Більське городище

Пам’ятка археології

VII-ІІІ ст. до н.е.

Розміщення:

Полтавська обл., Котелевський р-н, с. Більськ, автотраса Полтава-Гадяч (степова дорога від Опішні до Більська).

Загальний опис:

Більське городище розміщене на високому рівному плато між річками Ворсклою та Сухою Грунню й складається з трьох окремих укріплень – Західного, Східного та Куземинського, об’єднаних загальним валом в єдиний комплекс. Всю територію, охоплену зовнішнім валом, прийнято називати Великим городищем. Цей фортифікаційний комплекс виник не одночасно. Як свідчать дослідження, спочатку були споруджені Західне й Східне укріплення, потім – вали Великого городища, до якого не раніше ІV ст. до н.е. прибудовано Куземинське укріплення.

Західне городище розташоване на плато високого берега р. Сухої Груні. Воно має підтрикутну форму й займає площу в 121 га. Укріплене воно суцільним ровом та двома валами виcотою від 6 до 10 м. Від зовнішнього валу збереглась лише частина. Укріплення має чотири в’їзди, розміщені за сторонами світу. Стародавніми воротами археолог В.О. Городцов вважав східні, які ведуть всередину Великого городища.

Східне укріплення знаходиться на високому березі р. Ворскли в ур. Попова Лука і має площу, за даними Б. Шрамка, 65,2 га. Воно оточене валом висотою від 4,5 до 8 м. та ровом глибиною до 1,5-2 м. Тепер вал задерновано. Більша частина площі городища зараз розорюється і лише в його західній частині зберігся ліс. Загальна площа Великого городища становить 4400 га. Воно має форму витягнутого з півночі на південь трикутника й оточене валом висотою до 7 м та ровом.

Городище мало, крім зовнішнього, також внутрішній вал, що півдугою охоплював його середню частину від Західного укріплення до р. Ворскли. Залишки цього валу були простежені В.О. Городцовим у південній і південно-західній частині городища.

Поверхня Великого городища являє собою перерізану балками рівнину, що поступово знижується до долини р. Сухої Груні. На його території на південь й північ від Західного укріплення є зольники. Один з них, відомий під назвою Цариної Могили, був частково розкопаний у 1906 р. Городцовим.

Найпізнішим в системі Більського городища є Куземинське укріплення, що розташоване в північно-східній частині городища. В плані воно овальної форми довжиною 600 м та в поперечнику – 230 м. Вал, що оточує укріплення півдугою з півдня та півночі й прилягає до валу Великого городища, споруджено з глини та піску.

Культурний шар Куземинського укріплення, за дослідами Б.А. Шрамка у 1958 р., має товщину не більше 20 см.

На Більському городищі, в різних його частинах, шляхом розкопок відкрито різні господарчі й побутові комплекси, рештки кераміки та інших ремісничих виробів, знаряддя праці, наконечники стріл, елементи кінської збруї, культові статуетки, святилище.

Вал Західного укріплення з часів побудови зазнав великого руйнування, його внутрішній схил в багатьох місцях зруйновано майданами та ямами, південно-західна частина зараз інтенсивно розорюється. Зруйновано й зовнішній схил валу на північ від східного в’їзду, звідки мешканці Більська беруть глину. Частину валу вхідного укріплення на сході зруйновано кар’єром цегельного заводу.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Більське городище відоме з XVI ст., в середині ХVІІ ст. відмічено на карті Г. Боплана.

Перші археологічні розвідки проведені у 1897 р. О.О. Бобринським.

Початок ґрунтовних археологічних досліджень поклав у 1906 р. на Більському городищі археолог В.О. Городцов. Дальші розвідки продовжив у 1940 р. І.І. Ляпушкін, очоливши Дніпровську лівобережну експедицію ІІМК АН СРСР.

У 1958-1960 рр. проводила роботу по дослідженню Більського городища комплексна експедиція Московського і Харківського державних університетів під керівництвом Б.М. Гракова та Б.А. Шрамка; тоді було розкопано на городищі площу близько 1000 м2.

Цікаві дослідні роботи на Більському городищі продовжував Б.А. Шрамко у 1966-1967 рр. та у 1972-1973 рр. Роботи велись переважно на чотирьох розкопах східного укріплення, де розкрито площу 1479 м2. Розкопки дали додаткові матеріали, які підтверджують наявність тут решток згаданого Геродотом м. Гелона.

У 1973 р. проведена додаткове шурфування Куземинського укріплення Більського городища. Досліди підтверджують, що це укріплення збудоване для захисту складів та пристані на р. Ворсклі.

Крім цього, в окремі роки тут працювали самостійно загони А.О. Моруженко, П.А. Гавриш, І.Б. Шрамко.

Речові пам’ятки зберігаються в колекціях музеїв та наукових установах Москви, Петербургу, Києва, Харкова, Полтави.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно постанови Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21.07.1965 р.

