Гуго Конвенц – піонер охорони природи Європи

«У Західній Європі найстаріша урядова установа з охорони природи заснована в 1906 р в Пруссії. Засновником її є Гуго Конвенц, якого заслужено вважають засновником і Нестором охорони природи не тільки в Пруссії, але й у багатьох європейських державах…»

Український піонер охорони природи Г. Бризгалін

Гуго Конвенц. Фото за Вікіпедія

В цій статті ми розповімо про людину, яка без перебільшення поклала початок організованій охороні природи в Європі. Охорону природи як цілеспрямовану діяльність в значній мірі спричинила варварська діяльність людини в ході так званої індустріальної революції, коли спрямовані виключно на отримання зиску підприємці породили загрозу існуванню традиційних природних ландшафтів, чистого повітря та води. В Сполучених Штатах в кінці ХІХ ст. окремі романтики такі як художник Джордж Кетлін, спостерігаючи як навала індустріалізації та сільського господарства стирає з лиця землі фантастичні краєвиди Нового Світу, прийшли до необхідності збереження великих запасів природи в вигляді національних парків. Романтики, які вважали що збереження дикої природи та історичних краєвидів є справою честі для патріота своєї країни, знайшлися і в Старій Європі. На початку ХХ ст. тут гриміло ім’я німецького піонера охорони природи Гуго Конвенца (20.01.1855 – 12.05.1922). З лекціями по охороні природи він виступав не тільки в Німеччині, але й в Швеції, Англії, Голландії, Франції, Швейцарії, Австрійській та Російській Імперії. Невтомний вчений обґрунтував і популяризував концепцію створення пам’яток природи, впровадив в практику природоохорони створення перших територій з режимом заповідності – повних резерватів. Конвенц активно агітував і за створення національних парків. Ким був вчений? Який творчий шлях пройшов?

***

Народився Г. Конвенц в родині вихідців з Голландії – менонітів (релігійної секти, представники якої рятуючись від релігійних переслідувань в своїй країні, опинилися в інших країнах, зокрема в Німеччині) у . Менонітів охоче запрошували переселятися в дельту Вісли, адже вони були визнаними спеціалістами у справах меліорації. Родинний будинок, який носив назву «Червона долоня» (номер 7), імовірно, зберігся до цього часу (проте його ще потрібно відшукати).

Згодом родина Г. Конвенца переїхала до Гданська, де закупила ділянку землі поблизу Мотлави під склад для дерева та вугілля, якими торгувала. На закупленій ділянці пізніше і був збудований родинний будинок по . Він зберігся, проте він відбудований по війні дещо коротшим. На сусідній вул. Mydlana мешкав також друг та колега Конвенца по навчанню в Вроцлавському університеті – Конрад Ласковиць.

Кам’яниця під номером 28 по вул. Mariacka

Ще одним будинком пов’язаним з життям вченого є колишня реальна гімназія при костелі св. Яна в комплексі будинків на розі вулиць . Тут зокрема розташовується будинок, в якому гімназія винаймала приміщення для початкової школи. Як згадував вчений, після життя в селі, йому було надзвичайно важко адаптуватися до кам’яних джунглів.

Вищу освіту Г. Конвенц здобував в Геттінгені (усього два семестри) та Вроцлаві. В 21 рік обіймав посаду асистента у Вроцлавському ботанічному саду. В цей самий рік підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему «Скам’янілі дерева північно-німецького плейстоцену». Керівником роботи був професор Генріх Гоперт.

Г. Конвенц планував залишитися в Вроцлаві для підготовки докторської дисертації, проте за вимогами того часу не маючи гуманітарної освіти, він не був прийнятий до докторантури Вроцлавського університету. Тож, 1878 р. вчений повертається до Гданська, де в 1879 р. займає посаду директора природничого музею провінції Західна Пруссія (сучасне Польське Помор’я). Директором музею вчений є з 1860 по 1906 р. Офіційне відкриття музею відбулося в 1880 р. Музей розміщувався у будівлі . Одразу після вступу на посаду Г. Конвенц розпочинає інвентаризацію зборів музею. Виявивши що колекції не відповідають вимогам збереження історико-культурної спадщини та вивченню природного світу Помор’я, активно включається в їх поповнення. У 35 років Конвенц отримує титул професора за свої роботи з палеоботаніки, які здобули світове визнання. З 1887 р. Г. Конвенц починає активно займатися природоохороною.

