Частина 3. Під патронатом святого Володимира

Сучасні українці Гданська

В даній частині ми продовжимо нашу мандрівку Гданськом. Цього разу намагатимемося познайомитися з становленням його сучасної української громади. Її духовним центром – греко-католицькою парафією св. Варфоломія та громадськими організаціями, які об’єднують українців цього міста. Не можна також оминути деяких яскравих особистостей сучасного українського Гданська. Тож подорожуємо пам’ятаючи, що вулиці та пам’ятки якого завгодно міста на землі стають тим ближчими чим більше ми дізнаємося про їх зв’язок з нашою власною історією.

***

Першим місцем, яке ми відвідаємо стане Площа Героїв Верфі (Bohaterów Stoczni) – місце, яке символізує боротьбу з тоталітарною системою. Саме в Гданську народився рух “Солідарність”, який остаточно поклав початок ліквідації комуністичної Європи. Його мирна боротьба довела яка сила у громадянської солідарності, що спирається на християнських цінностях, коли призвела до зруйнування берлінського муру на Заході а на краху Радянської імперії на Сході.

Тож символічно, що саме тут в 2014 р. Гданськ продемонстрував солідарність з Євромайданом у Києві та з кожною особою в Україні, яка у своєму місці проживання бореться за гідність, проведення змін у державі, демократичний курс України. А гданський Євромайдан, який зібрався вдруге, проходив саме на Площі Солідарності біля пам’ятника Полеглим Робітникам поруч зі Європейським центром солідарності (урочисто відкрито в 2014 р.), акт заснування якого у 2005 р. підписував також президент Україні В. Ющенко. Учасники принесли з собою прапори України і Євросоюзу, виписані гасла якими висловлювали свою солідарність і підтримку вимог Євромайдану у Києві. Один з організаторів п. Недім Усеїнов, політолог, накреслив події останнього місяця у житті України та підкреслив, що жорстокий спосіб, в який українська влада відноситься до волі українського народу, не був ніколи стосовний протягом 22 літ незалежності України і призводить до цього що люди попри все не бояться і виходять на Майдан вистоювати свої права: “Шановні панство, сьогоднішній Майдан, це не тільки спосіб висловлювання європейських аспірації українського народу. Це боротьба за гідність, яку вже цей народ виграв.” Учасники демонстрації зложили квіти під Пам’ятником Полеглих Робітників, які саме також 15 грудня понад 30 років тому вийшли у багатотисячні маніфестації у Гданську, щоб зустріти репресії з боку влади.

Подібність обох припадків в тому, що ганебні чини влади супроти людей призводять до більшого об’єднання всіх громадян у боротьбі за справедливість та повільних процесів трансформації самого суспільства. Організований Головою Поморського Відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП) у Гданську п. Єлизаветою Кремінською мітинг зібрав гданських українців і поляків, які своєю присутністю хотіли в цей символічний спосіб підтримати українців, так, як суспільства західної Європи підтримували поляків у 80-тих роках. Участь брали усі покоління, від найстарших до наймолодших дітей, в тому особливо можна було відчути активність наймолодших, які на кінець почали співати гімн України, до якого долучились присутні. Солідарність з Київським Майданом показала на що здатна українська громада не тільки в Гданську, але й в усьому світі.

У Європейському Центрі Солідарності у Гданську перед відкриттям пам’ятника св. Володимиру біля церкви св. Варфоломея у 2015 р. відбулася у міжнародна наукова конференція на тему „Спадщина Св. Володимира Великого Князя Київської Руси-України”. 10 грудня 2023 р. у Європейському Центрі Солідарності відбулося урочисте вручення Медалі вдячності ЄЦС героям студентської Революції на граніті 1990 року – Маркіяну Івщишину (посмертно), Ярині Зайченко, Олесю Донію і Вахтангу Кіпіані.

Сучасна українська громада Гданська утворилася двома шляхами: від давніших переселенців з часів акції «Вісла», які встигли адаптуватися до умов Польщі на рівні з іншими польськими громадянами, а також за рахунок постійного притоку українців з Великої України, які приїжджають сюди на навчання в пошуках роботу та ліпшого життя. Чим живе сучасна українська колонія Гданська? Які її центри та духовні орієнтири?

Як і у випадку з Краковом, в якості об’єднуючого інституту гданських українців перш за все слід згадати церкву, а саме греко-католицький конкатедральний собор св. Варфоломія та Покрови пресвятої Богородиці, за адресою: Zaulek sw. Bartlomieja 1. В Гданську також є православна церква св. Миколая, розташована на вул. Traugutta 45, втім, українська громада пов’язана переважно греко-католицьким собором.

