Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Єлецький монастир

Монастир засновано в 60-х роках XI ст. чернігівським князем Святославом Ярославовичем. Розташовувався він на захід від дитинця посеред хвойного лісу на місці об’явлення чудотворної ікони Єлецької богородиці. Архітектурний ансамбль монастиря склався поступово протягом 11 – 18 ст. Головна домінанта його -мурований собор Успіння Богородиці (Успенський), збудований у 1 -й половині XII ст. і реконструйований у 17 – 18 ст. з наданням йому барокових рис. Висотний акцент комплексу – 36-метрова надбрамна дзвіниця 1675 р.

Крупний масштаб головних споруд підкреслюють низенькі одноповерхові корпуси келій (північні – кінець 16 – 17 ст., південно-західні – кінець 17 ст., східні – 2-га половина 17 ст.), Петропавлівська церква з трапезною 17 ст., рештки будинку ігумена 18 ст. Територію оточує мур 17 ст. з західною брамою. Між собором і дзвіницею зберігся дерев’яний житловий будинок 1688 р., в якому жив ігумен монастиря св. Феодосій Углицький. З південного боку Єлецької гори є вхід у печерний комплекс 17 – 18 ст., який міститься під. монастирем.

Монастир зазнав значних руйнувань: 1239 р. – від монголо-татар, у 17 ст. – від поляків. Протягом 1635 – 1649 рр. належав єзуїтам. Останні руйнування завдані йому під час Другої світової війни. Після цього відреставровано всі будівлі, за винятком будинку ігумена.

Усі монастирські споруди муровані з червоної цегли на вапняному розчині, потиньковані й побілені.

Дахи по дерев’яних кроквах укриті покрівельною сталлю й пофарбовані в зелений колір. Маківки й хрести позолочені.

Монастирський ансамбль панує в панорамі міста і є найважливішою містобудівною домінантою. Завдяки багатоярусним вежоподібним завершенням в його архітектурі переважають стилістичні риси бароко.

Єлецький монастир є найстародавнішим і найповніше збереженим монастирем Чернігово-Сіверщини.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 291.