Охоронний №: 87.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: затверджені рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 301 від 8 липня 1975 р. (Див. план охоронної зони).

Основна бібліографія, архівні дані:

Историко-статистическое описание Харьковской епархии.- Ч.3.- Харьков.- С.95.

Археологические открытия 1973 года.- М.: Наука, 1974.

Ляскоронский В. История Переяславской земли.- Изд.2-е.- К., 1903.- С.114.

Городцов В. Исследование Бельского городища в 1906 г. // Труды четырнадцатого археологического съезда в Чернигове.- Т.3.- М., 1911.

Граков Б. Скіфи.- К.: Вид-во УАН, 1947.

Ковпаненко Т.Г. Племена скіфського часу на Ворсклі.- К.: Наукова думка, 1967.

Шрамко Б.А. Некоторые итоги раскопок Бельского городища и гелоно-будинская проблема // СА.- 1973. № 1.- С.65-85.

Шрамко Б.А. Новые находки в городе Гелоне. // Археологические открытия 1981 г.- М., 1983.- С.335.

Шрамко Б.А. Архаическая керамика Восточного укрепления Бельского городища и проблема происхождения его обитателей // Археологический сборник Государственного Эрмитажа.- 1983.- № 23.- С.73-92.

Шрамко Б.А. Исследования западного и восточного Бельских городищ. – “Археологические открытия 1968 г.”, М., 1969 г., с. 273 – 275.

Шрамко Б.А. Исследования Бельского городища. – “Археологические исследования на Украине в 1968 г.”, К., 1971 г., т. 3, с. 49 – 58.

Шрамко Б.А. Работы Скифо-славянской экспедиции Харьковского государственного университета. – “Археологические открытия 1970 г.”, М., 1971 г., с. 276 – 277.

Ковпаненко Г.Т. Бронзовый меч с Бельского городища. – Советская археология, 1973 г., № 4, с. 248 – 249.

Шрамко Б.А. Восточное укрепление Бельского городища. – “Скифские древности”, К., 1973 г., с. 82 – 112.

Шрамко Б.А. Раскопки на Бельском городище. – “Археологические открытия 1973 г.”, М., 1974 г., с. 364 – 365.

Шрамко Б.А. Новые исследования Бельского городища. – “Археологические открытия 1974 г.”, М., 1975 г., с. 374 – 375.

Шрамко Б.А. Некоторые итоги раскопок Бельского городища и гелоно-будинская проблема. – Советская археология, 1975 г., № 1, с. 65 – 85.

Шрамко Б.А. Исследования Бельского городища в 1973 – 1974 гг. – “Новейшие открытия советских археологов”, К., 1975 г., т. 2, с. 5 – 6.

Шрамко Б.А. Крепость скифской эпохи у с.Бельск – город Гелон. – “Скифский мир”, К., 1975 г., с. 94 – 132.

Шрамко Б.А. Святилище 6 – 5 вв. до н.э. в г.Гелоне. – “150 лет Одесскому археологическому музею АН УССР”, К., 1975 г., с. 84 – 85.

Шрамко Б.А. Раскопки Бельского городища и могильника “Скоробор”. – “Археологические открытия 1975 г.”, М., 1976 г., с. 408 – 409.

Шрамко Б.А. Продолжение раскопок Гелона. – “Археологические открытия 1976 г.”, М., 1977 г., с. 393 – 394.

Шрамко Б.А. Новые находки на Бельском городище и некоторые вопросы формирования и семантики образов звериного стиля. – “Скифо-сибирский звериный стиль в искусстве народов Евразии”, М., 1976 г., с. 194 – 209.

Ильинская В.А. Может ли Бельское городище быть городом Гелоном ? – “Скифы и сарматы”, К., 1977 г., с. 73 – 95.

Шрамко Б.А. Новые раскопки Гелона. – “Археологические открытия 1977 г.”, М., 1978 г., с. 403 – 404.

Радзієвська В.Є. Техніка прядіння у населення лісостепової Скіфії. – Археологія, 1979 р., т. 32, с. 19 – 26. [за матеріалами з Більського городища].

Шрамко Б.А. Раскопки Гелона. – “Археологические открытия 1978 г.”, М., 1979 г., с. 425 – 426.

Шрамко Б.А. Продолжение раскопок Гелона. – “Археологические открытия 1979 г.”, М., 1980 г., с. 353 – 354.

Радзиевская В.Е., Шрамко Б.А. Усадьба с костерезной мастерской на Бельском городище. – Советская археология, 1980 г., № 4, с. 181 – 189.

Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). – К.: 1987 г. – 184 с.

Бойко Ю.Н. Храм города Гелона. – Советская этнография, 1990 г., № 3, с. 52 – 65. [5 ст. до н.е., східне городище]