Побудову сучасного храму св. Варфоломія та Покрови Богородиці розпочато в 1456 р. В давнину це був головний храм гданського Старого міста, яке виникло ще при поморських князях, і пізніше гальмувалося в своєму розвитку хрестоносцями. В 1482-95 рр. зведено однонефний костел без вежі. При костелі виникає також школа. В 1499 р. пожежа нищить костел та місто. 1500 р. костел відбудовується. З 1524 р. неофіційно, а у 1557-1945 рр. костел є лютеранським храмом. У XVII ст. при костелі побудовано новий шкільний будинок. Ведуться роботи по оздобленню храму. Він отримує новий різьблений мальований олтар, а також хрещальню та орган. В 1591-1600 рр. до базилікальної будівлі добудовано готичну вежу. У 1643-49 рр. добудовано північну крипту (сповідну каплицю) та південну крипту з бароковим кам’яним порталом та притвор. При костелі діяла також публічна бібліотека фундації К.Г. Рогра. У 1815 р. у зв’язку з вибухом розташованої поблизу Порохової Вежі руйнується плоска стеля, вітражі та частина давнього вистрою костелу. 1821 р. ліквідовано кладовище, яке оточувало костел. 1900 р. костел ґрунтовно реставровано завдяки допомозі інших держав.

Під час другої світової війни будівля була майже повністю зруйнована. В 1945-87 рр. тривали роботи з відновлення костелу. Усередині збереглися чудові готичні склепіння в сакристії і каплиці, а також кристальне склепіння в бічних нішах. Цікавим є також XVII-вічний кам’яний бароковий портал в південній крипті. Сучасну баню на вежі споруджено, в 1982 р. В 1990-1997 р. костел св. Варфоломія був осередком душпастирства творчих сил гданської римсько-католицької архієпархії.

Початки греко-католицької парафії в цьому костелі, Гданську і на цілим Помор'ї пов'язані з згадуваним в попередній частині отцем митратом Василем Гриником. Саме в костелі Святого Варфоломея ним вперше була відслужена 19.05. і 26.05.1957 р. літургія. Василь Гриник був настоятелем у Гданську в 1957-1968 рр., проте проживав у Циганку. Звідси він доїжджав до Гданська до цього часу, коли став Генеральним вікарієм примаса Польщі. Невдовзі греко-католицькі богослужіння були переведені до костела Св. Якова, який розташований біля римсько-католицької архікатедри в Гданську – Оливі.

Після Василя Гриника, душпастирем Гданська став отець Михайло Вергун (був настоятелем у 1968-1981 рр.), який також приїжджав із Циганка. Від цього року, душпастирство у Гданську продовжував один з перших випускників Люблінської семінарії – отець Михайло Бундзь (був настоятелем у 1981-1990 рр.). У 1990 р. новий священник прийшов на парафію Циганка (церква розміщується у с. Желіхово) – Гданськ – отець Ярослав Яків Мадзелян – студит (у 1990-1991 рр.). Після цього, як отець Мадзелян переїхав на Україну, новим настоятелем став о. Богдан Дрозд, який замешкав у Гданську, й доїжджав до Циганка від 1991 р. У роках 1993-1995 обслуговував Гданську парохію о. Андрій Сорока, який проживав у Ельблонзі (сучасний настоятель парафій в Ельблонгу та Пасленку). Наступним душпастирем Гданська в 1992-1995 був отець Богдан Дрозд, У 1995-1997 рр. цей обов'язок виконував отець мітрат Ростислав Процюк з України, який приїжджав із Циганки), З 1997 р. парафію веде отець мітрат Йосиф Улицький. З 1996 р. Гданськ опинився у новоствореній Вроцлавсько-Гданській Єпархії.

03.07.1997 р. з нагоди 1000-річного ювілею міста Гданська римо-католицький єпископ Тадеуш Гоцловський передає в руки греко-католицького єпископа Теодора Майковича костел св. Варфоломія з прикостельним будинком для Вроцлавсько-Гданської єпархії. Цього ж дня відкрито відреставрований бароковий кам’яний південний портал XVII ст.

До цього часу, Служба Божа у Гданську служилась короткочасно також у костелі Св. Франциска в Гданську-Сєдльце, і в костелі отців Цистерців у Гданськ – Оливі (попередньо-згаданий св. Якуба?). Від 1997р. Гданськ став окремою від Циганки – парафією.

