Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Кривими, вузенькими вуличками спустимося вниз на маленьку ринкову площу, посеред якої стоїть тендітна ратуша рафінованих пізньобарочних форм. Вона збудована в 1751 р. за проектом львівського архітектора Бернарда Меретина, з творчістю якого ми вже мали нагоду ознайомитися. На такій невеличкій площі архітектор не міг спорудити велику ратушу, тому він мусив розвинути її вгору і перетворити в струнку башту, де два нижні поверхи є тільки основою. Дуже доцільно вирішена тут планово-просторова композиція. Рядом взаємно перпендикулярних стін квадратний план будівлі членований на дванадцять компартиментів. Один із них у центрі служить для сходів, а решта, трьох типів розмірів, була зручна для влаштування на нижньому поверсі з тильних боків торговельних приміщень, які наймали за плату купці, а з парадного боку та на другому поверсі розміщувались міські установи.

Внутрішній простір, розчленований стінами, виявлено на фасаді пілястрами, крок яких неоднаковий, як неоднакова і кількість. На головному фасаді шість пілястрів, на протилежному – п’ять, а на бічних – по чотири, причому середні розставлені ширше. Це дало змогу порушити нудну одноманітність фасадів, надати їм мальовничості. Середнє приміщення, де влаштовані сходи, несе на собі двохярусну башту, але щоб вона була пропор-ціональною основному об’єму, архітектор робить її масивнішою, розширяючи під покрівлею на горищі, за допомогою величезних консолей з каменю. Роги башти закруглені, а стіни між ними увігнуті всередину і прорізані великими вікнами для полегшення масиву. В архітектурі ратуші переважають дуже численні вертикальні членування, зроблені з великим художнім тактом. Своїм рухом, витонченим світлотіньовим рисунком вони надають споруді легкості, стрункості й динамічності.

Як приклад оригінального синтезу мистецтв описувана будівля не має аналогії в архітектурі XVIII ст. Тут архітектура і скульптура так органічно злиті, що цю ратушу не можна уявити собі без статуй. Судячи по стилю, вони виконані Пінзелем, який працював разом з Меретином. На головному фасаді десять каріатид попарно несуть п’ять балконів. На жаль, під час пожежі в XIX ст. більшість скульптур загинула. На балюстраді й на фронтоні по осі пілястрів головного фасаду збереглися майже всі скульптури. Вони присвячені міфологічним сюжетам та алегоріям. Зліва – Давид убиває Голіафа, поруч з ними – Фіміда, богиня правосуддя, далі – запорожець, що сидить і спокійно курить люльку, ще далі по другий бік фронтону – закутий селянин і, нарешті, на крайньому стовпі балюстради – Геракл роздирає леву пащу. На протилежному боці уціліли скульптури Геракла, що вбиває лернейську гідру, і Нептуна, що втишує розбурхане море. Отже, головною темою тут є боротьба проти темних сил зла, насильства, стихії, перемога розуму і світлого начала. Бурхливий рух архітектурних ліній доповнює рух виразних скульптур, вирізьблених з великим артистизмом і тонким розрахунком. Форми взяті крупними масами, ніде немає дріб язкового моделювання. При всій динамічності руху, вишуканості поз і силуетів збережено найважливіше – монументальність. Власне, вся споруда являє собою один великий скульптурний твір, розрахований на огляд з усіх боків. Легким силуетом підносилася вона посеред малесенького ринку, немов струнка мармурова колона в грецькому античному амфітеатрі.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 308 – 312.