Д. Бучинський, а в 1963-1973 рр. – Володимир Пастущук. У 1961 р. з огляду на світову політичну ситуацію іспанський уряд значною мірою скоротив іномовні редакції Національного Радіо Іспанії, проте українська залишилася, хоча обсяг її мовлення значно зменшився. Так тривало до 1973 р., коли через зміни в політичному курсі Іспанії, українське мовлення було припинено. Передачі тривали 22 роки.

Готель «Ріц» в Мадриді став місцем проживання князя Токаржевського-Карашевича. Князь вміло вирішив з представниками іспанського уряду Франко питання організації українських ефірів на «Радіо Насіональ» та навчання українських студентів у Іспанській Військовій академії.

1958 р. українська капела бандуристів з Детройту виступала у .

має слабкий український відділ з одним примірником Острозької Біблії. Тут Д. Бучинський проводив виставки українських видань.

Польське посольство в Мадриді (адреса нам поки що не відома) було місцем в якому граф Потоцький примирив польських та українських студентів, що навчалися в Мадриді.

В палаті архієпископа Мадрида (Palacio de arcibispo, ), направо від входу до собору Альмудена) у архієпископа Касіміро Морсільо перебував 1970 р. під час візиту до Мадриду Йосип Сліпий. Він також відвідав монастир Ель-Ескоріаль біля Мадрида. Представники української громади тепло привітали патріарха в аеропорту Мадрида.

1980-83 рр. у Мадриді проходили сесії міжнародної Гельсінської комісії. Вони відбувалися в . Перед ним ОУН за допомоги української громади Мадриду 11 листопада 1980 р. організувало українську маніфестацію проти переслідування політичних в’язнів. Керували акцією Ярослав та Cлава Стецько.

В Мадриді вдалося також створити український відділ «Радіо-Насіональ». Передачі тривали 22 роки. Деякі українці працювали також в розміщеному в Мадриді Східно-Європейському інституті.

Українська студентська громада припинила своє існування1963 р. 1968 р. припинилася і діяльність організації з навчання закордонних студентів. Був закритий гуртожиток в Мадриді. Ті не численні її члени, які залишилися жити в Іспанії стали чоловими діячами місцевого українства. Ключовою людиною в українській громаді в Іспанії був. др. Дмитро Бучинський (похований в Мадриді, проте де?). Половина української громади (коло 50 осіб) мешкала в Мадриді. При студентському гуртожитку започатковано «Католицьку місію для українців», яку вів отець Сегундо Беніто. Члени української громади – колишні студенти стали освіченими членами іспанського суспільства, свою ідентичність вони підтримували постійними зустрічами на свята, опікувалися могилами дивізийників в місцевості Фельдбах в Австрії. Проте в Мадриді, як і всій Іспанії в українців не було ані своєї школи, а ні розвиненої церковної структури.

В Альказарі в Толедо було урочисто розміщено на видному місці текст «Слова про Альказар» Ігоря-Богдана Антонича.

26 червня 1988 р. в рамках святкування 1000-ліття Хрещення Русі у в Мадриді кир А. Сапеляк з Аргентини відслужив урочисте богослужіння. Іспанською мовою була поясненна присутнім історія української церкви.

7-8 жовтня 1996 р. відбувся візит Президента Л. Кучми до Мадрида. Зустріч місцевих українців з Президентом України Л. Кучмою в будинку Міської ради по вул. .

З набуттям Україною незалежності українці в Іспанії долучилися до налагодження і розвитку відносин нашої країни із світом та Іспанією зокрема. Щоби ефективно здійснювати конкретні проекти, виникла необхідність контактувати громаді з офіційними чинниками Іспанії, що у свою чергу призвело до формальної реєстрації громади, яка у 1994 р. була зареєстрована під назвою Українська асоціація в Іспанії. Поряд з нею в Каталонії існує Асоціація друзів України, організована кількома українськими родинами, що живуть у цій провінції.

Серед практичних заходів допомоги Україні слід виокремити діяльність інженера – геолога Т.Барабаша, який став почесним головою Української громади Іспанії, інженерів О.Забара та М.Гичка, які в рамках іспанського товариства СЕКОТ, що входить до програми ЄС ТАСІС, організували передачу Державному комітету України з геології іспанського досвіду та технологій видобутку золота і охорони довкілля, а також стажування на іспанських підприємствах українських спеціалістів у цій галузі. Велику допомогу надали члени Асоціації організації і проведені візиту міністра закордонних справ України А.М.Зленка до Мадрида в 1994 р. та в питанні відкриття Посольства України в Іспанії в червні 1995 р. Посольство України розташоване на вул. . В місці розташування посольства знаходиться символічна .

Піcля розпаду СРСР, у середині 1990-х рр. виникла т.зв. „четверта« хвиля міграції на захід, в т.ч. до Іспанії, яка вже характеризувалася економічними причинами – втратою робочих місць та падінням доходів населення, особливо у сільській місцевості.

Міграції українців до Іспанії сприяло:

1. наявність потреб у заповненні робочих місць у сільському господарстві та у сфері будівництва;

2. високі порівняно з Україною заробітки;

3. ліберальне іспанське законодавство;

4. можливість отримання дозволу на працю та проживання (резиденції) в результаті періодичних легалізацій іноземців, що проводились іспанським урядом;

5. масове повернення з України до Іспанії з кінця 80-х років минулого століття т.зв. «дітей війни«, які вже мали шлюбні відносини з громадянами України і чисельні родинні зв’язки на батьківщині;

6. можливість спрощеного оформлення запрошення на приїзд до Іспанії далеким родичам та знайомим в Україні;

7. Важливим фактором, який сприяв українській міграції, був іспанський менталітет, близький до українського, відсутність ксенофобії, гостинність, доброзичливість іспанців та їх поважливе ставлення до вихідців з колишнього СРСР.

