Мадрид. Враження українця
День сороковий полум’я й погуби догоряє в славі,
день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
б’ючись, хтозна, чи не із друзями
недавніми віч-на-віч.
Богдан-Ігор Антонич, "Слово про Альказар", жовтень 1936 р.
Мадрид – сучасне європейське місто, в якому тим не менше досить легко відчути перспективу багатостолітньої історії розташованої на Іберійському півострові сонячної Іспанії. Нажаль, Мадрид і Іспанія у нас найчастіше асоціюється з кривавим шоу – коридою. Добре, що в останні роки все менше самих іспанців та туристів цікавиться цим пережитком минулих століть. Це вплинуло на те, що іспанські фермери скоротили об’єми вирощування спеціальних биків. Віримо, що з часом антураж кориди залишиться лише в яскравих костюмах та музейних експонатах.
Тож нехай пам’ять про кориду вкриває пил, а нам набагато цікавіше було поблукати тихими завулками і неповторними парками іспанської столиці. Географічні та кліматичні умови Мадриду відповідають характерним для Південної височини в Центрально-Іберійському плато. Місто розташоване неподалік від гірського хребта Сьєрра-де-Ґуадаррама (Sierra de Guadarrama) в басейні річки Тежу.
Загалом Мадрид справляє враження типово-середземноморського міста. Відмінність тутешнього клімату, червона земля та багата зелена навіть взимку флора так нагадують Крим. Поруч з розлогими пальмами кількох видів, виблискують зимово-зеленим листям знайомі з кращих часів великоквіткові магнолії (Magnolia grandiflora). Неподалік ошатними кронами вирізняються італійські сосни – пінії (Pinus pinea). А звичайні в Мадриді великі голуби-припутні (Columba palumbus), не зважаючи на мене, діловито об’їдали плоди софори (Styphnolobium japonicum).
Історія Іспанії сягає античних часів, нагадуванням про які є колісниця Кібели – богині родючості, яку почитали в Середземномор’ї. Богиня править двома левами у фонтані на в центрі Мадрида.
Вдивляюся в перспективу долини Мансанареса з пагорба Дебот. В уяві встають картини часів Другої Пунічної війни, коли десь Іспанією проходили війська войовничого Ганнібала посилені загонами силою набраними з місцевих племен кельтів – іберів (іберійців). Карфаген проводив дуже жорстоку політику проти місцевих племен, тож не дивно, що коли на півострів вторглися римляни, ібери підтримали їх проти карфагенян. 210 р. до н. е. Карфаген програв і Іспанія відійшла до Риму. На початку V ст. іспанські провінції були завойовані вандалами і свевами, а пізніше вестготами, що заснували тут свої держави.
Проте подальша історія Іспанії була пов’язана з арабським пануванням на півострові. Араби, яких в Європі називали маврами, залишили слід не тільки в пісні про Роланда, але й заснували Мадрид. Легенди відносять виникнення міста до античних часів, а на території Мадриду існувало поселення вестготів. Проте саме від арабів починається історія центральної частини міста, що має назву «Вілья» (за аналогією Сіті у Лондоні). В 852 р., маври побудували тут фортецю Маджеріт (або Матріт), яка слугувала захистом для найбільшого міста півострова — Толедо. В перекладі з арабської слово «Маджеріт» означало «джерело води» (через значні водні ресурси цього району). В X ст. у маленькому Мадриді народився Маслама-аль-Майріті, найвідоміший астроном Кордовського халіфату і засновник математичної школи. 1085 р. фортецю захопили християни, але протягом ще п’яти століть архітектурний та національний склад міста майже не змінювалися. Захоплений в ході іспанської реконкісти Мадрид, зберіг релікти арабської фортеці. Це руїни стін фортеці – , сторожової вежі (), тощо. В межах колишнього арабського міста археологи знаходять господарські підземелля перших його мешканців. Арабський стиль – мудехар міцно увійшов до іспанської архітектури. Деякі старовинні храми Мадрида, зокрема королівський ), імовірно XV ст., за традицією побудований на місці конвертованої після завоювання Мадрида на костел мечеті. Про це має свідчити перебудований на дзвіницю мінарет з характерними підковоподібними вікнами.