Зелена брама в Гданську – садиба природничого музею провінції Західна Пруссія. Фото за Вікіпедія

Природоохоронною заслугою Г. Конвенца є перш за все впровадження в природоохоронну практику поняття «пам’ятка природи» (висловлена вперше мандрівником О. Гумбольтом ідея таких пам’яток до Конвенца не була реалізована,) і широка пропаганда охорони видів флори і фауни та природних утворень. На природоохоронні рейки вчений перейшов не маючи змоги байдужо спостерігати наслідки промислової і сільськогосподарської експансії перелому ХІХ-ХХ ст. Вже в 1900 р. він написав у своєму щоденнику:

«Все більше і більше, зразків природи в нашій країні, як і в інших країнах, страждає від сучасної культури. Ґрунт, який народжується внаслідок дії природних сил протягом значного часу, так відчутно трансформований людиною що часто повністю зруйнований. Якщо ми не бажаємо повністю втратити зв’язок наших людей з ритмами природи, настав час, щоб намагатися зберегти свідки минулого і чудового традиційного укладу наших місцевостей, Час знайти і захистити все що можна. Держава на додаток до своїх обов’язків має розглядати цю справу збереження як одне з найважливіших завдань з огляду на нематеріальні вигоди які принесе ця справа. І не тільки в нас люди вже дійшли висновку, що вже час діяти без зволікань щоб запобігти повному руйнуванню первісної природи в майбутньому. Настав час коли держава, яка вже давно опікується збереженням стародавніх художніх і культурних скарбів також звернула свою увагу на пам’ятки природи».

Вчений так окреслив поняття пам’ятки природи:

«власне не тільки незаймана місцевість, а також рослини і тварини, які без сприяння людей потрапили на свої місця проживання, повинні розглядатися як пам’ятник природи. Це поняття тут і там має потроху розширюватися, оскільки повністю незаймані ландшафти у нас, як і в інших культурних країнах, навряд чи ще існують. Так, наприклад, який-небудь чудовий ландшафт, що має покинуті терикони або населені пункти, не повинен через це викреслюватися зі списків пам’яток природи; точно також гідний уваги ліс, штучно проріджений, але який відновився виключно завдяки порослі та самосіву, також зараховується до пам’ятників природи. Навпаки, посаджені дерева як безліч сільських лип, алеї й цілі паркові насадження, хоч і можуть бути цікавими самі по собі – вони не вписуються в тісні рамки поняття «пам’ятки природи».

Теорію створення пам’яток природи, особливості забезпечення їх охорони з використанням потенціалу приватних осіб та держави викладено в фундаментальні праці «Загрози пам’ятникам природи та пропозиції по їх збереженню» (1900-1911), яка в перекладі на російську мову видана Київським еколого-культурним центром під назвою «Практика охорони пам’яток природи».

Вчений виконав кропітку інвентаризацію найбільших післяльодовикових каменів і вікових дерев, які оголошувалися пам’ятками природи. Він також активно пропагував впровадження північноамериканської концепції національних парків. І ця діяльність була результативною. Так, після виступів в чотирьох шведських університетах в 1904 р. Швеція прийняла природоохоронний закон, а в 1909 р. тут також було створено перші в Європі національні парки. За Г. Конвенца 1919 р. постав і перший національний парк в Німеччині – на південь від Гамбурга.