Українська еміграція в Іспанії протягом останніх років продовжувала чисельно збільшуватись. За оцінками іспанської статистики, станом на 01.01.2014 р., українська міграція в Іспанії становить близько 86 тис. осіб, які мають легальний статус та понад 70 тис. мають реєстрацію за місцем проживання.

За оцінками Посольства України реально в Іспанії станом на 2014 р. проживало близько 100 тисяч українських громадян. Аналіз результатів опитувань та наявних статистичних даних в асоціаціях свідчив, що переважна більшість українців в Іспанії (70%) походила з західних областей України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Рівненська, Волинська). Решта 30% припадало на центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська, Сумська, Луганська, Автономна Республіка Крим).

Розподіл українців по території Іспанії був такий:

— центральна частина (місто та провінція Мадрид) – 19%

— східні провінції (Каталонія, Валенсія, Мурсія) – 33,9%

— південні провінції (Андалусія, Кастілья-ла-Манча) – 24,1%

— західні провінції (Екстремадура. Кастілья-Леон) – 10,6%

— північні провінції (Галісія, Астуріас, Кантабрія, Наварра, Країна Басків, Арагон) – 9,7% (10 000 чол.)

— Канарські, Балеарські острови – 1,9%.

Максимальне зосередження українців відмічено у наступних містах та їх околицях: Мадрид, Барселона, Валенсія, Альбасете, Аліканте, Торев’єха, Мурсія, Малага, Марбелья, Уельва, Севілья, Хіхон.

Громадяни України, що перебувають в Іспанії легально та нелегально працевлаштовані (офіційно чи неофіційно) на 80%. Розподіл українців на ринку праці такий:

— сільське господарство та виробництво (збір цитрусових, винограду, овочів, фруктів, оливкових культур, їх переробка, промислове виробництво) – 45%

— сфера будівництва (будинки, дороги, тощо) – 30%

— робота в іспанських сім’ях в якості прислуг, по догляду за хворими та старими людьми – 15%

— сфера обслуговування (готелі, кафе, ресторани, танцювальні клуби, ремонт квартир, авто, побутової техніки, сторожування) – 10%

Станом на 2020 р. в Іспанії функціонувала 31 громадська організація українців. Значна кількість асоціацій функціонують у співпраці із церквою.

Слід зазначити, що українські громади в Іспанії, складаються переважно з трудових мігрантів, які не змінили громадянство України та перебувають в країні тимчасово.

Освітні потреби українців в Іспанії є досить високими: середній вік «трудового мігранта-українця« на сьогодні складає приблизно 30-40 років; кожний третій українець перебуває в Іспанії з дітьми шкільного віку. Українські асоціації тривалий час намагаються вирішити проблему започаткування роботи українських класів (недільних шкіл) для навчання дітей рідною мовою за переліком предметів, які є відсутніми в іспанських навчальних програмах.

Релігійні потреби станом на 2014 р. українці задовольняли через православні (Вселенський патріархат) та греко-католицькі (УГКЦ) парафії, які проводять служби для громадян України в містах Барселона, Валенсія, Аліканте, Оріуела, Торрев’єха, Альмерія, Малага, Севілья, Мурсія, в Мадриді та околицях столиці Іспанії. Для прикладу, лише в Мадриді щонеділі, в приміщенні іспанської католицької Церкви відбуваються Служби української греко-католицької Церкви, які відвідують більше 700 вихідців з України. Серед проблемних питань у релігійній сфері є майже повна відсутність на території Іспанії власних приміщень для проведення. УПЦ КП була представлена «Свято-Вознесенською» парафією міста Малаги. УПЦ МП не має свого представлення в країні.

Віруючі українці збираються в Мадриді при православній церкві Св. Марії Магдалени на . Греко-католикам натомість служить Церква Благовіщення на .

Відносини у законодавчому полі країни перебування із українськими громадянами, що проживають в Іспанії, регулюються міграційним законодавством, а саме Законом «Про іноземців», затвердженого Королівським декретом №2393/2004, який набув чинності 7.02.2005 року.

Керівництво Іспанії приділяє значну увагу питанню інтеграції іммігрантів в іспанське суспільство. Головним відповідальним державним органом визначено Державний секретаріат з питань імміграції та еміграції Міністерства праці та соціальної питань Іспанії. Значні повноваження у питанні інтеграції іммігрантів мають регіональні, провінційні та муніципальні органи влади, зокрема у питаннях виділення фінансової та технічної допомоги на діяльність громадських організацій.

Наразі (2024 р.) у Мадриді та Іспанії загалом діють наступні українські організації:

«Об’єднання асоціацій КРАІ», .

За цією ж адресою зареєстровано в Мадриді також

«Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців», зарєєстрвоана на.

Наразі всі ці організації замаються допомогою українським біженцям та організацією всілякої допомоги ЗСУ та жертвам війни в Україні. Вони також організують в Мадриді та по всій Іспанії акції на підтримку України, що мають консолідувати українців в цій країні та привернути увагу іспанського суспільства до проблем оборони України.

В сучасну епоху на мапі Мадрида також додалося і місць пов’язаних з різними проявами української культури. Зокрема в музеї сучасного мистецтва La Neomudéjar з 4 листопада 2020 р. по 17 січня 2021 р. відбулася виставка І. Марчука.

Джерела:

Науковий співробітник Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»

Парнікоза І. Ю.

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike