Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Рожище м

Історичні адміністративні поділи

Перша згадка: 1583 р. [Історія міст і сіл УРСР: Волинська область. – К.: 1970 р.].

Президія Верховної Ради Української РСР постановляє (31.08.1989, № 8030-ХІ): Віднести селище міського типу Рожище Волинської області до категорії міст районного підпорядкування.

Історичне населене місце; дата заснування/першої згадки 1377 р. [Постанова Кабінету міністрів УРСР “Про затвердження Списку історичних населених місць України” № 878 від 26.07.2001 р.].

Село згадано в акті копного суду 1583 р. Текст з картою приєднано до с.Кобче Рожищенського району.

1567 p. луцький єпископ Марко Васильович Жоравницький отримав два локаційні привілеї (один від 6, а другий – від 24 січня) з дозволом “в селе eгo церковъном Рожищах местечько садити” [РГАДА, ф. 389, оп. 1, д. 48, л. 100-100 об.; д. 50, л. 85-86]. Містечко згадане у книзі Луцького гродського суду за 1572 p., але вже у 1580 p. Рожищі згадуються як село [ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 25 зв. – 26, 343 зв.; спр. 21, арк. 59]. 13 квітня 1598 p. уже інший луцький єпископ – Кирило Терлецький – отримав новий локаційний привілей для Рожищ. У нарації привілею розкрито причину появи повторного привілею: “то местечко за тымъ позволеньем продка нашого по немалой части было осело и будовало, нижли потом так для знищеня и спаленья от поганъства татарского, яко и для иных розмаитых припадков барзо спустошало и люди, которые там были осели, одны от татар в полон в неволю побраны, а другие, которые ся были укрыли и позостали, за побраньем маетности, велми поубожали, и хочеть помененый отец епископ луцкий оное местечко знову осадити” [ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 21635, арк. 20; ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 54, арк. 9-12]. Крім того, повторним локаційним привілеєм місту надавалося магдебурзьке право, вносилися зміни і в господарські надання: змінено час проведення торгу (з п’ятниці на четвер), замість одного дозволено проводити два ярмарки на рік по два тижні кожен [ІР НБУ ім. В. І. Вернадського, ф. 2, спр. 21635, арк. 20 зв. – 23; ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 54, арк. 9-12].

Джерело: Заяць А.Є. До історії правової локації волинських міст XVI – першої половини XVIІ ст.: локаційні привілеї у Литовській і Волинській (Руській) метриках. – Архіви України, 2001 р., № 4-5.