2000 р. Реставрація замкового мосту: перші результати українсько-польської співпраці

Ольга Пламеницька

Згідно з науковою гіпотезою, Замковий міст збудовано в II столітті як віадук з мурованими пілонами й дерев’яними арковими фермами. За середньовіччя, наприкінці ХІІІ-го, а потім у ХV-ХVІ століттях, міст перебудовано на мурований арковий з парапетами стрільниць і надбрамними баштами на обох кінцях. Це зробили вірменські й польські військові будівничі. У кінці XVII століття турецькі інженери обмурували мостову конструкцію суцільними потужними мурами. Утворився своєрідний “саркофаг”, всередині якого опинився стародавній міст. Цей “саркофаг” протягом ХVШ-ХІХ століть кількаразово руйновано, відтак його перемуровували польські й російські інженери. Останній досі (тринадцятий !) будівельний етап датується 1942 роком, коли німецькі військові інженери у зв’язку з потребами перепуску військової техніки надбудували міст 25-метрової висоти ще на 3 м.

Сучасний стан мосту характеризується як стан нестійкої рівноваги: аварія може статися в будь-який момент і призвести до обрушення всього мосту завдовжки 84 м і заввишки 28 м. Отож разом з пізнім і малоцінним “саркофагом” буде втрачено унікальну пам’ятку. Для міста така аварія означатиме, крім усього іншого, ще й екологічну катастрофу, оскільки величезний масив мосту завалить річище Смотричу. Черговим сигналом тривоги стала аварія 1996 року, коли опала частина скельної основи мосту.

Програму реставраційних робіт 1994 року опрацювали фахівці ДНДІТІАМу. Запропоновано усунути аварійний “саркофаг” і відкрити й реставрувати стародавній арковий міст, який має стати пішохідною артерією з обмеженим транспортним рухом. Архітектурну концепцію реставрації розробив 1997 року ДНТЦ “Конрест”.

Реалізація концепції з технічного погляду становить значні труднощі. Українські реставратори не мають досвіду роботи на таких інженерних об’єктах. Оскільки споруда руйнується зсередини, жоден “зовнішній” захід не дає ефекту і може лише зашкодити внутрішній конструкції. Отже, проблема реставрації мосту перейшла в суто інженерну: як уникнути катастрофи й уможливити реставрацію найціннішого аркового “ядра” мосту.

До розв’язання цієї проблеми підключився варшавський Науково-дослідний інститут доріг і мостів. Співпрацю з ним розпочав ДНДІТІАМ (1996) і продовжив ДНТЦ “Конрест” (1997-1998). Польські фахівці з надзвичайним пієтетом поставилися до унікального мосту, найдавнішого із збережених дотепер у Центрально-Східній Європі, підтримуючи наукову гіпотезу щодо римського походження цієї споруди. 1996 року доктор-інженер Я.Римша опрацював технічну концепцію, а 1997 року – технічний проект усунення аварійного “саркофага”.

24 листопада 1998 року варшавський Науково-дослідний інститут доріг і мостів організував міжнародну нараду з питання реставрації Замкового мосту. На запрошення польської сторони в нараді взяли участь представники Держбуду України, виконкому Кам’янець-Подільської міської ради. Національного історико-архітектурного заповідника “Кам’янець”, ДНДІТІАМу. Польську сторону представляли радник Президента Польщі Яцек Ключковський, заступник директора департаменту закордонних справ Канцелярії Прем’єр-міністра Польщі Войцех Чайка, співробітники вищеназваного департаменту, бюро Уповноваженого уряду Польщі в справах охорони культурної спадщини за кордоном при Міністерстві культури та мистецтв Польщі, Польського національного комітету ІКОМОСу, науковці, архітекти, інженери, журналісти.

Учасники наради визначили як першочерговий захід розвантаження мосту від надбудови 1942 року, що катастрофічне погіршує його технічний стан. Водночас було запропоновано створити міжнародну фундацію Замкового мосту, який є пам’яткою архітектурно-інженерного мистецтва кількох народів.

Питанню створення фундації Замкового мосту приділено увагу на двох наступних украінсько-польських зустрічах. Перша з них відбулася в грудні 1998 року між заступником голови Держбуду України Василем Присяжнюком і заступником Міністра культури та мистецтв Польщі Славомиром Ратайським. Друга зустріч припала на 25 лютого 1999 року, коли в Україні з візитом перебувала польська делегація на чолі з Прем’єр-міністром Польщі Єжи Бузеком. У посольстві Польщі нараду з питань українсько-польської співпраці в справі реставрації пам’яток архітектури Кам’янця-Подільського й Кременця провів тоді п. Славомир Ратайський. Сторони виробили спільну позицію щодо організації в Кам’янці-Подільському фундації Замкового мосту.

3-4 червня у Кам’янці-Подільському відбулася міжнародна науково-практична нарада з питання ліквідації аварійного стану мосту. Учасники її схвалили архітектурно-технічну концепцію реставрації пам’ятки, яку доповіли О.Пламеницька і Я.Римша. Нарада в прийнятій резолюції ухвалила:

“Визнати за єдино можливий шлях ліквідації аварійного стану унікальної пам’ятки архітектури поетапне розкриття конструкції мосту від пізнього обмуровання й забутівки”.

1999 року в Україні, під патронатом Українського комітету ІКОМОСу, постав добродійний Фонд “Замковий міст” (президент О.Пламеницька), а 2000 року в Польщі створено Фундацію “Міст” (президент Януш Римша). Метою створення обох фондів є реставрація Замкового мосту.

Проведення робіт стримує незабезпечення коштами. Адже кожен з трьох запланованих етапів розбирання аварійного “саркофага” повинен тривати лише один будівельний сезон і розпочинатися тільки в разі стовідсоткового фінансування.

Безпрецедентна для України й Польщі реставраційна акція перебуває під увагою прем’єр-міністрів обох держав. Наукові й практичні проблеми Замкового мосту зацікавлено обговорювали з авторами архітектурно-інженерної концепції прем’єри Єжи Бузек і Віктор Ющенко у квітні 2000 року в Варшаві, на відкритті виставки “Кам’янець-Подільський і Україна в художніх творах родини Пламеницьких”.

Згідно з попередніми домовленостями, з метою реалізації визначеної на 2001 рік програми проти-аварійних і реставраційних робіт Прем’єр-міністр Польщі Є.Бузек у червні 2000 року призначив із загального бюджетного резерву 100 тисяч злотих на дофінансування реставраційних робіт по Замковому мосту. Належить з приємністю відзначити: Україна має коректних і пунктуальних партнерів.

Тепер слово за Україною. Адже в мосту – два кінці.

Пам’ятки України, 2000 р., № 3-4