Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Пороховий льох в Олексіївському бастіоні, 1783 р.

(архіт.).

Вул. Січневого повстання, 46.

Усередині бастіону. Після прокладання нового шляху 1981 р. набув важливої ролі у формуванні забудови вулиці. Для зберігання пороху у Києво-Печерській фортеці було збудовано кілька дерев’яних і цегляних льохів. Дерев’яні льохи були у Семенівському бастіоні, в куртині поміж Спаським і Павлівським бастіонами, цегляний і дерев’яний – у Павлівському бастіоні. Однотипні цегляні льохи, споруджені за затвердженим у 1768 р. проектом невідомого інженера, містилися в Олексіївському, Кавалерському, Успенському бастіонах, а також у межах ближнього ретраншементу (окрім першого, не збереглися). Існування льохів створювало постійну загрозу вибуху, який міг пошкодити Києво-Печерську лавру, у зв’язку, з чим ченці неодноразово зверталися до урядовців. Лише 1885 р. вирішилося питання про перевезення пороху до льохів у Звіринецькому укріпленні, споруджених у 1886 – 87 рр.

Будівля одноповерхова, цегляна, у плані прямокутна (31: 12 м), двокамерна, заглиблена в землю. Стіни (завтовшки 1,5 м) зміцнено 16-ма контрфорсами. У кладці влаштовано канали і продухи для вентиляції та відведення порохових газів. Розділені товстою стіною вхідна й основна (для зберігання пороху) камери перекрито спільним цегляним склепінням, яке у поперечному перетині має параболічні абриси (прогін 8,7 м). Дах двосхилий, залізний, переходить у покриття контрфорсів. Це одна з найдавніших монументальних пам’яток військово-оборонного зодчества Києва. До 80-х pp. 19 ст. використовувався за прямим призначенням, потім – для різних господарських потреб. У 1979 – 80 рр. розчищено і досліджено (архітектори В. Шевченко, Ю. Лосицький) і пристосовано під кав’ярню (арх. М. Левчук).

Ольга Сигкарьова,Тетяна Трегубова

РДВІА, ф. 13135, оп. З, спр. 984.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 437 – 438.