1910 р. Загальний вигляд із заходу

Розмір зображення: 800:612 піксел

В архітектурі й мистецтві цей період відкриває епохальна пам’ятка – Михайлівський Золотоверхий собор (1108 – 1113) з його прославленими фресками та мозаїками. Це була велика шестистовпова однобанна споруда. Статичність її об’ємів пом’якшувалась наявністю з півночі башти для входу на хори, а з півдня, подібно до собору Печерського монастиря, – хрещальні. Декор був дуже стриманий – меандровий фриз, що членував масив храму по горизонталі, та плоскі двохуступчасті ніші на фасадах і підбаннику. В XVII – XVIII ст. собор було навколо забудовано, як і Лаврський, приміщеннями в стилі барокко, а в 1934 – 1936 рр. його розібрано. З внутрішнього оздоблення збереглися тільки «Євхаристія», зображення архідиякона Стефана та апостола Фаддея (зберігаються в Софії Київській) і Дмитрія (експонується в Москві, в Третьяковській галереї).

Мозаїки і фрески Михайлівського монастиря є свідченням того, що в мистецтві Київської Русі припиняється учнівське наслідування Візантії.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 36 – 37, ілл. на 24.