Історію Мадрида та Іспанії загалом визначила т.з. реконкіста (від ісп. Reconquista — «відвоювання») — відвоювання або точніше завоювання християнськими феодалами (іспанськими, каталонськими, арагонськими, португальськими) території арабських еміратів Піренейського півострова. Ці емірати утворилися за часу ісламо-арабської експансії шляхом захоплення королівства вестготів. На цій підставі в іспанській публіцистиці та історичній літературі ця подія часто зветься «так звана Реконкіста». Реконкіста розпочалася ще у VIII ст. З цією подією пов’язаний один із відомих ранньосередньовічних літературних творів – «Пісня про Роланда». У 778 р. Карл Великий здійснив невдалий наступ на Сарагосу. 15 серпня на ар’єргард армії Карла Великого, який вертався у Францію, зазнав поразки від басків, які скинули на його солдат лавину каменів; загинуло багато франків, серед загиблих — легендарний граф Роланд.
Сучасна критика процесу та ідеології Реконкісти знаходить місце як всередині сучасного іспанського суспільства, так і зовні. Внутрішня критика Реконкісти походить з того об’єктивного історичного факту, що іспанські феодали не були прямими нащадками ані римлян, ані вестготів. Також культура халіфатів осілих арабів (землеробство та іригація, розвиток міст, архітектури, науки, медицини, мистецтва, писемності) була значно вищою, ніж у прийшлих християн, що були здебільшого агресивними вояками. Про це поміж іншим свідчить і стиль мудехар. Риси цього стилю знайдемо в чи найстарішому збереженому в Мадриді (імовірно, з ХІІ ст.)
Мадрид це королівське місто. Про це нагадують численні статуї іспанських королів, починаючи з перших християнських правителів Вестготії до новітніх часів.
Про це нагадує також королівський палац – Реал, що розташовується на місці попередньої арабської фортеці Альказар.
Не програє йому в розкоші, розташований на південь від палацу собор Альмудена (Santa Maria la Real de La Almudena), Plaza de la Armas. Проте всередині цей собор приховує велику несподіванку. Адже його апсида має чудові неовізантійські розписи. В соборі також знаходимо православну ікону, що є наслідуванням відомої "Трійці" А. Рублева. Якби не знати, що то головний храм Іспанії, можна було б подумати, що ми знаходимося в греко-католицькій церкві.
Неовізантійські розписи апсиди головного собору Мадриду Альмудена.
Одна з вулиць Мадрида – Princesa (з іспанської – головна), поновлює в уяві образи іспанських красунь Д. Веласкеса, які можна побачити в національній галереї Прадо.
До однієї з яскравих сторінок історії Іспанії належить боротьба проти Бонапарта, яка розпочалася з повстання мешканців Мадрида 2 травня 1808 р. Через два роки спалахнула визвольна війна, що тривала до 1814 р. і завершилася звільненням країни від окупантів.
Згодом про розвиток Мадрида багато дбали король Фердинанд VII і королева Ізабелла II. При королеві Ізабеллі ІІ відбувся бурхливий ріст міста, у зв’язку з чим були знесені майже всі міські брами. До наших днів збереглися лише Толедська брама (фрагмент) і брама Алкала.
Питання бути Іспанії монархією чи республікою належало до одних з найбільш трагічних для її народу. З цим пов’язана одна з найвідоміших для українців сторінок іспанської історії – Громадянська війна 1936-39 рр. Однією з найяскравіших сторінок тієї війни була оборона Мадрида республіканцями.
Конфлікт червоних республіканців з білими франкістами став предтечею Другої світової війни, адже по стороні франкістів билися італійські та німецькі фашистські, а також російські білогвардійські добровольці, в той час як на боці республіканців члени інтернаціональних бригад з усього світу від США на заході до СРСР на сході. Про те, що спільно з іспанськими республіканцями проти ультраправих націоналістів генерала Франко воювали наші співвітчизники-червоноармійці, сімох із яких удостоєно за це звання Герой Радянського Союзу добре відомо. Про них писали в часи СРСР часто. Натомість про добровольців-українців з-поза меж Української РСР взагалі не згадували.
