2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Мури та башти Верхньої лаври
Почали споруджуватися ще в давньоруський період.
Оборонний мур, як відомо з літописів і літературних джерел, захищав у той час Верхню лавру. Результати археологічних досліджень 1951 р. (Ю.Асєєв та В.Богусевич) підтвердили існування цього муру та виявили напрям його західного відтинку. Збудований, імовірно, одночасно з західною монастирською брамою та Троїцькою надбрамною церквою, оборонний мур прилягав до її південного та північного фасадів. Товщина муру становила близько 2 м, висота – 5..6 м. У 1240 р. під час татаро-монгольської навали оборонний мур було зруйновано.
Протягом кількох віків, аж до кінця XVII ст., територія Верхньої лаври була обнесена дерев’яною огорожею.
Наприкінці XVII ст. у зв’язку з посиленням турецької загрози довкола лаври зводяться земляні вали.
У 1698-1701 рр. гетьман І. Мазепа збудував навколо території Верхньої лаври оборонні мури з п’ятьма наріжними баштами – Кущника, Південною (Годинниковою, або Дзиґарською), Онуфріївською (Палатною), Північно-західною (розібрана на початку XIX ст.) та Північною (Малярною). У складі цієї оборонної системи були також Економічна брама з надбрамною церквою всіх святих та південна брама. В оборонний мур органічно входила збудована у XII ст. головна монастирська брама (Свята) з Троїцькою надбрамною церквою. Ця брама була парадною, розрахованою на приймання почесних гостей, а Економічна – господарською. Південна брама вела до Нижньої лаври, отже, була внутрішньою.
Оборонний мур оточує територію Верхньої лаври, яка має у плані форму неправильного десятикутника. Загальна довжина муру – близько 1200 м, товщина в нижньому ярусі – 2,5..3 м, а на рівні бійниць 2-го ярусу – 1..1,5 м. Висота неоднакова (6..7 м) і залежить від перепадів рельєфу. Мури викладено з цегли і потиньковано.
Поділ мурів на два яруси особливо яскраво виявлений на внутрішньому боці. Нижній ярус має вигляд масивної аркади, утвореної півциркульними нішами. Над нею за рахунок зменшення товщини муру утворено майданчик, що є основою бойового ходу вздовж бійниць 2-го ярусу (нині вони закладені). На зовнішній поверхні поділ на два яруси відображено лише піввалом, що відповідає рівню бойового ходу.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 24.