Поселення з гончарним центром

В.Л. Миц

На південно-західному схилі гори Південна Демерджі, раннє середньовіччя. Знаходиться за 1,5 км до півночі від с. Лучисте, на південно-західному схилі гори Південна Демерджі, на висоті близько 600 м над рівнем моря, приблизно за 6,4 км від берега моря.

Виявлене В.М. Маликовим у 1966 р. В 1980–1988 рр. періодично обстежувалось, а в 1991 р. частково розкопане співробітниками Гірсько-Кримської експедиції (кер. В.Л. Миц) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР [Миц, 1988, с. 112; Миц, Кирилко, 1992, с. 10-16, 28-32, мал. 14-30; Кирилко, 2005, мал. 3-е].

Поселення (загальна площа – не менше 4-5 га) розташовувалося на положистому схилі, на штучних терасах. Одна зі споруд (розкопана) поєднує у своїй конструкції елементи напівземлянки та кам’яного будинку.

Будівлю впущено до котловану (завглибшки 0,40-2,25 м), у плані трапецієподібна (6,5 – 8,0-8,5 м). Вхід, напевно, було влаштовано в західній частині південно-західної «фасадної» стіни. Розділено стіною на два приміщення (5,4 – 2,1-6,2 м і 6,35 – 3,6-7,2 м), що сполучаються через отвір завширшки 1,53 м. Північно-західну частину більшої кімнати займає двоступінчаста, вирубана в материковому грунті, лежанка (висота – 1,65 м, ширина – 1,15 м, висота уступу – 0,36 м, довжина площадок – 1,15 і 2,35 м), обличкована однолицьовим муруванням (товщина – 0,4 м).

Будівля складена з місцевого каменю насухо, у техніку «в ялинку», з дотриманням порядовки (ряди заввишки 0,7-1,1 м, по лицьовій поверхні розділені дерев’яними брусами перерізом близько 0,08х0,15 м). Мурування контуру перев’язане, впущене (нижче позначки підлоги) до траншеї (глибина – 0,2 м). Товщина зовнішніх стін – близько 0,7 м, внутрішньої – 0,35-0,60 м. Дах – черепичний. Судячи із заповнення приміщень, комплекс загинув у пожежі.

Серед знахідок – фрагменти покрівельної черепиці, амфор «причорноморського» типу, глечика «з високою шийкою», піфосів, кришок, ліпних коричневоглиняних глечиків і горщиків, керамічні товкач, пряслиця та гирі для ткацького верстата, залізні цвях, деталі замка, ножі та уламок мотики, фрагмент скляної келехоподібної посудини. На північно-західній окраїні поселення виявлені залишки гончарного центру (кілька горен). Серед підйомного матеріалу – фрагменти амфор «причорноморського» і «константинопольського» типу, глечиків, піфосів, дахової черепиці.

Більша частина поселення розорана. Гончарний центр зруйнований під час будівництва водойми. За артефактами об’єкт датується VIII (?) – X ст.

Література:

Кирилко В.П. Крепостной ансамбль Фуны (1423–1475 гг.). – Киев, 2005. – 269 с.

Мыц В.Л. Некоторые итоги изучения средневековой крепости Фуна // ААИК. – Киев, 1988. – С. 97–115.

Мыц В.Л., Кирилко В.П., Отчет об археологическом исследовании укрепления, поселения и некрополя Фуны. – Симферополь, 1992. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – № 312. – Папка 603. – 62 с. – 62 рис.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 574 – 575.