Мало відомо, що одними з перших на захист Мадрида в серпні 1936 р. – коли та війна могла завершитися одразу ж після її початку – встигли приїхати 37 уродженців Західної України, котрі заробляли на хліб як шахтарі й металурги в Бельгії та Франції. Услід за ними через карпатський перевал Явірник на тодішньому польсько-чехословацькому кордоні нелегально вирушили з Галичини й Волині до Іспанії ще 180 добровольців.
За даними учасника Громадянської війни в Іспанії, радянського генерала Олександра Родімцева, кількість уродженців Західної України в інтернаціональних бригадах, які воювали проти франкістів, досягала тисячі осіб. Передусім це були прихильники лівих ідей. Утім, коли вони втікали від репресій польської поліції до СРСР, їх репресували за незгоду з політичним екстремізмом радянської влади й денаціоналізацією українців. А в 1938 р. виконком Комуністичного інтернаціоналу, підконтрольний диктатору СРСР Сталіну, розпустив Компартію Західної України (КПЗУ) через те, що керівництво нею нібито захопила… фашистська агентура.
Вояки з українськими прізвищами з лав колишньої білої еміграції також поповнили лави республіканців.
Місто бомбардувалося німецьким легіоном «Кондор», в той час як з повітря його прикривали радянські винищувачі під командою пілота-аса з Білорусі С. Грицовця. Свідчення боїв з оборони Мадрида можна оглянути в Західному парку, який в той час був полем бою. Тут вціліли залізобетонні вогневі точки ().
Проте найстаріша архітектурна пам’ятка Мадрида прямо не пов’язана з його історією. Це розташований неподалік від вищеописаних вогневих точок нубійський храм Дебод, який був подарований місту в подяку за участь іспанців в порятунку нубійських пам’яток давнини при побудові асуанського водосховища в Єгипті. Старовинні камені нубійського храму добре гармоніюють з пишною флорою тутешнього парку.
Неподалік від храму Дебод на площі Іспанії ми відшукаємо пам’ятник безумовно найвідомішому в нас іспанцю – Мігелю Сервантесу та його героям Дон-Кіхоту та Санчо Панса.
До речі уявити собі формування та розвиток Мадриду, побачити маяки давнього часу на його вулицях, дають добру можливість історичні альбоми, які можна придбати в місцевих книгарнях. Ой, як бракує подібних доступних видань Києву.
Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 р. Іспанія визнала Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Іспанія були встановлені 30 січня 1992 р. шляхом підписання у Празі спільного комюніке. У червні 1995 року було відкрито Посольство України в Мадриді, яке наразі знаходиться на .
Пару слів про сучасну українську громаду в Іспанії та Мадриді. Вона нечисленна, проте діє. Свідомі українці збираються в Мадриді при православній церкві Св. Марії Магдалени на . Греко-католикам натомість служить Церква Благовіщення на .
Мадрид має також пряме відношення до долі крижаного континенту – Антарктики. Адже саме в Мадриді 1991 р. прийнято Протокол з охорони навколишнього середовища до Договору про Антарктику (Мадридський протокол) (Protocol on environmental protection to the Antarctic Treaty). Згідно з Протоколом сторони взяли на себе відповідальність за всеосяжну охорону навколишнього середовища Антарктики і проголосили Антарктику охоронюваною територією, призначеною для миру і науки.
В Мадриді був вітряний лютневий день. Невисоке сонце не проникало в вузькі коридори мадридських вуличок, натомість рясно зігрівало дбайливо висаджені цикламени. Ось моя одноденна мандрівка Мадридом і закінчилася. Проте, в це місто хочеться повернутися, щоб пошукати ще цікавих місць та пов'язаних з українцями мотивів.
Висловлюю подяку Національному антарктичному науковому центру МОН України, Національній науковій фундації США, І. Козерецькій, В. Папіташвілі, В. Кунаху, колективу 18 та 20-ї українських антарктичних експедицій, і особисто А.Руденку, Д. Пилипенку, П. Гуменюку, М. Весельскому, Ю. Посипайко та ін.
Використані джерела:
Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», д.б.н.
Парнікоза І. Ю.
Вперше опубліковано в
«Матеріали дозволено використовувати на умовах GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons із зазначенням автора / розповсюдження на тих самих умовах»