Необхідно відмітити, що для Г. Конвенца охорона природи була тісно пов’язана з охороною Батьківщини. Втім вчений агітував за міжнародні ініціативи в випадку необхідності охорони морських ділянок, північних оленів на Шпіцбергені та вівцебиків в Гренландії. Щодо цих територій та Антарктики вчений писав:

«Також доречно подібні розпорядження віддавати і в Антарктиці. З описів мандрівників виходить враження, що відповідний тваринний світ там ще не знає страху перед людьми. І тому необхідно без зволікань визнати певну обмежену територію недоторканою, щоб зберегти для майбутніх поколінь ще природно спокійну частину недоторканої природи».

Наведена вище цитата не випадкова. Г. Конвенца з певністю можна вважати автором ідеї абсолютної заповідності. Описуючи засади охорони природи в державних лісах, вчений вказує:

«Так, в адміністративному порядку необхідно створити хоча б деяку кількість нових резерватів, в яких скарби природи користувалися б абсолютним захистом».

В характерній для себе манері вчений не тільки формулює теоретично, але й вперше практично реалізує третю сучасну природоохоронну концепцію – концепцію заповідності. Дана концепція передбачає створення територій з режимом невтручання – природних заповідників і була реалізована в тогочасній Німеччині створенням невеликих замкнених від людської присутності резерватів (такі собі аналоги суч. заповідних урочищ). Один з них – т.з. «Пташине святилище» був розташований на Собішевському острові біля гирла Сміливої Вісли, на озері . Це пункт відпочинку для водно-болотяних птахів під час їх сезонних міграцій.

Резерват був створений в 1909 р. з ініціативи Г. Конвенца. У зв’язку з проблемами з передачею землі офіційно він був відкритий лише в 1915 р. Резерват займав 182 га, при цьому 28 га дюн та 106 га озера. Окрім Мессінської коси (Mierzei Messynskiej) до резервату відносилися також розташовані на південь від нього луки та болота на площі 86 га. Ця територія з боку суходолу була обгороджена з інформацією про заборону входу. В часи Вільного міста Гданська резерват доглядало надлісництво Стегна. В резерваті було налагоджено наукові дослідження. Заповідний режим дав свої наслідки – відомий професор і натураліст Альберт Ібарт (Albert Ibarth) нарахував тут 123 різних видів птахів, з яких 27 належало до рідкісних в європейському масштабі. Після Другої світової війни резерват був відновлено 1959 р. на площі 198 га під назвою «Пташиний Рай». Наразі тут зустрічається ще більше – 200 видів, в тому числі 50 гніздуючих видів птахів.

Нажаль, в Польщі резерват не було відгороджено від туристів, що викликало проблеми з несанкціонованим проникненням та турбуванням птахів. Зважаючи на це, регіональна дирекція охорони навколишнього середовища в Гданську прийняла рішення про закриття греблі з боку Сміливої Вісли для проходу туристів ().

Необхідно згадати і інший резерват – розташований на землі Бранденбург , який був створений Конвенцом з ініціативи лісничого Макса Кініца. В 1907 р. Конвенц навів його в якості прикладу збереження первинних лісів на 8-му Міжнародному конгресі сільського та лісового господарства у Відні. Але найважливіше не це. Вражає, що цей резерват і досі функціонує в Німеччині в складі біосферного резервату Schorfheide-Chorin і є родоначальником заповідних урочищ, чи повних резерватів (Totalrezervat) функціонуючих в цій країні і на світі. Дані резервати відповідають категорії 1а IUCN. Низка наших «експертів», які активно пропагують доступні для людини форми природоохоронних територій про існування таких резерватів в Європі навіть не здогадуються.

Краєвид повного резервату «Плагефен». Фото за Вікіпедія

У 1915 р. вченому йому підвернулася зовсім несподівана оказія. Г. Конвенц відвідав щойно захоплену німецькою армією Біловезьку пущу. В той час як його співвітчизники кинулися прокладати вузькоколійки та рубати цей ліс, він висунув план створення «парку природи» поміж Наревкою i Гвознею – тобто територію де наразі розміщується заповідна зона Біловезького національного парку. На думку вченого то мало сприяти охороні пралісу. Вчений також пробував порятувати останніх зубрів. В результаті старань Конвенца 1916 р. фрагмент пущі площею біля 3 тис. га було виведено з-під вирубки а плани будівництва вузькоколійки для вивезення звідси деревини скасовано. Саме завдяки цьому цей найцінніший фрагмент пущі в вигляді сучасної заповідної зони Біловезького національного парку зберігається до наших днів.

