Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Церква Різдва богородиці (стара)

Церква Різдва богородиці (стара)

Розмір зображення: 582:800 піксел

Кричево. Церква Різдва пр. богородиці, 1862 р. Світлина 1999 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 513.

Кричево Тячівський район

Церква Різдва пр. богородиці. 1867. (УПЦ)

У 1751 р. згадують дерев’яну церкву Різдва Пр. Діви Марії з “новопоставленою вежею, по розпаді першої; еще добре не окончена, не є благословенна. Образи всі нові… свіщники 4… Звони два, благословенні от еппа Дософея…”

Теперіїпню муровану церкву датують за написом на зворотному боці п’ятиярусного іконостаса: “Сей | Дом Божій | созданнъ 1867 года, въ время | Пароха Рішков Михаила | Оукрашеннъ 1898 го. въ время Паро | ха и в. м. Нитка Галушкай Іосифа”. Заслуговує на увагу 3-метровий металевий хрест з ангелом, виготовлений 1802 р. Художник Василь Кризина оновлював у 1987 р. малювання вівтарної частини, а в 1988 – малювання нави.

У 1997 дерев’яну дзвіницю біля церкви замінено мурованою.

Старий Кричевський монастир було засновано 1693 р. парохом Петром Стойкою за допомогою селян із навколишніх сіл. П. Стойка поставив собі колибу і хрест на місці майбутньої церкви і взявся чистити ділянку, а потім попросив дозволу заснувати монастир у свого брата єпископа Стойки. Поки не було церкви, службу правили в коморі, подарованій немешом із Драгова Григорієм Рішком.

Невелику дерев’яну церкву збудували 1702 р. за кошти, зібрані селянами. Вояк, що звався Корніташ, дав на неї 200 німецьких золотих і після смерті був похований біля церкви. У церкві був образ пр. богородиці, що плакав 4 тижні, а в 1714 або 1715 р. архімандрит мукачівський И. Годермарський передав його до Яґру. Відразу потому плакала інша ікона Богородиці і її за кричевського архімандрита Феофана Стойки взяли комендант хустського замку Куклендер та єпископ Досифей і поставили в замковій каплиці. У 1738 р. великий вітер вночі зняв з дзвінниці хрест і встановив його під вівтарем, що засвідчили ієромонахи Макарій Шугайда та Стойка. Престол і гробниця в церкві були дерев’яні, згадують один хрест над “царськими вратами” й інший, мальований. З двох дзвонів один подарував вояк Даниїл Годнодь. У 1788 р. книги і дзвони перенесли у кричівську церкву.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 513.