Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2008 р. На копіях скульптурних композицій з будинку на пл Ринок, 3 у Львові каменярі хочуть…

2008 р. На копіях скульптурних композицій з будинку на пл Ринок, 3 у Львові каменярі хочуть заробити 800 тис. грн.

Дата: 16.12.2008

На нинішньому брифінгу в Музеї барокової скульптури журналістам показали залишки оригіналу скульптурної композиції «Глорія», що увінчувала історичну кам’яницю на пл Ринок, 3 у Львові, й повідомили, що на її місце встановлять копію, – про це 15 грудня повідомив кореспондент ЗІКу.

Про загрозу кам’яній скульптурі Львова вкотре говорили начальник управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко, директор Львівської галереї мистецтв Герой України Борис Возницький (якого прес-служба Львівської міськради вважає чомусь директором палацу Потоцьких), завідувач кафедри реставрації творів мистецтва Львівської національної академії мистецтв Юрій Островський та скульптор, народний художник України Іван Самотос.

До їхньої одностайної думки про доконечну потребу заміни скульптурного оздоблення львівських камениць сучасними копіями (репліками оригіналів) пристав і директор інституту «Укрзахідпроектреставрація» Володимир Швець.

Цікаво, що за словами одного із членів авторського колективу проекту реставрації фасаду будинку № 3 на пл. Ринок у Львові Володимира Бевза, перед тим Володимир Швець підписував і завіряв проектні документи, виготовлені у майстерні керованого ним інституту, де й мови не було про жодну заміну оригінальних скульптур на копії, позаяк, як неодноразово стверджувала інший член цього авторського колективу Юлія Стріленко, «Глорію» можна і треба було консервувати на об’єкті. Тобто потреби демонтувати саме цю скульптуру не було. Але саме її демонтаж став прецедентом, який поклав початок засяжним планам заміни історичних скульптур на копії.

Про існування такого плану, за яким навіть уже вирахувані кошториси, обмовився Юрій Островський, котрий, на жаль, не захотів оприлюднювати (мовляв, навіщо пресі знати про гроші) порівняльних характеристик двох сценаріїв, за одним з яких скульптури консервуватимуть на місцях, а за другим – мінятимуть на репліки. Він лише зауважив, що суттєвої різниці в грошах не буде.

Натомість головний архітектор проекту реставрації фасаду будинку № 3 на пл. Ринок Лідія Горницька, яку навіть не запросили на брифінг, наполягає, що сценарій із репліками вийде у 5 разів дорожчим. Але її бентежить насамперед неетичність і методологічна неправильність сценарію із замінами.

«Тут зовсім не йдеться про реставраційні засади, а про те, що певні люди хочуть на цьому заробити 800 тис. грн. Вдумайтеся: майже мільйон хтось наполегливо хоче узяти на ті копії, хоч вони кошторисом проекту зовсім не були передбачені. При тому ніхто не дасть гарантії, що постачальник каменю, а він вже нажив собі відповідну славу постачанням неякісного матеріалу, знов не підсуне якогось нездалого каменю, який львівські дощі розмиють за кілька років.

На додачу до того, наразі сумнівно легітимною є правовий бік справи. Чомусь певне коло – від управління культури до кафедри реставрації академії вважають, що вони мають право вирішувати, як можна поводитися із нерухомими пам’ятками, коли Закон делегує цю місію тільки Державній службі з питань національної культурної спадщини, підпорядкованій Міністерству культури і туризму України.

Дозвіл на демонтаж «Глорії» взяли після того, як зняли скульптуру. Ніхто не заперечує, що в разі потреби не варто доповнювати чи й навіть замінювати оригінал, але це має бути рішення фахового і відповідального органу. Наразі ті, хто у Львові вигадує такі сценарії, не є ані спеціалістами в даній галузі, ані уповноваженими на це. Маємо до справи із волюнтаристичним рішенням купки людей, які хочуть прокрутити бюджетні гроші, прикрившись, з одного боку, щитом іменитих патріархів, а з іншого – молодими людьми скульпторами», – вважає Лідія Горницька.

Директор інституту «Укрзахірпроектреставрація» Володимир Швець наголосив, що це тільки приватна думка Лідії Горницької, а не цілого інституту, таким чином відмежувавшись від тих засад, що їх і далі на практиці відстоює АРМ-З – один із небагатьох осередків реставраційної науки, який не поступається принципами на догоду безпринципній корисливості.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»