Дзвіниця

Микільського (Великого) монастиря дзвіниця. Кам’яна, триярусна, споруджена 1750 р. перед західним фасадом Микільського собору по червоній лінії Микільської вулиці (вул. Січневого повстання). За українською традицією відігравала роль надбрамної монастирської вежі, була головним в’їздом до монастиря. Усі три яруси були у плані восьмигранні. Перший ярус прикрашався рустом. Тут містилась церква Пресвятої Богородиці. Другий і третій яруси декорувались потрійними колонами корінфського ордера. Над півциркульними дзвоновими отворами розташовувались картуші з розписами. Яруси розмежовувалися профільованими карнизами. Дзвіниця увінчувалася грушоподібною банею. У кінці 19 ст. верхівку споруди перебудовують, надаючи їй форм псевдоросійської архітектури. Такі зміни погано поєднувалися з бароковими елементами. Як і всі будівлі монастирського комплексу, дзвіниця постраждала від артилерійського вогню у 1918 р.

Споруду розібрали в 1934 – 1936 р. На її місці в 1982 р. споруджено готель «Салют».