У 1998 р. проводились роботи з адаптації храму до вимог східного обряду. 31.01.2001 р. церкві св. Варфоломія присвоєно статус конкатедри Вроцлавсько-Гданської єпархії, що урочисто проголошено 01.04.2001 р.

Наразі інтер’єр храму має іконостас та розписи в русько-візантійському стилі. При вході в храм можна оглянути також мозаїку «Богородиця-оранта», яка нав’язує до стародавніх мозаїк давньоруських храмів Х-ХІ ст. При вході до храму вивішені численні оголошення, які свідчать про активне життя гданської української колонії.

Будинок причту Вроцлавсько-Гданської єпархії та парафії Св. Варфоломія та Покрови пресвятої Богородиці

При церкві діє світлиця. В 1999 р. парафія одержала ділянку на Лостовіцкому цвинтарі з призначенням на греко-католицьке кладовище в Гданську. Саме на ньому, 17.05.2003 р., було встановлено пропам’ятний металевий Хрест, який посвятив владика Вроцлавсько-Гданський кир Володимир Р. Ющак ЧСВВ (василіанін). При Хресті були покладені земля і прах з цвинтарів та місць поховань на землях батьків і прадідів з місць виселення в акції “Вісла”, як також земля з України з місць Великого Голодомору 1932-1933, земля з місць де поховані студенти, що впали в бою під Крутами.

Тут регулярно відбувається спільна молитва біля Хреста присвяченого всім жертвам Голодоморів, Акції “Вісла”, та національно-визвольних змагань. Зокрема, в 2013 р. тут також відбулася і Загальна Панахида, в якій згадувалися усі жертви польського й українського братніх народів з нагоди 70-річниці спільної людської трагедії на Волині. Польська більшість Гданська, як ми вже вказували вище, проявляла солідарність з боротьбою українців на Київському Майдані.

У неділю 15 грудня 2013 р. після Божественної Літургії у греко-католицькій конкатедрі св. Варфоломія і Покрови Пресвятої Богородиці у Гданську, яку служили гданський парох о. мітрат Йосиф Улицький i о. Володимир Куцай, вірних, які виходили з церкви привітали гданчани, разом з представниками гданського самоврядування та мером Павлом Адамовичом і ректором костелу св. Івана о. Христофором Нйедалтовським, яким небайдужі події, що на днях проходять в Україні. Вони висловили свою підтримку обдаровуючи усіх синьо-жовтими подарунками а на знак солідарності з Україною прикрасили ялинку, яка росте на площі перед греко-католицькою церквою, синьо-жовтими прикрасами.

Парафія також має хор під керівництвом Ореста Михалика. В хорі також бере участь о. Роман Михалик. Обидва – учасники славного хору «Журавлі».

13 грудня 2015 р. Б. Владика Вроцлавсько-Гданський Кир Володимир Р. Ющак ЧСВВ, підніс конкатедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці у Ґданську, до гідності, рангу Санктуарію Св. Володимира Великого Хрестителя Руси-України.

Офіційним представництвом України в Гданську є Генеральне консульство на вулиці Chrzanowskiego 60a на Вжещу. Втім консульство не особливо полюбляє відвідувачів, адже ні його електронна адреса ні його телефон не відповідають.

Громадською організацією, яка єднає гданських українців Поморський відділ Об’єднання українців у Польщі, який знаходиться за адресою вул. Aksamitna 4a. Поморський відділ постав 2007 р., нараховує 8 гуртків, щороку відбувається п’ять циклічних заходів: фортепіанні конкурси «Слупські зустрічі з українською музикою», «Битівська ватра», «Ґданські біографії», Український молодіжний ярмарок, Фестиваль української культури (2011 р. супровідні заходи) та ряд календарних урочистостей. Від кінця 2008 до 2013 рр. проведено, зокрема, працю стосовно перепису населення 2011 р., збірку коштів на Народний дім у Перемишлі, представлено фільми, улаштовано зустрічі-презентації книжок, відбулися майстер-класи про багатокультурність і, звичайно ж, «Молодіжні ярмарки», на яких з’явилася нова форма – «Ярмарочок». Працюють домівки у Мястку, Битові, Слупську, Лемборку та Ґданську. Художня самодіяльність – це дитячі та молодіжні «Жоржина» і «Барвінок» (Битів), «Світанок» (Лемборк), «Гороб’ятка», «Маршрутка» «Спектрофонік», театр «Навпаки», (всі у Ґданську), хор «Оберіг» (Мястко). У семи пунктах навчання української мови вчиться 200 дітей, а у Ґданську діє недільний садочок. Битівський гурток організовує виїзди дітей в Україну. На тій же вул. Aksamitna 4a зареєстровано Союз незалежної української молоді.

