Церква Успіння (стара)

Розмір зображення: 800:611 піксел

Завидово. Церква Успення пр. богородиці, 1862 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 243.

Завидово Мукачівський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1862. (УПЦ)

У 1649 р. в селі було три священики. Церкву згадують в 1692 р. За священика Івана Черського в 1797 р. йдеться про нову дерев’яну церкву і новозбудовану дерев’яну фару.

Нині в селі – типова мурована базиліка, добудована за священика Василя Манайла. Довго вибирали місце для церкви і нарешті вирішили будувати там, де найшвидше завезуть каміння. Ще тієї ж ночі жителі північної частини села, що зветься Чубірковиця, завезли каміння, і церква постала там, вище старої церкви, яку, як розповідають, передали в якесь верховинське село.

Місце старої церкви довго позначав металевий хрест із табличкою, напис на якій повідомляв, що хрест поставлено в 1904 р. на місці вівтаря, 43 роки після того, як розібрали дерев’яну церкву. Табличка розкололася, її закопали біля фундаменту, що його видно донині.

На місці нави в Першу світову війну було поховано священика Нестора Сільвая, що помер від віспи.

У 1922 р. на день св. Івана Хрестителя через 15 хвилин після служби впала мурована турня і західна частина храму. Відбудований храм освятив єпископ О. Стойка в грудні 1941 р. Новий іконостас поставили в середині 1980-х років. Вежу надбудували в 1996 р.

На місці окремої дерев’яної каркасної дзвіниці, що походила з 1920-х років, збудували в 1975 р. муровану дзвіницю, що несе 6 дзвонів. Найбільший дзвін відлив Ф. Еґрі в 1925 р. Наступний за розміром має латинський напис: “Старанням та за власний кошт Василя Голяни для Завидова 1805”. Два менші дзвони виготовила ужгородська фірма “Акорд” у 1934 р. Ще менший відлитий “РОКУ БОЖІЯ АΨИΘ” (1789)”, а найменший написів не має.

У музеї монастиря оо. Редемптористів у Михайлівцях (Словаччина) була “Книга Іоана Златоустого о священстві”, видана в Львові в 1614 р. На останньому листі було записано, що цю книгу дав завидівському пароху Михайлу Кофлановичу дяк Матій Попович у 1762 р.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 243 – 244.