Селище трансформаторного заводу

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 871:483 піксел

Проект планування селища трансформаторного заводу

Селище трансформаторного заводу, 1947-1956 (містобуд.). Вул. Кремлівська (тепер вул. Сергія Синенка), Таганська, Вишневського.

Селище стало продовженням Четвертого селища Дніпробуду, побудованого за принципом міста-саду в 1927 – 1928. Воно є одним з перших зразків використання архітекторами типових проектів будівель.

Проектні роботи по плануванню і забудові селища здійснювались в архітектурно-проектній майстерні Запорізького облпроекта колективом проектувальників під керівництвом архітектора Л. Штейнфаера. Основними учасниками проектування були архітектори С. Василевський, М. Комарова, Л. Діпаоло, інженер-конструктор Ю. Лущинській.

Першими зведеними тут спорудами стали котеджі, розміщені дещо відособлено від основного житлового комплексу, в східній частині селища, на так званому Великому півколі, згодом перейменованому на честь автора першого архітектурного проекту Дніпровської гідроелектростанції в вулицю академіка Весніна. Кільцевий напрямок житлової магістралі був зумовлений раніше сформованою планувальною структурою Четвертого селища. У 1949 будівництво котеджів закінчено. Проекти котеджів розробила проектна майстерня № 1 Міністерства нафтової промисловості східних районів.

Спочатку була розроблена загальна планувальна схема всього селища. На її основі намітили трасу і почали прокладку головної магістралі району – вул. Сергія Синенка. При цьому головна магістраль і основні вулиці були заасфальтовані ще до початку будівництва. Пізніше приступили до забудови кварталу № 1.

У 1949 здані в експлуатацію перші житлові будинки, а на початку 1950 квартал № 1 був закінчений повністю.

У грудні 1949 року почалося будівництво кварталу № 2, який був заселений у 1950-1951. Квартал № 5 споруджений в 1950-1952, квартал № 6 – у 1952-1953. В подальшому роботи з проектування та будування велися послідовно у напрямку західного кордону селища. Влітку 1952 будівництво в основному було завершено.

Головним містобудівним елементом, який об’єднує правобережжя з центром міста, є гребля Дніпрогесу. Оригінальним є планування самого селища. Автори генерального плану відійшли від абстрактної схеми класичних побудов і створили асиметричну композицію, в якій головна магістраль селища розміщена не в геометричному центрі його території, а пролягає по північній межі забудови. Таке рішення дозволило вивести весь транспортний рух за межі кварталів. Житлові будинки розміщені з відступом від червоної лінії вулиці на 7,5 м. Широкі смуги зелених насаджень перед будинками органічно переходять у внутрішньоквартальне озеленення.

Центр селища запроектований у вигляді невеликої затишної площі з розміщеними обабіч неї громадськими будівлями. Звідси відкривається чудовий вид на старе русло Дніпра і о. Хортицю. Від площі униз, до річки спускається парк.

У селищі немає контрасту в рівні благоустрою головної і другорядних вулиць. Будинки в його кварталах розміщено з великими розривами, завдяки чому відкривається вид на внутрішньоквартальний простір. Автори використали прийом організації глибоких курдонер. Захоплення благоустроєм призвело до деяких надмірностей.

Зокрема, загальна кількість поперечних вулиць перевищує життєво необхідне, але при цьому досягається високий рівень комфорту і зручностей. При великій різноманітності планувальних прийомів квартальної забудови важко уявити, що авторами проекту використані типові проекти всього двох серій.

Серія 201 була розроблена в архітектурнопроектної майстерні імені В. Весніна архітекторами С. Масловим і О. Яфа. Серію 228 розробили архітектори Міськбудпроекту під керівництвом Д. Меерсона. Будівлі зведені з цегли, їх зовнішня обробка – двох видів. Спочатку будинки тинькували, пізніше стали облицьовувати силікатною цеглою.

Для повноцінної організації побуту населення були споруджені адміністративно-господарські та культурно-побутові заклади. Зведений у короткий термін житловий район Запорізького трансформаторного заводу і тепер є зразком затишного і комфортною середовища.

[Бархин М. Мастера советской архитектуры об архитектуре. – М., Искусство, 1975. – Т. 1; Пекарева Н.А. Жилой район запорожского трансформаторного завода. – М., 1958.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 137 – 138,

Більше фотографій: