Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Монастир св.Димитрія (Іорданський)

Монастир св.Димитрія (Іорданський)

Іорданський жіночий монастир св. Миколи: на плані 1695 р. позначено дерев’яний собор св.Миколи, дерев’яну трапезну, дерев’яну дзвіницю.

Дерев’яна церква св.Дмитра Мироточивого (або Іорданська) існувала до 1830 р.

Великомученика Димитрія Мироточивого (Йорданська) церква. Кам’яну будівлю звели в 1886 р. в Києві на місці однойменного дерев’яного храму. З 1616 по 1786 р. тут діяв Димитрівський монастир. З назвою обителі пов’язана легенда про те, що нібито один з київських паломників, перебуваючи у Палестині, загубив свій срібний келих у річці Йордан. Повернувшись до міста, він завітав до Димитрівського монастиря, де, зачерпнувши води з криниці, знайшов у відрі свій келих. На ознаменування цього чуда монастир і церква одержали другу назву – Йорданських. Цей топонім було надано струмку, який протікав у підніжжі Щекавиці і вежі подільських оборонних укріплень, зведених 1661 р.

Мурована церква у плані являла собою квадрат. Центральні частини нетинькованих фасадів були позначені трохи помітними ризалітами, які завершувалися трикутними фронтонами. Споруда вінчалась восьмигранним барабаном з банею і ліхтарем. Архітектура храму була досить простою, нагадувала класицистичні церкви першої половини 19 ст. До західного фасаду було прибудовано високу триярусну нетиньковану дзвіницю з наметовим завершенням та цегляним спрощеним декором. У навколишній малоповерховій забудові відігравала домінуючу роль.

За рішенням більшовицької влади церкву розібрали приблизно в 1935 р. Її місце займає завод молочної кислоти.

Містилась на вул. Кирилівській (Фрунзе), 51.