Зважаючи на це, Г. Конвенца можна вважати основоположником заповідання Біловезької Пущі. Діяльність вченого в пущі не забута. 12 серпня 2013 р. в приміщенні адміністрації Біловезького національного парку у Біловежі відкрито пам’ятну дошку Г. Конвенцу, а потужний пущанський дуб, що має 6,9 м в охопленні, 36,8 м висоти та вік 400-450 років, з ініціативи польських екологів названо дубом Гуго Конвенца.

Діяльність Конвенца справила величезний вплив на вчених інших країн. Адже він активно співпрацював з відомими природоохоронцями свого часу – поляками В. Шафером та М. Рациборським, вчинив великий вплив на таких активних піонерів охорони природи Росії та України, як академік І. П. Бородин та професор В. І. Талієв. Безумовно саме в нього вивчав досвід німецької природоохорони автор ідеї абсолютної заповідності та створення природних заповідників російський вчений Г. О. Кожевніков.

В Російській Імперії Г. Конвенц був кілька разів. В 1895 р. в Петербургу в лісовому інституті його приймав І. П. Бородин. В липні 1913 р. Конвенц виступав в Тифлісі на 13 з’їзді російських натуралістів та лікарів з доповіддю «Про охорону пам’яток природи загалом та на Кавказі зокрема». І. П. Бородин залишив про Конвенца такі слова:

«Це поняття (пам’ятки природи – авт.), воскресле з забуття завдяки професору Конвенцу, зокрема дякуючи фанатичній, можна сказати діяльності останнього, в наш час на устах у багатьох, швидко завоювавши собі велику популярність…Діяльність останнього являє собою повчальний приклад того, яких результатів може досягнути навіть одна людина, якщо вона має велику енергію і фанатично віддана цій ідеї. Можна сказати без перебільшення, що незвичайне пожвавлення зацікавлення до збереження пам’яток природи, яке ми знаходимо останнім часом не тільки в Німеччині, але й в інших західноєвропейських державах викликано, головним чином, невтомною та вмілою пропагандою Конвенца».

Ідеї Г. Конвенца реалізовані в Україні також безпосередньо шляхом створення пам’яток природи, а також заповідних урочищ, які складають значний відсоток природно-заповідного фонду України

В 1913 р. вчений виступає в підавстрійській тоді Чехії: в Празі і Брно, де незабаром допомагає в створенні першої природоохоронної організації Чехії і Моравії.

Ще одним фундаментальним досягненням вченого в природоохороні було те, що в 1906 році Г. Конвенц добився також створення в Гданську першого в Європі природоохоронного закладу – Державної комісії з охорони пам’яток природи, яку сам і очолив. Пізніше її перенесено до Берліна до будинку колишнього ботанічного музею . Тут вчений працював тут аж до смерті. Зараз тут міститься художня галерея та музична школа. Про історію цього музею і розташованого поблизу ботанічного саду можна прочитати на місці. Проте тут, нажаль, ні словом не згадано Г. Конвенца. Тільки величезний тис перед входом позначений як «пам’ятка природи» є наочним тріумфом справи життя – Г. Конвенца.

Завершенням ідеологічної програми Конвенца мало стати законодавче закріплення обов’язку охорони пам’яток природи та інших природохоронних заходів. Перша спроба прийняття в Пруссії закону про охорону пам’яток природи не вдалася. У 1912 р. прусський парламент відхилив проект його закону з меркантильних міркувань. Європа була ще не готова зрозуміти свого пророка. Проте вчений не задається. У 1919 р. він вносить необхідність охорони природи і ландшафту до Конституції Веймарської республіки, а два роки потому добивається закону, який бере резервати та природні пам’ятки під правовий захист Прусського уряду та лісової поліції.

