Ікона «Покрова»

Розмір зображення: 592:979 піксел

Текст і фото узято з ФБ-стрічки Музею волинської ікони (опубліковано 28 травня 2020 р.)

В іконописному мистецтві західних областей України поряд з визнаними центрами і майстрами активно діяли окремі осередки та малярі, які задовольняли потреби місцевих церковних громад. Велика кількість творів станкового малярства першої половини ХVІІ ст. походить з іконописної майстерні, яка знаходилася на території Ковельщини і відзначалася яскраво вираженими стильовими особливостями. У мистецтвознавчій літературі провідний автор майстерні іменований «Волинським іконописцем 1630 р.» на підставі датованої 1630 р. ікони «Юрій Змієборець з житієм». Твори цієї майстерні мають свій власний характер, їх відзначає гармонія форм, послідовна лінійна стилізація та скромна кольорова гама.

У збірці музею зберігається значна кількість творів цього автора та його послідовників. Дві ікони походять з Покровської церкви с. Бобли Турійського р-ну. (Дерев’яна церква, побудована у 1876 р. на місці старої, теж Покровської). Ікона «Покрова Богородиці», ймовірно, була храмовою ще у давній церкві. Автор створив своєрідну та оригінальну композицію, у якій по-новому переосмислив традиційний популярний багатофігурний сюжет. У ХVІІ ст. в іконописному мистецтві України остаточно була вироблена схема, за якою у композиції належало розміщувати основні персоналії: Богородицю зі святими, Романа Піснеспівця, Андрія Юродивого, Царя з Царицею.

Розгорнута вгору композиція ікони зображує подію на тлі багатокупольного храму, оточеного міськими мурами та вежами з пірамідальними куполами. Дахи приміщень криті черепицею, яку маляр детально виписує. Нижня частина ікони має багато втрат та потертостей, тому досить важко визначити, які особи представлені на ній. Слід зауважити, що автор відходить від традиційної іконографічної схеми, зобразивши в центрі композиції на тлі церкви не Романа Піснеспівця, а святого з німбом над головою, з сивим волоссям та довгою сивою бородою, можливо – Св. Василія Великого.

Зліва від нього зображена група осіб, які розмовляють між собою. Серед них – Цар і Патріарх, за ними – Андрій Юродивий з піднятою рукою, що вказує на Богородицю. Справа від Василія Великого – цариця Єлена, поряд з нею – Роман Піснеспівець з розгорнутим сувоєм з написом «СВ РОМАН». У верхній частині, над вузькою лінією хмар, постать Богородиці у позі Оранти, обабіч неї – два ангели з розгорнутими крилами. Постать Богородиці оточена сяйвом, вписаним у видовжену мандорлу. Автор твору, передусім, акцентує увагу на заступництво Богородиці перед Христом, що є очевидним відображенням культу Богородиці Заступниці.

Унікальність «Покрови Богородиці» «Волинського іконописця 1630 р.» випливає з оригінального трактування всіх складових частин композиції. У першу чергу незвичним є розміщення персонажів. Аналогічних по композиції творів знайдено не було. Чому автор акцентує увагу саме на Св. Василії, дотримуючись водночас традиційних канонічних правил сюжету? Можливо, таким чином він хотів наголосити, що ікони виконані у монастирському осередку. Адже твори «Волинського іконописця…» строго відповідають іконографічним канонам, традиція, яка в іконописі має значення закону, є основною і провідною.

Строгість та навіть певна «аскетичність» цього живопису, не характерна для першої половини XVII ст., підкреслюється й монохромною кольоровою гамою, як «Покрови Богородиці» так і інших образів цього автора. Він використовує лише три основних кольори та їх відтінки: вохристий (від темного коричнево-червоного до світлого помаранчевого), синій та білий, зрідка підкріплений чорним чи блідо-зеленим. Можливо, зображення постаті Св. Василія у центрі композиції, є свідченням того, що у монастирі, де діяла майстерня, відновилися давні традиції чернецтва, звернені до уставу Св. Василія Великого.