Діє також Фонд «Перехрестя – Затока Ґданська» провулок св. Варфоломія 1. Від 1997 р. організований в Гданську „Український молодіжний ярмарок”. Проводиться фестиваль національних меншин, де активну участь приймають українці. Організовано пункт навчання української мови в початковій школі № 57 на вул. Аксамітній, 8.

В той же час гданські українці виступають з ініціативами по збільшенню числа українських пам’яток в місті. Зокрема 23 травня 2015 р урочисто відкрито пам’ятник св. Володимиру, як символу європейської України та одним із покровителів об`єднаної Європи. Гданський варіант пам`ятника є збагаченою версією пам’ятника Володимиру Великому на березі Дніпра у Києві. Проект підготував відомий український скульптор Геннадій Єршов із Чернігова, який є автором численних пам’ятників в Україні та Польщі. Висота пам’ятника становить 2,5 метра з основою понад 4 м. У лівій руці хреститель України тримає хрест, а в правій, витягнутій – мініатюру Десятинної церкви, збудованої в Києві 966 року. Скульптура встановлена в провулку св. Варфоломія, 1, перед входом до греко-католицького собору.

А в жовтні 2016 р. сквер біля церкви, де встановлено цей пам’ятник, отримав назву – сквер Хрещення України-Русі.

Згадуючи про видатні постаті українства сучасного Гданська варто окремо зупинитися на вищезгадуваному скульпторі Геннадії Єршові, який проживає в Гданську. У 1995 р. він заснував мистецьку «Галерею-Фарт», а згодом започаткував і очолив «Фонд Ательє Єршов», Al. Zwyciestwa 53, мета якого — підтримка молодих художників, громадська діяльність, єднання двох братніх народів.

«Фонд Ательє Єршов» міститься за адресою алея Перемоги (Al.Zwyciestwa), 53

Роботи скульптора наявні і в Києві: це 14 фрагментів серії «Шлях Христа на Голгофу» – витончених рельєфів, які розміщено на хрестах від підніжжя київської кручі до храму на Аскольдовій могилі.

Це не перша подібна робота скульптора. За авторське виконання роботи «Хресний шлях», яка прикрашає церкву св. Антонія в місті Торунь і Мар’яцького костелу у Гданську, скульптор отримав високу нагороду з рук кардинала Польщі Юзефа Глемпа.

Варта огляду також станція хресної дороги в Хрестовоздвиженському костелі на Старому Холмі по вул. Andrzeja Wronki

Вагомим здобутком «Фонду Ательє Єршова» і «Галереї-Фарт» стала проведена в Гданську міжнародна виставка талановитих чернігівських фотохудожників «Фотомайдан — дорога до вольності».

Г. Єршов скульптор з великим досвідом, він викладав скульптур в Україні, а в 2003 – 2004 рр.- у Гдиньскому художньому училищі. Загалом в сучасному Гданську окрім вищенаведених наявна ціла низка робіт Г. Єршова, для огляду яких можна організувати окремий туристичний маршрут. Він буде своєрідною подорожжю в історію Помор’я та Польщі. Адже твори скульптора просякнуті таким рідкісним наразі реалізмом та глибоким історичним заглибленням. Прикладом сказаного є скульптура Кшиштофа Мронговіуша перед бібліотекою Гданського університету на вул. Віта Ствоша. Постать вченого, який всупереч пануючій моді, захищав культуру слабшу і не менш чудову ніж його власна сповнена історичного драматизму.

В самісінькому історичному центрі Гданська біля стародавнього костелу св. Бригіди (розташований за костелом св. Катерини по вул. Професорській) знаходиться скульптора ксьондза Генріка Янковського багаторічного пробоща парафії св. Бригіди – т.з. «капелана Солідарності». В самому цьому костелі над могилою священика розміщене в 2011 р. «Розп’яття» того ж Г. Єршова.

На території парку на гданській Заспі, який наразі носить назву парку Іоанна Павла ІІ 12 червня 1987 р. відбулася зустріч цього пастора та духовного мислителя з гданчанами. На честь її Г.Єршов звів алегоричний монумент, який символізує спільну молитву, яка тут відбулася.