Необхідно зазначити, що Г. Конвенц був яскравим прикладом інтелектуалів свого часу, які не бажали обмежувати свою діяльність однією дисципліною, а посідали фантастичний кругозір та ерудицію. Вчений вважав, що такі дисципліни як ботаніка, археології, етнологія, геологія та інші пов’язані між собою і мають вивчатися в тісному зв’язку. Звідси широка наукова амплітуда вченого. Г. Конвенц займався вивченням бурштину, зокрема його походженням. Пліній Старший (24–79 ст. н.е.) був першим хто висловив припущення що бурштин формується з смоли сосни. Ці уявлення були підтверджені в 1890 р. дослідниками, серед яких був Гуго Конвенц. Базуючись на своїх дослідженнях включень рослинних решток в бурштині, він відмітив в ньому залишки як мінімум п’яти видів сосни.

Цікавили вченого і археологічні дослідження. Саме йому ми завдячуємо відкриттям та описом . Він не тільки провів перші розкопки (VIII-X ст.), яке являє собою один з найстаріших та найцінніших пам’яток цієї частини потрійного міста, але і блокував розбудову Сопоту за рахунок знищення важливих археологічних пам’яток. Історія знає мало прикладів таких людей, які з однаковою енергією боронили як культурні та природні скарби.

Він же дослідив таємничі на Помор’ї. Вчений на основі виявленої кераміки оцінив час їх створення періодом римських впливів і висловив припущення що ці гаті слугували для проходження бурштинового шляху. Сучасні радіо-вуглецеві дослідження підтвердили висновки вченого оцінивши час функціонування помостів I-IV ст. н.е.

Працював вчений і в районі Ельблонга, поблизу якого розташовувалася ранньосередньовічна факторія Трусо. В районі вчений відкрив поховання шляхом тілопокладання з ранньосередньовічним матеріалом.

Гуго Конвенц також відшукав та дослідив дерев’яні палі містків, які вели в поселення на . На трьох островах цього невеликого острова були відкриті поселення раннього середньовіччя, які належали прусам. На найменшому острові також локалізовано поселення раннього кам’яного віку. Г. Конвенц дуже цікавився давніми прусськими пам’ятками на Помор’ї, зокрема, збирав до гданського музею кам’яні прусські баби. Він же заклав основу методики археологічної консервації.

Закінчив свій шлях вчений в Берліні в 1922 р., залишивши по собі велику кількість створених пам’яток природи і резервати, працюючу державну структуру та 262 друковані праці. Але не треба шукати його могилу на кладовищі Шенберг (Schneberg), де було первинно поховано вченого. Цей цвинтар вже не існує. Альберт Шпеер, головний архітектор Третього Рейху ліквідував його та кілька інших цвинтарів, щоб перебудувати Берлін в «світову столицю Німеччини». Проте поховання вченого було ексгумоване та перенесено на приміський тоді цвинтар в Штахнсдорфі (Südwestkirchhof Stahnsdorf). Тут в старій досить занедбаній частині цвинтаря і знаходиться могила Гуго Конвенца. Символічно, що поміж старими нагробками зростає майже справжній ліс. Біля могили, якщо скористатися з аудіо-гіда по цвинтарю то можна довідатися яка гідна людина тут похована.

Могила Гуго Конвенца. Фото за Вікіпедія

Федеральна німецька асоціація спеціалістів з охорони природи заснувала в пам’ять про Г. Конвенца його медаль, яка щорічно вручається діячам, які зробили вагомий внесок в природоохороні.

Джерела:

Конвенц Г. Практика охраны памятников природы. Сокращенный перевод с немецкого. Составитель В.Е.Борейко. Серия: «История охраны природы». Вып. 23. – К.: 200- 88 с.

Науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», д.б.н.

Парнікоза І. Ю.

Вперше опубліковано: