Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Божим словом і киркою

Ольга Рось

Дата: 26.03.2010

Усе почалось, як водиться з малого. Випадково «proUA» помітив, що біля Києво-Печерської лаври зник символ солідарності із хворими на ВІЛ/СНІД – «Червона стрічка». Нагадаємо, що стрічка ця з’явилась на вул. Мазепи, 23, на Водонапірній вежі, яка відноситься до пам’яток першого київського водопроводу ще 2001 року. Тоді до цього долучились UNAIDS в Україні, посол доброї волі ООН з питань ВІЛ/СНІД Валід Арфуш і скульптор Олег Пінчук.

Після розпитувань стало зрозуміло, що зникнення Стрічки – це лише штрих. Виявилось, що справа значно трагічніша: УПЦ (МП) без жодних дозволів почало руйнувати пам’ятку, яку захищає ЮНЕСКО.

Першими забили на сполох працівники Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, які слідкують за роботами, що проводяться у буферній зоні пам’яток Києво-Печерської лаври, як об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тим паче, що Водонапірна вежа є не лише пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення, якій наказом Міністерства культури і туризму України надано охоронний номер 454/2-Кв, але вона знаходиться ще й під егідою ЮНЕСКО як частина території Києво-Печерської лаври, яка поки-що є у Списку Всесвітньої спадщини.

Як розповів «proUA» кандидат архітектури, завідувач сектору пам’яткоохоронних проблем Заповідника Анатоль Ізотов, перші роботи на Водонапірній вежі почались наприкінці грудня минулого року. «29 грудня при огляді буферної зони ми зафіксували початок робіт в інтер’єрі пам’ятки, які можна було б класифікувати, як ремонтні. Цілком нормальна практика, коли проводяться поточні ремонтні роботи на пам’ятках як того вимагає законодавство. У даному випадку проводились роботи із розбору прогнилих частин дерев’яних конструкцій міжповерхового перекриття, з метою подальшої їх заміни», – розповів Ізотов.

Але Свято-Успенський чоловічий монастир зрадив би своїй традиції, якби зупинився на ремонтних роботах. Із приходом весни ремонтні роботи на Водонапірній вежі не тільки відновились, але й переросли у будівельні.

«9 березня ми зафіксували зміни в екстер’єрі пам’ятки, які можна вже визначити як реконструкцію пам’ятки, хоча такий вид робіт на пам’ятках неприпустимий. Дозволено лише поточний ремонт, реставрація, музеєфікація, реабілітація тощо (в залежності від технічного стану пам’ятки та збереженості її матеріальної структури). Це чітко прописано в Законі України «Про охорону культурної спадщини». На час чергового обстеження було розібрано дах, внутрішні водопровідні комунікації, а також частково – водозабірний резервуар, і найголовніше, що все це – автентичне!», – пояснює науковець.

До того, як було зруйновано інженерні системи інтер’єру, Водонапірну вежу можна було б визначати як об’єкт науки і техніки, а зараз те, що формувало б предмет охорони за цим видом пам’яток – знищено.

«На сьогодні частково закладені віконні ніші, влаштовується нове цегляне склепіння. Таким чином, в ході робіт, поступово страждає матеріально-технічна та конструктивна структура пам’ятки, тобто її матеріальне тіло, а як наслідок, критерії (естетичної, історичної, мистецької цінності об’єкта), які формують предмет її охорони, проте вже, як пам’ятки архітектури та містобудування, за якими Мінкультури й брало її на облік також втрачається», – констатує Ізотов.

Окрім того монастирські «будівельники» почали роботи зі зведення нового даху, оскільки старий розібрали. Невідомо, як буде виглядати новий дах споруди. Науковці зауважують, що він буде куполом нової церкви, на яку зібралися перетворити Водонапірну вежу братія монастиря.

За попередніми, не до кінця перевіреними даними, стало відомо, що у «Водонапірній церкві» мають проходити в основному вінчання. Цікаво, чи багато українців погодяться брати шлюб у перебудованій «Водонапірній церкві», особливо, якщо братія Свято-Успенського монастиря повісить на місце Міжнародний знак солідарності із хворими на ВІЛ/СНІД «Червону стрічку», біля якої із благословення Предстоятеля УПЦ (МП) Блаженнішого Митрополита Володимира відбувалися акції пам’яті про жертви СНІДу?

Ще одне запитання, яке цікавить багатьох, як відреагували на факт нищення пам’ятки наші служби охорони памяток? У розпорядженні «proUA» є копія листа, яким Заповідник поінформував голову Державної служби з питань національної культурної спадщини Миколу Кучерика (державна інституція якого керує питаннями заповідників та їх охоронних (буферних) зон) про факт будівельних робіт.

Такий самий лист було направлено й на ім’я начальника Головного управління охорони культурної спадщини КМДА Руслана Кухаренка, який опікується пам’ятками місцевого значення.

Як можна було очікувати, у наших пам’яткоохоронців миттєвої реакції на факт нищення історичної пам’ятки та ще й руками УПЦ (МП) не було. Мабуть чекають, що з Водонапірною вежею на Печерську має бути так само, як і з багатьма іншими пам’ятками Київського водопроводу.

Нагадаємо, що минулого року на Набережному шосе, 4 було спалено дерев’яний будинок штабс-капітана Іванова, одного із батьків Першого київського водопроводу. А вже цього року у ніч проти Різдва у Києві, на Набережному шосе, 6 та 8 було зруйновано цілий ряд старих водопровідних споруд, які були пам’ятками архітектури, а також науки і техніки і входили до складу Першого київського водопроводу.

Єдине сподівання у цій ситуації на нового прокурора Києва пана Ударцова, який зможе відстояти національні інтереси держави, покаравши незмінних ось уже понад десятиліття київських «пам’яткоохоронців». А також на людей, що солідарні із хворими на СНІД, які не лише 1 грудня будуть приходити і запалювати свічки біля «Червоної стрічки».

Можливо громада Києва має розпочати ще одну акцію «Зупини відлік», але вже не хворих на ВІЛ/СНІД, а зруйнованих за часи незалежності нашої держави пам’яток національної культурної спадщини. І встановити вже «Гранітну стрічку» на пам’ятках, яких торкнулися руки будівельників та безвідповідальних чиновників.

Коментар “Відлуння віків”

Об’єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам”яток України під охоронним номером 454/2-Кв за категорією “місцевого значення”. Між тим, об’єкт фігурує у Держреєстрі зовсім не як “часовня”, а як “Водонапірна вежа // 1879 р. // Івана Мазепи, 23 // Пам’ятка архітектури та містобудування // Наказ МКТ від 15.04.2008 № 424/1/16-08”. Тобто, йде елементарна підтасовка і ця споруда НІКОЛИ не належала ані Лаврі, ані церкві взагалі. Це гідротехнічна пам’ятка, яка, на свою біду, розташована в людному і комерційно вигідному місці. Що характерно, питання про орендну плату ніким навіть не піднімається.

Державна служба з питань національної культурної спадщини, яка має наглядати за дотриманням пам’яткоохоронного законодавства – за 5 хвилин ходу від місця подій…