Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Михаїла

Церква св.Михаїла

Братово. Церква св. арх. Михайла, 1903 р. Світлина 1999 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 377.

Братово (Батар) Виноградівський район

Церква св. арх. Михайла. 1903. (УГКЦ)

У 1751 р. згадується дерев’яна церква св. Михайла з вежею, в посередньому стані, з одним дзвоном, вкрита соломою, прикрашена паперовими і двома мальованими на дереві образами. У 1775 р. в селі була “дерев’яна церква перед 16 роками збудована од парохіян із найсильшпіих тесаних бервен (брусов). Филіялки має дві: Форґолан, по людской памяти не мала ани церкви, ани фари, ани дяка. Друга филіялка: Неветленфалу, где подобно нич не било, на колько люде памятають”.

У 1903 р. освячено струнку муровану церкву. Прикрашений рослинним орнаментом іконостас вирізав, очевидно, Антон Новаковський, який в угорському тексті на зворотному боці іконостаса названий золотарем, а 39 ікон намалював художник Владислав Шишовський, пензлю якого належить також картина “Христос на Синайській горі”. Відбулося це за священика Михайла Шуби, дяка Василя Кевера, кураторів Юрія Дюровського та Михайла Ешпана, дзвонаря Михайла Кедєша.

Картина “Богородиця” походить з 19 ст., “Вознесіння Христове” – з початку 20 ст. Менший дзвін подарував Михайло Ешпан, великий датовано 1930 роком.

Парох села Йосип Леґеза був ув’язнений у таборах СРСР з 1949 по 1954 р.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 377.