Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2008 р. З Ірландії вимагають звіту про музей на Вінниччині

Дата: 31.07.2008

Із листом до губернатора Вінниччини Олександра Домбровського звернувся посол України в Ірландії Борис Базилевський. Дипломат прохає посприяти у виділенні приміщення та проведенні робіт по створення музею польському художнику Казімєжу Дуніну-Маркевичу (1874-1932 рр.) і його дружині, першій в історії Ірландії жінці – члену уряду Констанс Гор-Бут (1868-1927).

Лист дипломата “спустили” в Оратівський район. Олену Вербову, голову села Животівка, де має бути музей, із змістом листа ознайомили телефоном. Тим часом прозвітувати про зроблену роботу з облаштування музею її просить не наше начальство. Така пропозиція надійшла керівнику села з… Ірландії.

Несподіваний гість

Торік у Животівку дістався уже немолодий іноземець із перекладачкою.

– Від неї я й дізналася, що це Патрік Квіглі, відомий в Ірландії драматург. А в Животівку їде, щоб побачити місця, де жила колись його родичка, Констанс Маркевич, – розповіла Олена Вербова.

– Гість дістав фото із зображенням двох закоханих молодих людей під каштаном. “Я одразу впізнала і дерево, і місцину, – продовжує пані Олена. – Це наш сільський парк. А каштан росте й понині”. (на фото)

На знімку значилася дата: 1902 рік, і напис польською “Животівка”.

– Бачили б ви, як він тулився до того каштана!..- продовжує Олена Вербова. – Ми привели його до однієї уже старенької жіночки. Її бабуся працювала до революції у помісті Маркевичів служницею. Ця жіночка й переповіла гостю те, що чула від бабусі. Розповіла, що шляхтичі були шляхетні, не ображали людей. Патрік слухав і його очі повнилися слізьми. Видно, дуже вразливий чоловік. Творча натура, що скажеш…

Згодом стало зрозуміло, що він ще й дуже наполегливої натури.

“Прозвітуйте, коли буде музей…”

Гість залишився в селі ночувати. А наступного дня висловив побажання зберегти пам’ять про його родичку і її чоловіка, відомого польського художника Казімежа Маркевича. Просив створити музей.

– У нашої Животівки дуже багата історія, – каже Олена Вербова. – Перша згадка про село датована ще 1545 роком. Ми давно виношуємо ідею про створення музею. Вже й у будинку культури виділили дві кімнати. Я так і сказала гостю, що один із розділів музею буде присвячений Маркевичам.

Олена Вербова, коли проводжала Патріка, не приховувала, що кошти на створення музею їй доведеться шукати самотужки, бо держава на це не дасть грошей. Той нібито пообіцяв підсобити, але поки що обіцянка залишилася на словах.

– Тим часом, – продовжує Олена Вербова, – у листах із Ірландії Патрік постійно нагадує про музей. А в одному з останніх написав, щоб я прозвітувала, що вже зроблено. Це мене трохи розсердило. Я так і відповіла, що не збираюся ні перед ким звітувати. А музей будемо робити поступово, по мірі знаходження грошей.

То ж коли…

Ірландець виявився міцним горішком. Вийшов на українське посольство в Дубліні. Показав нашому послу Борису Базилевському маєток родини Гор-Бут у Ліссаделлі, де уже створили музей подружжю Маркевичів. Серед його експонатів багато картин художника, в т. ч. пейзажі Животівки. Після цього з’явився лист дипломата на ім’я вінницького губернатора. Деякі з картин в Ліссаделлі, сказано в листі, можуть передати в Животівку. Було б куди передавати.

– Ми свою частину роботи уже виконали, – каже сільський голова. – Відремонтували будинок культури, зробили цементну стяжку на підлозі у кімнатах під музей. Тепер треба думати, як облаштувати експозицію і за що провести чистові роботи.

Потрібен окремий вхід, треба перекрити дах

– Поки що ніхто нічим не допомагає, лише всі запитують, коли буде музей, – каже сільський голова. – Скоро, відчуваю, і наші почнуть вимагати звіту, як той ірландець. Допомогли б спершу…

Нещодавно польська інформагенція ПАП повідомила, що їхній художник Казімєж Маркевич і його дружина матимуть музей у селі Животівка на Вінниччині. А перекладачка Патріка надіслала вирізку із польської газети з промовистою назвою “Дорога до Животівки”.

– Скоро, відчуваю, до нас почнуть їздити гості, – каже Олена Вербова. – Але самотужки ми музей не витягнемо. Щоб не осоромитись, треба разом братися. Я так і написала Патріку…

Довідка

Казімєж Маркевич виріс у маєтку графів Дуніних-Маркевичів у Животівці. Майбутній портретист, пейзажист, драматург та театральний режисер вивчав юриспруденцію, а паралельно малярство в Академії мистецтв у Києві. У 1895 році продовжив навчання в Парижі, де й познайомився з Констанс Гор-Бут, яка походила з родини ірландських поміщиків.

Вони одружилися у 1900 році в Лондоні. Проживали в Дубліні. Графиня Маркевич вела активне політичне життя. Стала першою в історії Ірландії жінкою – членом уряду.

Більша частина полотен Казімєжа Маркевича зберігається в Дубліні, деякі – у польському Національному музеї в Кракові.

Віктор Скрипник