Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Під Cвятим Духом

Мирослава Іваник

Дата: 28.11.2007

Ідею відновити церкву Святого Духа на вулиці Коперніка, 36, де зараз розташовано музей “Русалки Дністрової”, активно обговорюють із кінця 1990-х років. Ще 2002 року напрацювали проектні пропозиції. І лише минулого тижня представники виконавчого комітету Львівської міської ради дали дозвіл громаді УГКЦ на проектування та відновлення церкви.

За словами отця Любомира, який керує проектом відновлення церкви, маючи необхідну суму, храм можна відновити доволі швидко. Основне питання – де взяти гроші. Адже, за попередніми розрахунками, які проводили ще 2002 року, на відновлення самої споруди та внутрішнього інтер’єру церкви потрібно близько двох мільйонів доларів. Розраховувати ж можна лише на гроші меценатів, на підтримку держави, очевидно, сподіватися не варто. Наразі не зголосився ніхто… Проте отець Любомир вважає: основне – розпочати будівництво.

– Нарешті отримали дозвіл від виконавчого комітету, – розповів у коментарі “Газеті” отець Любомир. – Ми йшли до цього шість років, долаючи багато бюрократичних перешкод. Тепер починаємо готувати проектну документацію. Ймовірно, якщо зима не буде суворою, вже на початку наступного року розпочнемо археологічні дослідження на цьому місці.

Отець Любомир переконаний: якщо фінансування буде достатнім, церкву побудують за рік. Складніше буде з відновленням інтер’єру. На думку Ганни Новаківської, провідного архітектора першої майстерні інституту “Укрзахідпроектреставрація” й головного архітектора проекту відтворення церкви, відновлення інтер’єру забере найбільше часу. Отець Любомир сподівається на підтримку Бориса Возницького, директора картинної галереї, у фондах якої зберігається фрагмент іконостасу Святодухівської церкви та декілька ікон.

За словами Ганни Новаківської, процедура виділення землі тривала дуже довго. Тепер, коли є дозвіл, можна розпочинати роботу над проектною документацією. “З Нового року розпочинаємо роботу над проектною документацією. Її треба оформити й погодити. На це може піти понад рік”.

Як розповіла “Газеті” пані Новаківська, церкву не вдасться спорудити на тому місці, де вона була до руйнації, оскільки за ці кілька десятиліть територію площі освоїли різні структури, зокрема там прокладено комунікації “Укртелекому”. До того ж, історично церква через хори мала перехід до Духовної семінарії.

– Ми повинні залишити проїзд до трансформаторної будки, яка є там, завширшки 3,5 м. Тому довелося “посунути” церкву на цю відстань. Проблем із відбудовою самої споруди й відновленням інтер’єру не буде. Є достатньо фахівців для цього.

Крім церкви, на території площі планують побудувати двоповерхову споруду, в якій розмістять класи, зал для конференцій тощо. Водночас ініціатори відбудови храму обіцяють, що обов’язково залишать у приміщенні дзвіниці музей “Русалка Дністрова”.

Однак у Львові є люди, які скептично ставляться до відбудови церкви Святого Духа і вважають, що це не потрібно. Зокрема, за словами Лілії Онищенко, начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, сенс відбудовувати церкву був би, якби їй могли було надати первісного вигляду.

– Знаючи докладно всі етапи будівництва храму, знаючи, як його зруйнували, і зважаючи на те, що тепер не можна відновити його первісний вигляд, ба навіть відбудувати за проектом, який пропонували у 1940-х роках, під час німецької окупації, маю сумніви в доцільності відновлювати. Це вже не буде пам’ятка. Ми просто затялись, що хочемо відновити об’єкт, який знищили під час Другої світової війни, – сказала в коментарі “Газеті” пані Онищенко.

За її словами, територію, де колись була церква, нині впорядковано зовсім по-іншому. Колись тут були газони, які чудово поєднувалися з будівлею храму. Однак зараз відновити це неможливо.

Довідка

На початку XVIII ст. княгиня Теофілія Вишневецька в околицях колишньої Головної пошти, між вулицями Дорошенка та Коперника, побудувала монастир латинських монахинь-домініканок із костелом Святої Катерини Сієнської. За декретом австрійського імператора Йосифа ІІ 1783 року монастир закрили, будівлю передали Руській греко-католицькій семінарії, а костел перейменували на церкву Святого Духа.

У цій духовній семінарії навчались організатори “Руської трійці” й автори альманаху “Русака Дністрова” – Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. 1929 року церква Святого Духа стала храмом Богословської академії, яку заснував митрополит Андрей Шептицький, а очолив ректор Йосиф Сліпий.

15 вересня 1939-го німецький бомбардувальник, атакуючи пошту, повністю зруйнував церкву й будинки бібліотеки біля неї. Уціліла лише дзвіниця. Ще одна бомба пошкодила східне крило академії навесні 1944 року.

Під час німецької окупації ректор академії Йосиф Сліпий керував конкурсом відбудови церкви. Перше місце посів проект випускника “Львівської політехніки”, архітектора Є. Нагірного, друге – Р. Грицая, третє місце отримав проект теж випускника архітектурного факультету “Львівської політехніки” М. Німцева. Але окупаційна влада не дала дозволу на будівництво.

За радянських часів територію Богословської академії поділили між університетом імені Івана Франка й телефонною станцією. У 1970-х роках остаточно розібрали всі давні споруди. На колишньому подвір’ї академії побудували великий вузол міжміського зв’язку, а в будинках розмістили географічний факультет та військову кафедру університету.

У 1980-х роках за ініціативою Романа Лубківського й Бориса Возницького розпочали реставрацію дзвіниці та будинку бібліотеки. Відреставрували вежу, неподалік відновили й відкрили слід від будівлі храму, а також створили історико-меморіальний комплекс, до якого увійшли пам’ятник Маркіянові Шашкевичу та музей “Русалка Дністрова”.

Окремої уваги заслуговує годинник на дзвіниці його встановив гетьман Іван Виговський у Скиті Манявському, згодом його перевезли і встановили на Святодухівській дзвіниці.

Джерело: “