Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Московська і Васильківська брами Києво-Печерської фортеці

Марія Кадомська, Римма Лякіна

[…]

Що ж до іншої важливої брами фортеці – Васильківської, то первісно вона, як уже зазначалося, також була дерев’яною. На плані 1695 року її показано в дерев’яній проїзній башті з наметовим дахом і флюгером на ліхтарику [ЦДІАУК. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 13 а. – Арк. 1]. Під час будівництва Петрівської фортеці в 1706 році дерев’яну Васильківську браму залишили на тому самому місці. Іконографічні матеріали першої половини XVIII століття не дають уявлення про її зовнішній вигляд. На плані 1713-1715 років вона фігурує лише у вигляді плями [Методархів НДІТІАМ. – № Г-1562]. На плані 1745 року цю браму позначено ще як дерев’яну [Фундуклей И.И. Обозрение Киева в отношении к древностям. – К., 1847. – С. 24]. Перші з виявлених дотепер зображень цегляної головної Васильківської j брами датовані 1777 роком, равелінної – 1778 роком, а в поясненні до плану фортеці 1799 року зазначено дату їх спорудження: „муровану Васильківську браму з кордегардією і казематом під головним валом [і] муровану Васильківську равелінну браму збудовано в 1755 році” [РДВІА. – Ф. 349. – Оп. 18. – Спр.2521. – Арк. 1]. Звідси був виїзд з фортеці в західному напрямку до річки Либеді й далі, на Васильків, де наприкінці XVII й у XVIII століттях містилася київська митниця [Берлинський М.Ф. Історія міста Києва. – К., 1991. -С. 273].

Отже, як і Московська брама, Васильківська складалася з головної брами (в уступі валів між Кавалерським та Успенським бастіонами) і равелінної, до якої був перекинутий звідний міст. Проїзд головної брами був зорієнтований на захід, а равелінної – на північний захід, що утруднювало прорив ворога у фортецю. Васильківську браму захищав артилерійський вогонь Васильківського равеліну й двох бастіонів – Кавалерського та Успенського. У разі проникнення ворога через равелінну браму додаткову перепону на шляху до головної Васильківської становило укріплення, розташоване кутом перед головною брамою (теналь). Таким чином забезпечувалася можливість вести перед укріпленням перехресний вогонь.

У валу фортеці біля Васильківської равелінної брами було зроблено дерев’яний льох для зберігання гарматних набоїв [ЦДІАУК. – Ф. 1434. – Оп. 1. – Спр. 35. – Арк. 25]. На плані Києво-Печерської фортеці з належними до неї польовими та береговими укріпленнями 1813 року позначено порохівню, дерев’яні курені на 2 батальйони й мінні галереї, устатковані у Васильківському равеліні [Там само. – Спр. 36. – Арк. 1].

Головна Васильківська брама до нашого часу не збереглася (фундаменти її дослідила реставратор І.Малакова в 1981 p.), а рештки равелінної містяться на території взуттєвої фабрики № 1 (вул. Цитадельна, 3). Півциркульна арка її проїзду, що виходить на подвір’я житлового будинку № 5/9, замурована повністю, а та, що від двору фабрики, – тільки частково. У ній зроблено проріз для дверей і браму пристосовано під фабричний склад. На напівзруйнованій стіні арки ще й нині можна розрізнити пілястри й архітектурно оброблене балкове перекриття – антаблемент. Усе це разом з характером прорізу для проїзду свідчить, що нижня частина равелінної брами збереглася в первісних формах, однак рівень землі навколо споруди значно підвищився. Найраніше зображення фасадів равелінної Васильківської брами виявлено серед документів РДВІА за 1777 рік [РДВІА. – Ф. 349. – Оп. 18. – Спр. 2411. – Арк. 1]. Ці кресленики складено у звязку з поточним ремонтом, під час якого потиньковано й побілено внутрішні й зовнішні стіни, а двосхилий дах покрито черепицею. Равелінна брама являла собою однопрогонову арку, архітектурна композиція її була ясною і строго симетричною. Вийшовши за межі вузько утилітарного призначення будівлі, архітект поєднав у ній сувору простоту проїзного тунелю з ошатним фронтоном, у витонченому вирізі якого розміщувалася декоративна фільончаста тумба, що завершувалася хрестом. Вирішення обох фасадів споруди, видимих при в’їзді й виїзді з фортеці, було однаковим. До них прилягали вали, ширина їх обумовлювала довжину проїзду брами.

