Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1925 р. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України

Церква в с. Кошелів біля Львова з 1738 р. (Рис. 24-29).

В Кошелеві, що належить до парохії Нове Село біля Куликова, збереглася серед старих, дерев на убічю села на пригірку, що панує над ланами і лугами – невеличка церква. Збудована вона з дубових дилів на зруб; захристія добудована пізніще. Ся церква – тип однобанноі церкви з високою банною середньою частиною і звичайним хатним накритям бабинця і вівтаря, з типовим причілковим обрізом і маківкою (рис. 24, 27); вівтарна часть на шостикутнику. Навколо церкви йде широке нависнете опасаня, напуст опасаня є 1/2 ширини вівтаря чи бабинця. Середня частина церкви досить розвинена у повнених лініях, а сильне нахиленя тих же площ до середини не робить вражіня надмірної переваги середнього квадрату і вісімки, та ілюзійно підвисшує баню; в середині – відсутність стелі у вівтарі і бабинці робить контур перекрою усіх трьох частин дуже пропорціональним (рис. 25). Уся будова своїми формами і загальною композицією викликає дійсно гарне вражіня.

Форма бані хоч і нерідка в укр. архитектурі XVII-XVIII ст. тут передана з великим почутям ритму лінії: в горі майже проста лінія, блище до гзимсу різко заокруглена, що легким закрутом кінчається над гзимсом.

Уся форма бані в досить строгих, спокійних і простих лініях, але маківка вибагливої форми з подвійно вигнутою, хвилястою лінією. Ся форма дуже архаічца, знана ще з велико-княжоі доби. Такуж форму бань бачимо на Софійскому соборі у Киіві по рис. 1651 р., а низка вісімка підбанника також промовляє за давність. Звичайно в Галичині всі старші церкви мають не високу вісімку – (нпр. церкви Крехівского монастиря поч. XVII ст., та по рисункам Лушпинського Торки 1661 р. – IX, Деренівка 1715 р. – XII, Малнів 1670 р. – XXIII, Хоросно 1615 р. – XXVI). У вісімці Кошелівскоі церкви бачимо рідкий тип віконець у формі ромба (рис. 29, дет. 4).

Форма бані видобута самим зрубом, крім – розуміється – зовнішнього, вигибу лінії бані на прикінці даху (рис. 25). Тут належить звернути увагу, що зовнішня форма бані в укр. церквах не завжди відповідає внутрішній. Перший спосіб будови, коли лінія бані зовні є рівнобіжна формі бані до середини, осягають кладкою стіни на зруб у потрібній формі аж до кінця, що вимагає біль^ шоі техніки і розуміня архитектурноі умієтности. Другий спосіб, коли зруб бані зі середини церкви виводиться простійше від зовнішньої форми бані, а форма бані зовні виробляється відповідно вирізаними чи сполученими кроквами, є легчий до виконаня. – Першим способом будували постійно в давнину і так збудовано майже всі давні церкви Галичини XVI-XVIII ст. Також і всі обміряні нами церкви побудовано таким же способом. Другий спосіб менше умієтний будови бань уживався у пізніщі часи в Галичині і особливо на Вел. Україні.

Особливосте кошелівскої церкви є дуже гарно скомпонований передній входовий причілок з фронтоном і невеличкою маківкою (рис. 27).

В церкві і дзвіниці дуже добре збереглися гзимси (рис. 29, дет. 2-З, 7, 9). Гзимс під банею на вісімці є дуже типовий для нашого стародавнього дерев, будівництва і складається з нижньої широкої дошки похиленої майже під 45° (в ортогональних проекціях вона більше за Vz цілого гзимсу) і верхнього вінця, поділеного ріжноманітними переходами і різьбленими прикрасами. Такіж по ідеї всі инші гзимси церкви і дзвіниці. Сі профілі гзимсів дуже відбігають від гзимсівкласичних, ренесансових, та барокових, хоча дуже нагадують камяні форми, лише пристосовані до деревяноі архитектури.

Дзвіниця типу оборонних замкових веж зі стіжковим дахом. Загальні форми дзвіниці і деталі (голосники – вікна, гзимси) вказують на запозиченя з камяноі архитектури (рис. 7).

З инших деталів церкви дуже інтересні грати-решітки вікон у виді ростинноі прикраси (рис. 29, дет. 1 і 5) і оковка дверий (рис. 27). Інтересне й освітленя церкви. Взагалі в укр. церквах давали вікна на південній стороні, невеликі і нечисленні як у південній архитектурі. В сій церкві у вівтарю і бабинці є невеличкі вікна лише з південноі сторони і в середній частині – з півночи одно вікно, а з півдня два. Таким чином церква має не багато світла, але воно переважно з південноі сторони – веселе й ярке. Отсим асиметричним розложеням вікон середньої частини церкви осягали потрібний світляно-рефлєксійний ефект і світло від вікон паде на протилежну стінку, розпорошується, та дає рівномірне нерізке освітленя, від якого дуже залежить краса мальовил церкви, а в першу чергу іконостасу.

Подібний тип однобанноі церкви в с. Кошелеві є особливою відміною однобанних церков і зустрічається дуже рідко. Подібна церква була колись в Крехівскому монастирю св. Тройці, збудована біля 1640 р. і почасти св. Миколая 1628 р. [В. Січинський Арх. Крех. монаст. ст, 7 і 2ł і Архитектура в укр. стародруках.]

Джерело: Січинський В. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України XVI – XIX ст. – Льв.: 1925 р., с. 39 – 40.