Особняк Бетхера Ф. М. (№ 6)

Олена Кузьменко

Фото 2008

Особняк Бетхера Ф. М., 1910 (архіт.). Вул. Артема, 6. Збудований у стилі модерн.

Двоповерховий «Г»-подібний у плані з підвалом будинок зведений по лінії забудови вулиці. Характер типової забудови 19 ст. – невисокі будинки в один-два поверхи з розривом – на поч. 20 ст. втрачає свою актуальність. Еволюція планування будинків демонструє поступове переродження внутрішньоквартальної забудови. Відмічається зникнення традиційної садибної забудови та поява регулярної периметральної. Виходячи саме з цих принципів автор запроектував особняк Ф. Бетхера у межах існуючої ділянки, одночасно передбачаючи брандмауерні стіни в торцях. Будинок має продовження у глибину двору в вигляді двоповерхового дворового флігеля, який розташовано в межах сусіднього дворового місця.

Раціонально спланований, зручний, компактний, прекрасно функціонально продуманий будинок розрахований на комфортне життя. Для стилю модерн, особливо пізнього, характерно те, що комфорт і зручність надихаються і переводяться у план вищих духовних цінностей. Простір стає живим і рухомим, стіни виконують функцію захисту простору. Внутрішнім стрижнем у плануванні будинку є сходинки, навколо яких групуються приміщення першого і другого поверхів.

Турбуючись в першу чергу про зручність, спостерігається відмова від симетрично-осьової композиції на користь функціональності, яка стала видимою при вирішенні фасаду. Композиція фасаду динамічна, вільна від усього зайвого, функціонально невиправданого. Чільний фасад будинку являє собою тричастинну композицію по горизонталі, яку підкреслюють оригінальної форми фронтони.

Парадний вхід до будинку розташовано праворуч, він акцентується вузьким трикутним фронтоном. Освітлення кожної кімнати продумано індивідуально. Вікна прямокутні, різних пропорцій з клинчастими цегляними перемичками. Підвіконні частини площини стіни мають оригінальне оформлення. На першому поверсі підвіконні елементи мають закруглений поясок з поличкою та фільонкою прямокутної форми. На другому поверсі підвіконні частини вирішені триступінчастим пояском і виступом з плавним вигином по вертикалі. Лопатки другого поверху декоровані прорізами по вертикалі. Елемент казковості присутній в оформленні фризу і фронтонів будинку.

Архітектор віртуозно оперує виразністю площини фасаду, силуету і ритму, кольорових плям, фактурою матеріалів. Наново відкриваються можливості традиційних будівельних матеріалів. Високоякісна облицювальна силікатна цегла використовується не просто як утилітарний засіб – одночасно він є і засобом прикраси.

Відсутність спеціальної системи декора у прикрашенні фриза, скорочення кількості деталей перетворюють не тільки особливо функціональні елементи у вигляді облицювання, але навіть рівень оброблювальних робіт у носія естетичних якостей. Позитивність самої кладки, малюнок швів, ретельна зачистка розчину, контраст кольору цегли і полив’яної керамічної плитки набувають первісного значення в загальній системі художніх прийомів. Фронтони правої та лівої частин фасаду є не просто елементами силуету фасаду, вони вирішують проблему освітлення простору горища. Праворуч кругле вікно – люкерна, ліворуч – горизонтальне вікно з коробовою перемичкою. Площини фронтонів фігурно облицьовані полив’яною керамічною плиткою синього кольору. Такою ж плиткою заповнені площини прямокутних фільонок, які прикрашають фриз.

Цінною прикрасою фасаду є напівкруглий балкон другого поверху в лівій частині фасаду. Фігурне огородження нагадує мереживо із завитків-волют, виконаних із кованого металу. Контрастом тонкої проробки площини фасаду є цоколь, облицьований буардовими гранітними блоками. Вікна підвалу мають прямокутну і напівциркульну форми. Напівциркульні вікна оформлені замковим каменем.

Дворовий фасад особняка і фасади дворового флігеля вирішені в більш простих формах. Архітектурному рішенню надають завершеності красиві за пропорціями прямокутні вікна, оригінальної форми підвіконні частини, клинчасті перемички, прикрашені замковим каменем із червоної керамічної цегли. Фриз виділений горизонтальними тягами, оформлений цегляною кладкою в шаховому порядку із сірої силікатної цегли і червоної керамічної. Карниз підкреслений поясом із сухариків заокругленої форми. Фриз флігеля значно вужчий. Сам флігель вищий за особняк. З боку двору в кутовій частині можна прочитати сліди відсутнього кутового балкону, який нависав над другим входом у будинок. Цоколь будинку з боку двору виконано із керамічної цегли. Дах двосхилий, вкритий шифером. Торцевий фасад з лівого боку виконаний у вигляді глухої брандмауерної стіни, трикутний фронтон, що виділений багатоступінчастим карнизом, прикрашеним сухариками. Вище карнизу є вікно на горище, з коробовою перемичкою, розсічене посередині цегляним пілоном.

Рішення фасадів чітко визначає функціональне використання будинку. Частину особняка, що виходила на вул. Артема, займав сам господар і його сім’я. Дворовий флігель був призначений для здачі внайми мебльованих кімнат.

В радянські часи в будинку розташовувалися різні громадські організації, пізніше – банк «Оранта». Тепер приміщення зайняті під офтальмологічний центр «Прозріння» і Запорізьку організацію союзу рекламістів.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 24, оп. 1, спр. 43. – Арк. 232; спр. 762. – Арк. 81-83; спр. 758. – Арк. 80.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 49 – 50.