Пам’ятник на честь богослужіння за участю Іоанна Павла ІІ на Заспі 12 червня 1987 р. встановлений в парку Яна Павла ІІ на Заспі

Не бракує в міст і невеликих творів, які увічнюють відомих діячів культури. Це погруддя Ф. Шопена у будівлі Балтійської філармонії, яка міститься на острові напроти Довгого Узбережжя (Dluge Wybrzeze).

На будинку балетної школи (Ogolnoksztalcaca Szkola Baletowa), алея Легіонів (Legionow) 3, оглянемо меморіальну дошку Яні-Яжиновні-Собчак – гданській балерині, яка створила гданський балет та заклала цю школу.

Увічнив в бронзі Г. Єршов також патрона Гданської музичної академії, білорусько-польського композитора Станіслава Монюшко.

На фасаді та в приміщенні хоспісу (Hospicjum Pallottinum) знаходяться ще дві роботи українського скульптора: рельєф «Архангел Рафаїл та Товій» і фігура Св. Апостол Іуда Тадеуш. Обидві вони виконані в 2002 р.

В сучасному Гданську представники українства також займаються вивченням найдраматичніших сторінок історії обох народів. При цьому варто згадати Ігора Галагіду (пол. Іgor Halagida) польського історика українського походження, наукового працівника польського Інституту національної пам’яті в Гданську, професор історичного факультету Гданського університету. Йому належить докторська дисертація та монографія присвячена долі українців, переселених в північну та західну Польщу.

В 2016 р. на Targ Rakowy навпроти Верхньої брами відкрито пам’ятник жертвам військового стану в Гданську, авторства Г. Єршова, зроблений в його майстерні в Чернігові.

Як і в Кракові в гданських архівах ми можемо знайти надзвичайно цікаві джерела з історії України. Зокрема в Гданській бібліотеці Польської академії наук (вул. Валова (Walowa) 15) зберігається оригінал згадуваних в перший частині нашого циклу подорожніх записок гданського купця Мартина Груневега про Україну (Рукопис 1300, див. Мартин Груневег і його опис Києва).

Звичайно для пересічного українця найвідомішим проявом найсучаснішої польсько-української історії є Арена Гданськ – бурштиновий стадіон збудований спеціально під Євро 2012, яке проводили Польща та Україна. Стадіон розташований поміж вулицями Kohanowskiego та Uczniowska. Проте нам би дуже хотілося щоб після наших мандрівок ви відкрили для себе нові цікаві закутки міста, яке відроджує свою багато культурність. Складовою цієї багато-культурності є і сучасний український внесок.

Ще один приємний український акцент сучасного Гданська – варенична – «Львівські вареники» в Гданську Вжещу, вул. Do Studzienki 8. Українцям відвідати обов’язково.

***

Над Мотлавою сідає сонце, висвічуючи останніми блисками з-за дахів середньовічних кам’яниць. Закінчуючи нашу мандрівку Гданськом для українця зауважимо, що це місто можна вивчати роками, а збирання внеску українців в його історію та пошук важливих для нас історичних місць далеко не закінчений. Вищенаведені матеріали це лише начерк плану подальших захоплюючих пошуків власної історії. В подальшому вони будуть доповнюватися. Тож попереду нас чекає ще багато цікавих подорожей Гданськом забарвлених в кольори власної історії.

PS: Гданськ не залишщився байжужим до російської інвазії в Україну, яка розпочалася 24 лютого 2022 р. Зокрема, гданський театр "Мініатюра по вул. розмістив на своєму даху напис "Дети", так як це зробив драматичний театр в Маріуполю. Театр в Маріуполю як відомо не дивлячись на це був знищений росіянами. Під завалами загинуло до 600 людей.

Використані та рекомендовані джерела:

I. Halagida, Spoleczna, kulturalna i oswiatowa dzialalnosc Ukraicjow w wojewdztwie gdanskim po 1945 roku, [w:] W starej i nowej ojczyznie. Mniejszosci narodowe w Gdansku po drugiej wojnie swiatowej, red. I. Halagida, Gdansk 1997, s. 67-69.

Igor Halagida, Odnowienie duszpasterstwa greckokatolickiego w Polsce 1956-1957. Dokumenty, Warszawa 2011 (»Bazyliaskie Studia Historyczne», t. 1).

Igor Halagida (red.), W starej i nowej ojczyznie. Mniejszosci narodowe w Gdansku po II wojnie swiatowej, Gdansk 1997.

Drozd R., Igor Halagida, Ukraincy w Polsce 1944-1989. Walka o tozsamosc (Dokumenty i materialy), Warszawa 1999.

Парнікоза І. Ю.