2003 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький
Розмір зображення: 584:344 піксел
301.9. Пологового відділення корпус 1893–94, в якому містилася клініка пропедевтики внутрішніх хвороб, працював Губергріц М. М. (іст.).
На третій терасі лікарняної садиби. Будинок чотириповерховий на цокольному поверсі, цегляний. Первісний триповерховий об’єм споруджено за проектом арх. А. Геккера, складеним 1892; будівельні роботи здійснив 1893–94 арх. І. Ніколаєв. Освячений та введений в експлуатацію у лютому 1895.
Використовувався як пологовий будинок при лікарні на 28 ліжок з окремим відділенням для інфекційних післяпологових хвороб на сім ліжок. 1929 сюди з корпусу чоловічого терапевтичного і хірургічного відділень переведено кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб з клінікою Київського медичного інституту. Клініка займала спочатку один поверх, потім усі три, була також базовою для Інституту харчування. У 1934–35 корпус надбудовано ще двома поверхами; після цього клініка мала 130 ліжок, біохімічну та фізіологічну лабораторії, фізіотерапевтичний, рентгенодіагностичний та рентгенотерапевтичний кабінети. Під час Великої Вітчизняної війни евакуйована до Челябінська. Будинок значно постраждав під час війни. Після ремонту 1940-х рр. у ньому знову розмістилася кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб.
Клінічною базою кафедри були також жіноче та чоловіче терапевтичні відділення міської лікарні. У 1980–90-х рр. будинок використовувався як урологічний центр.
1929–51 тут працював Губергріц Макс Мойсейович (1886–1951) – терапевт, доктор медицини (з 1918), акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УСРР (з 1935). Учень В. Образцова.
Завідувач кафедри окремої патології і терапії (з 1920), організатор і завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб (1928–51), яку було утворено шляхом злиття кафедр лікувальної діагностики і кафедри окремої патології і терапії (після смерті вченого кафедрі присвоєно його ім’я). Одночасно – завідувач клінічних відділів українських Інституту харчування (1930–41, в 1944 його директор) та Інституту ендокринології (1932–34).
Досліджував питання фізіології і патології кровообігу, травлення, проблеми болю, описав ряд симптомів хронічного панкреатиту, апендициту, біохімічні зміни крові при порушеннях діяльності ряду внутрішніх органів. Одним з перших у країні вивчав питання функціональної діагностики і патології підшлункової залози. Розробив методику функціонального дослідження підшлункової залози, що дало змогу виявляти ранні порушення її функції. Автор порадника з клінічної діагностики (1946). Розробляв вчення про цілісний людський організм, всебічно вивчав питання лікувального харчування.
Створив наукову школу.
Тепер тут Міський центр отоларингології і кафедра отоларингології Національного медичного університету ім. О. Богомольця.
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 4312; Губергриц А. Я. В. П. Образцов и его школа. – М., 1990; 125 лет Киевского медицинского института. – К., 1966.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 808.