Головна Васильківська брама відома за численними іконографічними матеріалами, її фасади були ідентичні фасадам верхньої Московської брами. Відмінність між ними полягала тільки в тому, що обабіч Васильківської брами, на внутрішньофортечній території, були службові приміщення, призначені для сторожі та скарбниці. Пізніше їх використовували для офіцерського зібрання [Київ: Провідник / За ред. Ф.Ернста. – К., 1930. – С. 547]. Цегляні стіни головної і равелінної Васильківських брам, як і Московських, були потиньковані й пофарбовані в жовтий та білий кольори, їхні дерев’яні ворітниці замикалися ключами, відомими за давніми малюнками [ЦДІАУК. – Ф. 1434. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 5].

Увесь комплекс Васильківських брам з прилеглими до них мостами бачимо на малюнку 1783 року [РДВІА. – Ф. 349. – Оп. 18. – Спр. 2533]. Один міст перекинутий від головної брами через рів до Васильківського равеліну, другий (з напільного боку) – від зовнішньої равелінної брами до виїзду на пологий насип.

Як свідчать кресленики фортифікаційних робіт Києво-Печерської фортеці XIX століття, головна і равелінна Васильківські брами, а також мости між ними весь час підтримувалися в справному стані завдяки регулярним поточним ремонтам. Так, на кресленику 1802 року показано виконані роботи на дерев’яних мостах, зокрема розібрано поруччя, настелено верхній і нижній настили, перероблено арку під мостом [там само. – Спр. 61. – Арк. 1]. План 1815 року відображає роботи, виконані того року, щоб поправити пошкоджені карнизи, замурувати проломи в стінах, поновити опалий тиньк, а також настил на головній і равелінній Васильківській брамах [там само. – Спр. 36. – Арк. 1]. На планах 1825-1827 років зазначено теслярські роботи, які треба було виконати на мостах біля Васильківської брами через головний і равелінний рови. Передбачалося також настилання дороги щебенем і брукування її, лагодження банкеток [там само. – Спр. 40. – Арк. 15].

У 1829 році старі дерев’яні мости перебудовано [там само. – Спр. 63. – Арк. 7], їхні конструктивні вирішення, плани, поздовжні й поперечні перекрої подано на креслениках 1835, 1844 і 1853 років [там само. – Арк. 9, 11, 14].

У зв’язку з будівництвом на Печорську Миколаївської фортеці будівлі Петрівської цитаделі почали поступово розбирати. У 1833 році біля Васильківської равелінної брами зруйнували погребок для гарматних набоїв, а в 1834 році знесли два бліндажі з боку кордегардії [там само. – Спр. 37. – Арк. 2]. На кінець XIX століття Васильківська брама втратила значення проїзду, бо коли провадилось перепланування вулиць, нову дорогу проклали крізь вали.

Проектну документацію для реставрації Васильківської равелінної брами, що становить значний інтерес як унікальна фортифікаційна пам’ятка середини XVIII століття і як один із зацілілих об’єктів Києво-Печерської цитаделі (внесена до Державного реєстру Національного культурного надбання [Державний реєстр Національного культурного надбання. – С. 14; Звід пам’яток історії та культури України: Київ. – С. 435, 436]), підготовлено ще в 1976-1977 роках. Однак дотепер цей проект не здійснено.

Джерело: Пам’ятки України, 2003 р., № 3, с. 52 – 61.